Вчора я розпочав проведення у ЖЖ всеблогового демократичного чесного референдуму. Результати переконливо говорять про те, що у "Записок злого викладача" світле майбутнє. Дуже вдячний всім читачам, які зробили правильний, в ці важкі часи, вибір. Тепер пора оголосити декларацію про незалежність.

  • У "Записок злого викладача" тепер буде свій власний рейтинг. В якому вони, ясне діло, на першому місці.
  • Для читачів інших блогів буде запроваджено візовий режим — для цього треба, щоправда, організувати посольство "Записок злого викладача" у ЖЖ, щоб видавати візи.
  • Читачі, які читали мій ЖЖ до 21 березня 2014 року, мають право отримати паспорт читацький квиток "Записок злого викладача" і читати їх без віз та інших перешкод, або відмовитися і залишитися в материковому ЖЖ.
  • Треба буде подумати над гімном "Записок злого викладача" — малий герб то є. Ну і прапор якось теж організувати.
  • Віднині "Записки злого викладача" будуть провадити самостійні міжблогові відносини з іншими незалежними блогами.

Ну і про голосувалку на флеші, що так вам сподобалася. Можу зробити комусь таку, це недовго.

  • Ніякої інформації ні до якої бази даних, ясне діло, не передавалося — то просто анімація. Звісно, справжньої статистики натискань у мене немає — цікаво, чи хоч хтось проголосував за незалежність?
  • Обидві кнопки працюють однаково — запускають вищезгадану анімацію.
  • Возитися з куками, щоб імітувати розпізнавання юзерів, я не став — адже нечесні голосувальники і так не можуть попсувати переможну статистику.
  • Ну і, для лулзів, сума відсотків явно більша за 100.
  • І, так, скоро буде іще один флеш-жарт. Не перемикайтеся.

Ну, Микола Янович більше не прем'єр, проте шукаючи сьогодні на титрубі музику Поля Моріа, натрапив на композицію El Bimbo групи Bimbo Jet, на яку той робив аранжування, і не втримався, щоб її послухати. Музика 1974 року, до речі.

У відеоряді — обкладинка з вінілу, де намальована класична кругла бомба з гнітом, проте Google Translate каже, що з іспанської el bimbo — повія.

Вже певний час я читаю фотозвіти в блогах про поїздки в різні цікаві місця і пишу їх сам. Спочатку це було справді цікаво — гарні фотографії стимулювали мене поїхати туди самому і я вважав, що блогерам з фотапаратами скрізь треба зелене світло бо вони стимулюють приток туристів. Втім, я і зараз так вважаю, а мова не про те.

Я приєднався до спільноти ua-travels, додавав у френди багато мандрівників, купив дзеркалку, але в один прекрасний момент помітив, що інколи просто прокручую їх дописи у френдстрічці. Або поспіхом читаю. Спочатку я списав це на те, що був втомлений, чи поспішав, але потім помітив, що це явище стає регулярним. Можливо, мені набридли фотозвіти з подорожей, проте деякі з них я читав і далі.

То-ж я спробував розібратися, чому втрачається інтерес до дописів про мандрівки. Мені здалося, що багато з них просто схожі один на одного — написані ніби під один шаблон. І мої так само. Візьмемо, скажімо, допис про центральну частину Івано-Франківська. Я мав декілька годин до поїзда, спонтанно прогулявся містом, назнімав цікавих будівель і виклав їх, підписавши свої короткі коментарі під кожним фото. Таких дописів про різні міста можна знайти чимало. А що буде, якщо з нього прибрати одну фотографію? Буде на одне фото менше в дописі. І все — сюжет не постраждає — сюжету там немає. Прикро, але саме такі дописи я і прокручую, певен, що так само прокрутили і мій.

У дописі про вихід на Говерлу сюжет трішки промальовуються — фотографії у хронологічному порядку, там підйом, там вершина, там спуск. Але, по перше, фотографій там до біса — аж 27 і той куций сюжет дуже розтягнутий по них, а, по друге, там теж можна вилучити багато знімків і нічого не зміниться.

Переглянемо допис про полонинне господарство. Там іще більше фотографій, проте в них куди більше сюжету — вівчарство є тема не заїжджена, а тут показується, як вони живуть, як доять овець, як роблять будз. і, навіть, трішки овечої еротики. Лише допис задовгий.

На жаль, в мене багато дописів типу "що бачу, те і співаю" — ось про Корсунь-Шевченківський, чи прогулянка Карпатським заповідником. Першим просвітом в цій хмарі була Цікава хімія — допис про форельне господарство, де не говориться відразу про те, що зараз ми подивимося на форельне господарство, а сюжет заходить збоку, маскуючись під зовсім інші речі. Так я намагався створити інтригу і, ніби, мені це вдалося. Розмір — всього 13 фотографій, якщо вилучити хоч одну, сюжет постраждає.

Окремим рядком стоїть допис про фабрику ялинкових прикрас — там описано технологічний процес і тема, знову-ж, не заїжджена. Вилучення будь-якого фрагменту критично впливає на сюжет.

Також я спробував створити інтригу в Лісовій казці, де мова починається з критичного боку. По ідеї, читач мав подумати, що я збираюся покритикувати організатора поїздки, мовляв, нікудишні побутові умови, собачий холод, проте критики там не було, тільки захоплення від поїздки.

Отже, для подальшого написання якісних фотозвітів я вивожу наступні умови:

  • Обов'язкова наявність сюжетної лінії. Тобто, всі фотографії вставляються не тому, що вони красиві, а тому, що вони ілюструють фрагмент розповіді. Видалення хоч одного кадру чи абзацу має погано позначатися на сприйняття подальшої частини допису.
  • Обмежена кількість фотографій — гадаю, до 15 має вистачити, можна і менше. Гортати довгі сувої у мене ви більше не будете. noddeat подавав ідею зробити "як у Тьоми" — групувати фотографії в блоки з мініатюрами. Так зараз роблять і в інтернет-магазинах, до речі. Я подумаю над цим.
  • Відсутність "екскурсовод-стайл" фактажу типу "бу-бу-бу, Храм Діви Марії був зруйнований турками в XIII ст., відновлений домініканцями у XIV ст." окрім випадків, якщо це є частиною сюжету. В тім, конкуренцію Вікіпедії я і не складав ніколи.
  • Бажане використання нестандартних оборотів, коли читач спочатку не здогадується, про що йтиме мова.
  • Попередня проінформованість про місце, куди збираюся їхати, щоб знати про те, що там можна побачити і сфотографувати — щоб зйомка не була спонтанною. Шукати інформацію як в інтернетиках, що забезпечить відсутність повторів того, що вже писав хтось, так і отримання додаткової інформації від організатора поїздки, якщо їхатиму не сам.

Безперечно, кількість дописів може зменшитися, але у мене не стоїть на меті завалити інтернети своїми фотографіями. Може ви маєте свої роздуми на цю тему?

Даним зображенням автор не ставив на меті дискредитувати будь яку торгову марку чи вироби, що під нею продаються. Будь-яка схожість із назвою реальних виробників електроніки є випадковою, так само як і вигляд фотокамери є вигаданим.

Soapsung compact camera

P. S. З приводу дискредитації якогось автора... хм... може бути.

На жаль, не можу опублікувати підписи до цієї карикатури, бо вони містять приватну інформацію. Скажу лише, що зображена на ній людина (та, що всередині) регулярно з'являється у моєму ЖЖ. Проте сам малюнок показую, бо все-ж старався.

Man inside

У недавню мальовану історію втрутилися наші старі знайомі кишенькові боти. Вони щось затіяли, все робили під покровом ночі — вони більшість своїх справ так роблять. Як ви думаєте, що у них в планах? Картинку можна клацнути для збільшення.

Чорні справи кишенькових ботів

Сьогодні показував товаришу, що таке векторна графіка, і, про між іншим, патякаючи на різні теми, намалював невеликий креатив.

cactus vs bloon

Кишенькові боти, які захопили мій блог яким було доручено приглянути за моїм блогом на час мого відпочинку в Карпатах, дещо змінили плани — вони тепер не мають наміру знищувати людську цивілізацію. На фоні успіху ВАТ "Роги та копита", фірму було перейменовано і перенесено на Кіпр, де вона успішно функціонує під вивіскою JSC "Horns and Hooves" і спеціалізується на вилові гризунів у тамошніх банківських установах. Кажуть, мишви там розвелося неміряно, роботи непочатий край.

Але суть допису в тому, що є всякі ідеї писати про них розповіді до блогу, іноді ілюструючи це малюнками. Можливо, для них краще зробити окремий блог, чи публікувати матеріали тут, налаштовуючи автоматичну публікацію дописів на той час, коли мене немає. Скільки кібернетичного цинізму можна докладати до текстів? Отже, висловлюйте свої побажання, щось постараюся придумати.

І надумав noddeat відпочити від суєти мирської, пішов у гори, сказав "Чёрт побери!", потрапив до лікарні. Ну і лежить, відпочиває — це не українська районна лікарня. Але ні, у Німеччині є у нього друзі, вони хвилюються, а ще в Німеччині є національний номер, за яким можна зв’язатися із пацієнтом будь-якої лікарні. Капець відпочинку.

noddeat called

Сторінки