Нарешті дійшли руки до Друпала, доробив нову тему оформлення, старався довго. Можете видавати копняки.

Із зробленого:

Відключив модуль Google +1, ті кнопки все одно ніхто не натискає.

Тема зберігає нормальний вигляд навіть якщо вікно браузера утиснути до ширини 700 пікселів — можна дивитися навіть на дешевих планшетах.

Оформив цитати. Достатньо написати тег <cite></cite>, він сам стане таким оформленим, як ви його бачите зараз. Хоча, є думка дооформити графічними елементами.
  • Трішки переробив випадаюче меню — тепер воно згруповане, щоб відвідувачу не треба було далеко вести мишкою.
  • Зробив виділені виноски з тексту.
  • Сама тема полегшена в плані кольорів, світло-сірий із вкрапленням життєрадісного оранжевого.
  • Максимальна ширина шаблону — 960 пікселів, ширина контенту при цьому — 920. Відповідно, можна кидати картинки до 900 пікселів в ширину, зараз у мене 800. Але я іще подумаю, може і залишу як є.
  • Знизу сторінки переходи на інші сторінки, виконані у вигляді вкладок замість квадратиків. Мені подобається, сьогодні придумав це випадково.
  • Зауваження можу прийняти в найближчий час — поки не забув, що я і до чого понаписував у CSS. Взагалі, там чорт ногу зломить, хоча він і простіший за попередню тему Squares.
  • Для порівняння — знімок екрану із старої теми. http://piktor.org.ua/files/misc/squares_screenshot.png

Надалі плани грандіозні:

  • Витягнути сюди самі цікаві дописи з ЖЖ, зроблені до жовтня 2011 року.
  • Витягнути важливі малюнки із сховища ЖЖ.
  • Звалити з ЖЖ, що я збираюся зробити з жовтня 2011 року. Тих, хто там залишився, читатиму через RSS.

Поки все, не перемикайтеся.

Роман Маленков казав, що його Транзит дуже економний. Я прикинув, чому це так.

Економний Транзит

Винесу із коментарів — відповідь на запитання про те, скільки часу у вас займає створення великого допису про мандрівку з великими фотографіями.

У мене години 3-4, якщо з подорожі великий допис роблю.

  1. Перебираю фотографії. Із кадрів 200-250 вибираю десяту частину. В цей-же час придумую сюжет.
  2. Називаю файли з фотографіями, попутно нумеруючи їх. Назви файлів типу DSC0056.JPG мені не подобаються — в силу того, що я правлю дописи в режимі HTML і треба, щоб назва була осмислена. Також нумерую фотки за сюжетом.
  3. Обробляю фотки — корекція експозиції, яскравість, контраст, насиченість, ББ, зменшую, псую водяним знаком.
  4. Заливаю картинки на сервер. Це робиться у фоні.
  5. Спеціальний скрипт формує HTML-код із усіма картинками в порядку нумерації — він відразу формує URL фотографій, навіть якщо вони іще не залилися на сервер. Це швидко.
  6. Графоманю під кожною картинкою.
  7. Вичитую свою графоманію. Правлю, щось додаю.
  8. Публікую.
    ...
  9. Ніхто не прокоментував мої старання.

Красиву фотографію вам на додачу, можна клацати.

Масив Леваневського із траси на Шкарівку

P.S. Якщо сюди прийде noddeat і буде повчати, що в мене не такий підхід до написання дописів, то я почну критикувати його підхід до фотографування.

Ця картинка народилася у мене в голові ще минулого року, коли активно танув щедрий березневий сніг і я чалапав по тій каші на роботу і додому. Проте тоді я її не намалював, а руки дійшли тільки сьогодні, після того, як я обходив попід парканами щедро залиту дощем вулицю. Отже, злий викладач пливе йде курсом на роботу. Зображення клікається.

The Piktor ship

Навколотуристична графоманія

Спекотний недільний день плавно поступався теплому вечору. Між високими панельними будинками зростали тіні, затуляючи доріжки та лавки від пекучого сонця, в повітрі лунали крики дітей із ігрового майданчика, торохтіння пневматичного молотка та гупання килимів і футбольного м'яча — типові звуки спальних мікрорайонів. Продавчиня в місцевому продуктовому магазині не нудьгує, маючи вечірній наплив покупців, молоді мами прогулюються із колясками коло невеликого озерця, де перед виборами хтось із кандидатів навів лад, по клумбах товчуться собаки, на лавці коло під'їзду сидять бабусі, збирають та індексують інформацію. Зокрема, зараз вони намагаються вияснити, що не так з худим молодим чоловіком з сірою сумкою, який щойно зайшов до будинку. Ще три роки тому, коли він тут оселився, то був значно кращим на вигляд, повнішим. А, останнім часом, почав частенько позичати гроші у сусідів. Повертав, звісно, але знак не хороший, треба обговорити.

— Та ні, не схожий на алкоголіка — не бачила я його ніколи напідпитку — говорить одна бабуся — може в ігрові автомати грати занадився? Це така зараза, що як раз спробуєш, то будеш всі гроші туди носити.

— Та заборонили-ж їх — відповідає друга.

— Та зараз підпільні відкривають, мєнти кришують — зі знанням справи додає третя.

— А, може, наркоман? Зараз, кажуть, такі наркотики до нас завезли із заходу, що по людині не видно зовні, а всередині все гниє. Під пудру маскують, навіть службові собаки не чують.

— Ти ба, яка хімія, що робиться в сіті.

— Так, хочуть гади цих людей винищити, не придумають як краще.

— Напевне, він сам продає ту наркоту щоб заробити на дозу. Такий непримітний, а в сумці що носить?

Сороканіжка нормально собі ходила і не парилася, доки її не запитали про шрифти у блозі — мовляв, не такі. І сороканіжка почала мучитися з тим, щоб зробити їх такими.

Мораль наступна — хавайте як було: самий простий шрифт без засічок sans-serif стандартного розміру і з стандартним міжлітерним інтервалом, тільки трішки збільшу міжрядковий інтервал, ось і все. І, так, кажуть, що 1100 пікселів — це дуже широко, треба крутити головою. Я вважаю, що це класно, треба придумати такий дизайн, щоб читачі крутили і жопою, така сяка зарядка корисна для здоров'я cutоликів.

Іще — картинок по 1000+ пікселів не буде — вони тоді просто не влазять на маленькі екрани по висоті. Так що задовольняйтеся fancybox’ом на стенделоні.

Родила царица в ночь не то сына, не то дочь! Нарешті, з-під мого пера, чи то клавіш вийшов новий дизайн для мого блогу, який я на днях постараюся прикрутити на стенделон, бо поки вона існує тільки у вигляді статичного шаблону, який ви можете подивитися за посиланням. Процес прикручування — це також певний шмат роботи, проте це виключно технічна робота — творчу складову типу "мені це не подобається, а так краще, ні, все одно це все гівно" я подолав. Отже, чим хороший новий шаблон:

  • Я прибрав ліву хіпстерську псевдоколонку із заголовками та тегами, що була дуже важким елементом дизайну і викликала певні косяки. Наприклад, довгі заголовки розриваються на 2-3 рядки, а червона вертикальна лінія сповзає при перегляді на малих екранах, чи при розміщенні надширокого контенту. Також, якщо допис починався із малюнка, то заголовок повз униз — з baseline я так і не розібрався.
  • З пункту першого випливає, що новий дизайн має однаково гарно відкриватися на всіх екранах, наприклад, на моєму телефоні з 5" дисплеєм. На черзі спробувати відкрити книгочиталкою. На комп'ютері дизайн не псувався навіть при звуженні вікна браузера до 670 пікселів.
  • Максимальна ширина все-ж обмежена 1100 пікселями для контенту — такими-ж можуть бути і малюнки — хто там просив великих фотографій? Скоро будуть.
  • Тема посвітлішала і полегшала — я прибрав практично всі зайві елементи. Також зникла важка бордова панель заголовку — другий колір у новій темі є оранжевий, проте він не займає так багато площі в дизайні. Також, для полегшення вигляду я скопіюю рішення гугла — приберу підкреслений текст з менюшок.
  • Цілком можливо, тему можна буде портувати на ЖЖ, оскільки там є одноколонковий порожній шаблон — тільки не повністю, бо вони заборонили атрибути class та id. Тому в ЖЖ не буде, наприклад, вписаних в тему плашок та оформлення фотографій і підписів до них.

Ну ось тепер можете видавати копняки

Screenshot

/!\ В цьому дописі присутній фотографічний лексикон і наполегливі пропозиції знімати в ручному режимі. Якщо ви відноситеся до фотографії як я до соціальних мереж, то подальше прочитання цього допису не принесе вам користі.

Я наразі все думаю, чим поповнити свій великий чорний кофр з лейбою Vanguard. Серед варіантів — портретний фікс на 50 чи 35 мм, або системний фотоспалах середнього рівня — щоб працював TTL та інші цікаві функції і більш-менш гарно пи́хав. Оскільки художнім фото я не захоплююсь, більше тяжію до репортажної зйомки, то спалах мені є більш пріоритетним. Цілком випадково в ТиТрубі натрапив на відео професійного фотографа із псевдонімом Strobius, який гарно, в двох частинах (раз, два) розказав про фотоспалахи. Зрозуміло, з наглядними демонстраціями, тільки якби я починав свої лекції як він — розвалившись на стільці — то мене-б давно звільнили.

Серед іншого, він розповідав про контрспалах і про те, як, регулюючи одночасно силу спалаху та експозицію на камері, можна регулювати співвідношення яскравості між близьким об'єктом зйомки і віддаленим фоном. Наприклад, зробити фотографію на фоні насичено-синього неба, що я сьогодні і спробував і про що розкажу. Фотографія збільшується по кліку.

Red flowers

Отже, суть в чому — небо значно яскравіше за наш вазон і ми можемо отримати або переекспоноване біле небо, або темний об'єкт, тому легенько блискаємо спалахом — на небо це не вплине, так як воно далеко, а яскравість вазона піджене під фон. Але тут є пару нюансів.

По перше, на недорогих фотокамерах, де немає режиму високошвидкісної синхронізації спалаху, не варто ним користуватися на витримках коротших за 1/200 — 1/250 с., оскільки в цьому випадку нижня шторка починає рух до того, як його закінчить верхня і світло зі спалаху потрапить не на всю площу кадру. Отже, мусимо затискати діафрагму побільше — в мене було на різних спробах f/16-f/18, думаю, що це від цього на контурах зображення проявилися лінії. Наступного разу накручу полярика щоб притемнити — нижче f/11 затискати не рекомендують, бо зла дифракція не спить.

По друге, потрібно вручну налаштувати баланс білого на сонячну погоду — якщо знімаєте в jpeg, про прямо на камері, без цього небо в мене вийшло зовсім бляклим, десь як на цьому знімку річної давнини. Ну от, власне, все — обробка на комп'ютері була мінімальною, трішки додав контрасту та насиченості. Результат іще не ідеальний, треба нормальний спалах і мінісофтбокс, проте процес мені сподобався. Можете видавати копняки.

Сьогодні був у логові конкурентів — чого я там був, розкажу завтра. В кабінеті обчислювальної техніки на дверях висіло ось це:

Я тут подумав, що після всяких поїздок можна нічого не писати — так, просто викласти пару фотографій, голодні до фотозвітів читачі клацають зубами і пишуть обурені коментарі "де решта?!". Бо якщо трудитися, викладати шедеври, то всі мовчки читають і нічого не коментують.

Жартую, насправді, але хочу іще раз звернути вашу увагу на мій допис-концепцію майже двомісячної давності про те, що я вважаю вартим публікувати в блог — на стенделоні і те саме в ЖЖ. Отже, доповню дещо зараз.

Ну, по перше, мені не подобається слово "фотозвіт" — у ньому корінь "звіт", а це вже прерогатива бюрократів — писати звіти. Я не люблю бюрократію, а мій блог — особистий і неформальний, тому звітуватися тут нікому і ні про що не буду. Я можу щось розповісти, а розповідь — то не звіт. У розповіді є сюжет — однозначно. Розповідь складається з трьох частин — вступної, де читач знайомиться із станом справ на початок дійства, основної, де саме дійство розгортається і заключної, де показується щасливий, чи не дуже, фінал. Сюжет може бути або справжнім, як в дописі про трамвай-кафе, так і вигаданим, з лулзами, наприклад про колиску радянської космонавтики. Але він має бути. Якщо я не можу скласти сюжет, то я писати нічого не буду — просто набір фотографій із коментарями самому мені не цікавий, на крайній випадок можу організувати альбом на PicasaWeb, якщо в когось є бажання таки подивитися фотографії.

Ярослав Козак збирає фотозвіти з Трахтемирова і пропонує мене штурхнути за те, що я нічого не написав. Але сам він, нещодавно, зробив непоправне — познайомив мене із Сергієм Світлицьким. Якщо до цього я клацав затвором наліво і направо, то тепер думаю — а для чого треба цей кадр? А що він говорить глядачеві? Мені тепер не подобається більша частина моїх власних знімків. Скоро продам фотіка..

Bukryn ruins

Сторінки