Спостерігаю цікаву особливість - фотолюбителі полюбляють фотографувати ставити на аватарки світлину себе хорошого із своїм улюбленим предметом в процесі збирання матеріалу для блогу. Не всі, але у багатьох знайшов. Починаючи від невибагливого "Я фотографую", далі - "Я фотографую десь в цікавому місці", закінчуючи "Я ще-й вмію фотошопити".

Невибаглива аватарка у Романа Наумова:

r_naumov

Досить простенька також у Олекси

oleksa_sref

Radovar уже показує нам, що він катався на дизельному поїзді і там фотографував:

radovar

l_z_foto хвалиться нам великим телевиком та далиною, яку ним знімає:

l_z_foto

Ну і Анатолій вирішив накласти на себе руки фільтри руками.

anatoliy_b

Може-й собі щось таке придумати замість чеширського кота? У кого є цікаві приклади фотолюбительських аватарок - показуйте. Ах, так, про всяк випадок - цим дописом я нікого не критикую.

Цей допис може згодитися для тих, хто запускає під Windows програми, портовані з Linux. Як правило, вони йдуть в комплекті з cygwin та необхідним набором бібліотек - Gtk, Qt та інший мотлох. GIMP та Inkscape, наприклад, дозволяють обрати мову під час встановлення чи у налаштуваннях самої програми, але коли я вчора поставив digiKam під Windows, то не знайшов такої можливості. Програма використовувала англійську мову для інтерфейсу, хоча у нетрях її тек я знайшов набір локалізацій, у тому числі й українську.

У Linux така проблема вирішується просто - заданням певних змінних перед запуском програми, що можна прописати прямо у іконку запуску. У Windows цього зробити не вийде - у ярлик можна прописати лише одну команду. Можна створити bat-файл, але це відверта милиця, але у Windows також є системні змінні і їх можна прописувати у властивостях "Мого комп'ютера" (вікно "Властивості системи"). На вкладці "Додатково" є кнопка "Змінні середовища", у вікні, що відкрилося, натискаємо "Створити", у назві пишемо LC_MESSAGES, у значенні - uk_UA.UTF8. Зберігаємо все те і запускаємо потрібну програму. У випадку з digiKam даний фокус пройшов.

Інколи спостерігаю одне цікаве явище - людина прив'язується до якоїсь речі у тій формі, у якій ця річ була побачена вперше. За собою і не тільки. Наприклад, одному не подобається стрічковий інтерфейс 2007-го MS Office, бо почав він працювати із класичним інтерфейсом, хоча мені досить зручно з ним працювати і сповзти назад із 2010-го Офіса на 2003-й не вийде, навіть на 2007-й не захочу. Були аналогічні скарги на зміни в інтерфейсі Gmail, LiveJournal та інше.

Особисто в мене консерватизм проявляється більше до витворів мистецтва і, а до інформаційних технологій мало стосується. Наприклад, колись я почув заставку до передачі "В мире животных" - Alouette, зігране Полем Моріа і лише його виконання мені подобається - сучасні ремікси викликають нудоту бажання припинити прослуховування. Далі - першою грою із серії Heroes of Might and Magic, в яку я грав, була 3-тя частина. І вона мені сподобалася - ні 4, ні 5, ні, тепер, 6-та частина так не пре.

З іншого боку, якщо я вперше чую чи бачу саме перероблену версію, то вона мені сприймається нормально. Наприклад, пісню Poison вперше я почув у виконанні Тар'ї Турунен, хоча раніше її співав Еліс Купер. Слухав із задоволенням обидва варіанти.

“Constant complaint is the poorest sort of pay for all the comforts we enjoy”
Benjamin Franklin

Помічаю зараз у людей один цікавий вид дозвілля, чи то, може, психологічного розвантаження — висловлення свого невдоволення. Ну, зрозуміло — після снігу дороги розбиті, а на роботу добиратися треба, а на тротуарах паркуються мудаки, не залишаючи нормально місця для проходу пішоходів, водій маршрутки думає, що він Шуммі.

Рано чи пізно невдоволення стає звичкою і людина висловлює його навіть тоді, коли ситуацію можна легко поправити. От у 90-х ефір заповнився рекламою, яка не давала подивитися фільми, але і фільми ті лишали бажати кращого. Час ішов, з’явився доступний інтернет і пішли люди туди — на відміну від телевізора, можна обирати, що читати чи дивитися. Але не все так добре — в інтернеті на них чекала зла мигаюча реклама з виринаючими вікнами та всякі віруси. Час ішов, з’явилися ефективні адблоки, та-й з вірусами можна нормально боротися — сиди в інтернеті і насолоджуйся. Але ні — наші люди мають потребу у невдоволенні, їх обов’язково має щось не влаштовувати. Наприклад, у вконтакті, куди не кинь, купа фотографій "я і моя срана кішка", на фоні килима чи подібних, та ще-й відверто поганої якості. У блогах гівнофотографи з гівнодзеркалками і купою знімків квіточок, пташечок, старої зупинки та іншого непотребу. Це-ж яке неподобство! А тут іще Microsoft підсовує свої новоуведення, підлий гугль міняє інтерфейс пошти, ЖЖ перекроює інтерфейс щомісяця. І взагалі, куди котиться цей світ?

complaint dept

Зображення з robliano.wordpress.com

Для початку зауважу, що цим дописом я не маю нічого проти тих, хто тримає свій блог на блогосервісі і не збирається звідси вилазити. Я розумію дві поважні причини для цього — людину влаштовує сервіс із всіма особливостями та недоліками і людині не хочеться копирсатися у встановленні та налаштуванні CMS. Хоча поставити Wordpress чи Drupal цілком не складно, але щоб вони дали якісь переваги над блогосервісом, з ними справді треба дещо покохатися — пошукати шаблона оформлення, можливо, попиляти його, пошукати потрібні модулі, покопатися в адмінці.

Так ось — я із тих людей, які люблять це робити, хоча можу і обійтися, в принципі. Все-ж вигляд і функціональність мого стенделону залежить виключно від моїх знань та старань, а не від адміністрації ЖЖ. Схотів я SEO та статистику — поставив модулі, налаштував, маю. Не вистачало посилань на попередній та наступний записи в блозі — знайшов, доставив, маю. Он хочу іще поставити красиві кнопочки для розшарити. Іще хочу красиву галерею зробити — фотографій то багато назбиралося, але це пізніше.

Іще я агітую, іноді, спробувати інших — можу, навіть, запропонувати посильну допомогу. Але не нав’язливо.

blogger

Мене цікавить одне запитання — якою-б була кількість моїх читачів та коментаторів, по відношенню до наявної, якби я писав російською? Чи англійською? Чи усіма цими мовами відразу? Звісно, я не збираюся цього робити, востаннє російською я писав у четвертому класі, зараз навіть падєжі не перерахую (А відмінки?). Але запитання все-ж цікавить. Особливо це стосується ЖЖ — там багато російськомовного люду вештається. Недавно заходив чувак із Пітера (так у нього в профілі написано) і коментував українською (це при тому, що я у нього коментував російською).

НМЖД з IDE роз’ємом, від 80 до 160-ти ГБ, можна і більше, але без битих секторів. Або справний PCI SATA контролер, бо наявний не працює належним чином (бо поставив би наявний SATA НМЖД.).

Два модулі пам’яті DDR 400 на 256 МБ (більші ставити сенсу немає — стара материнка не підтримує).

П'ятниця, пара з комп'ютерної графіки. Пояснюю студентам, як користуватися градієнтним заливанням в Inkscape. Ну і, заодно, про створення написів з тінями.

заповнення фігур в Inkscape

Блог — це як город. З нього можна кормитися. Морально, звичайно, хоча дехто умудряється і матеріально. Але для того, щоб блог приносив вам корму, його треба доглядати, як город. Обробляти, удобрювати. А чим удобрюються городи? Ну, ви зрозуміли. Так ось, якщо я пишу щось конструктивне, то ніхто не коментує, але варто вкинути гіменця про політику чи про питання національне — так хтось і прийде. Коротше, маю думку написати про гомосєків, але ще не знаю, що писати.

А, іще — надибав ілюстративний флеш-ролик до цього поста, авторства не знаю на жаль:

presentation

Аналогічно до посту про реферати, хочу написати про презентації. Машков про це уже писав, але тут трішки інша ситуація — якщо бізнес-презентація справді може бути дуже строгою та стриманою у оформленні, то у випадку навчальних закладів це не працює. Вони там лаються на MS PowerPoint, так — він часто спонукає робити треш-презентації, але це лікується шляхом виставляння не дуже гарних оцінок таким студентам. Зазначу, що спочатку і мої презентації були страшненькі теж.

Перш за все, для чого призначена презентація? Перш за все, для доповнення вашої доповіді — ні в якому разі не навпаки. Тобто, презентація має містити те, чого ви не можете розказати словами — здебільшого графічну інформацію. Або на слайдах можуть бути якісь терміни, визначення чи числа, що мають певний час залишатися на екрані. От, виходячи із цього, варто робити вашу презентацію. Отже:

  • многабукаф ніхто читати не буде. Слухач може одночасно або слухати вас, або читати текст із слайду. Якщо там усе написано, то навіщо ви здалися самі? Може краще надрукувати той текст у вигляді пам’ятки та роздати, чи, хоча-б у електронному вигляді поширити. Взагалі, на одному слайді має знаходитися одна думка, у короткій формі, без зайвої деталізації;
  • презентація не призначена для демонстрації вашого уміння клацати на всі кнопки у PowerPoint;
  • якщо ви хочете виділити фрагмент тексту курсивом, чи напівжирним, чи підкресленим, чи іншим кольором, то ніколи не робіть це усіма цими способами відразу. Взагалі, якісь ключові слова можна виділяти напівжирним чи іншим відтінком кольору основного тексту, а, скажімо, цитати — курсивом;
  • презентація не призначена для демонстрації всіх наявних у вашій системі екзотичних шрифтів. Два, від сили три — вистачить по самі помідори;
  • хвора тема — кольори. Якщо ви не умієте обирати підходящі, то у PowerPoint є так звані кольорові теми — оберіть одну і просто дотримуйтеся її. Як правило це до трьох кольорів з відтінками. Бачив декілька схем вибору кольорів, може колись викладу;
  • презентація не призначена для хореографії — самбу, румбу, пасадобль краще танцювати на паркеті з Владом Ямою, а не на слайді за допомогою ефектів. Взагалі — ефекти застосовувати тільки тоді, коли вони треба за сюжетом — а це буває не часто. Можна використати якийсь один для переходу між слайдами — але лише один. Бо дуже негарно, коли один слайд вилітає зліва, наступний — жалюзі, далі — обертання та інше;
  • фон. Якщо ви ставите колір — то ненасичений, якщо фотографію — то вбийтеся об стіну. Насправді, малюнки на фоні — то вкрай погана ідея. Якщо вже вкрай треба за сюжетом, то потурбуйтеся, щоб текст на їх фоні читався;
  • верстання теж має значення — якщо на слайді декілька блоків — скажімо малюнок і підпис до нього, то потурбуйтеся вирівняти їх та підігнати розміри;
  • відступи — це те, за що мене хоче набити по руках один веб-майстер. Вони мають бути і бути однаковими по всій презентації.

Ніби все, що пригадав. Якщо не полінуюся — викладу антипрезентацію — студентський файл PowerPoint, в якому порушено все, що можна було і не можна — для мотивації.

Сторінки