Отже, по дорозі додому ми відвідали іще пару цікавих місьц. Перше — Мотронинський монастир в самому серці Холодного Яру. Ми туди одним оком зазирнули, але ніякої екскурсії не брали, хоча там була така можливість. Іще висіла табличка про заборону фотографувати на території — не отримають вони своєї хвилинки слави в блогосфері.

Ворота Мотронинський монастир

Навпроти — арочка і спуск до низу. Туди ми і пішли.

Мотронинський монастир спуск донизу

Спускатися досить високо, тому вздовж східців є навіть пару лавочок — щоб літні люди могли перепочити.

Мотронинський монастир спуск донизу

А знизу колодязь. Зверху закрито, але збоку витікає через трубку вода — набирай собі.

Мотронинський монастир колодязь

І поруч — озерце. На ньому — місток із сходами у воду.

Далі ми заїхали до хутора Буда — з одним д, там малися подивитися на тисячолітній дуб ім. Максима Залізняка. Ось вузенькі дороги між селами в лісі. Влітку ними гарно їздити, а от взимку, відчуваю, з цим проблема.

Дорога Холодний Яр

В хуторі Буда є невелика церква.

хутір Буда церква

Щоб не лазити у Вікіпедію, я залишу тут це фото.

Дуб Максима Залізняка знак

Тисячолітній дуб ім. Максима Залізняка. Раніше туристи могли підходити до самого дерева, але коли вони почали пропадати, викликали спеціалістів, які сказали, що дуб треба відгородити. Коли пропали спеціалісти, то коло дуба, зверху, почали періодично закопувати туші тварин. Туристи пропадати перестали.

Дуб Максима Залізняка

Система тросів стримує гілки, щоб не розчахнулися і не заграбастали туристів. Колись дуже сміливі-пресміливі альпіністи вилазили на дуб і знайшли там совине гніздо. В ньому — останки спеціалістав. Ну і голодні совенята.

Дуб Максима Залізняка троси

Молодий дуб, вбитий блискавкою.

Мертвий дуб

Коли сюди прийшли фашисти, вони половину хутора забрали на роботи, а половину просто привели на окраїну і розстріляли. По цій трагедії пізніше було зведено ось такий меморіал.

Меморіал трегадеія хутір Буда

Квіти коло меморіалу

Квіти меморіал трагедія хутір Буда

Гарна альтаночка і фрагмент плетеного паркану.

Альтанка

Поруч — ресторан. Ціни скажені — ми хочемо просто поїсти, а не платити за понти.

Буда ресторан

На цьому все і ми поїхали додому.

Сміла залізничний переїзд