Всякі там школярі та студенти іще догулюють останній тиждень, а їх викладачі уже наносять шкоду екології, переводячи багато-багато паперу. Дивишся за вікно, на дощову прохолодну погоду, вже, практично, осінь і щось всередині смокче по довгій відпустці, що закінчилася, По поїздках, по теплому літу. А попереду — робота, студенти, багато студентів. Колеги будуть прибігати із своїми питаннями, своїх питань буде купа. Цього року, хоч і зменшився набір, проте пішла від нас колега, тому годин має вистачати. Треба-ж за щось наступного року їздити.

На згадку про літо місток над Россю.

міст над Россю
mixing console
фото поцуплено з studio.starport.ru

Ви знаєте, а вчитель інформатики мусить розбиратися із усім, що вмикається в розетку. Особливо, якщо воно скидається на електроніку. І байдуже, що це специфічний прилад, для використання якого потрібна спеціальна кваліфікація.

Я сьогодні розбирався у мікшерному пульті. У нас він є, скомбінований з підсилювачем, дві великі колонки на підставках, дві бази по два радіомікрофони, два дротових мікрофони і музика з ноутбука. Ну, підключити з горем пополам підключив — але вже пізно було щось нормально спробувати, бо в залі зібралися люди. Але от нормально збалансувати звук і п’яти джерел, так, щоб не рипіло, не свистіло і було все чути — з цим я не нормально впорався. Викладачка музики збоку штурхала і займенниками пояснювала, що треба збільшити, а що зменшити — я її однозначно розумів і ставало іще краще. Самій сісти за пульт ні-ні. Мої пояснення, що це, по суті, музичний інструмент, а в мене ні слуху, ні духу, було проігноровано на рівні заступника із виховної роботи. Що замовляли, те і отримували. Боюся уявити, що буде, якщо коледж купить електронний синтезатор — він же з клавішами, як і комп’ютер!

На останок — про приємне. У мене почалася відпустка і я хочу до Дніпропетровська, у Карпати, ще мене обіцяли підібрати кудись на море і на локальний відпочинок по Київщині.

Labirinth
Зображення поцуплено із Wikipedia

Варто, чи не варто? Є у Білій Церкві одна фотошкола (поки не називаю — явно, принаймні), яку мені рекомендували. Дивився роботи звідти, досить гарно — принаймні, не нудно. Базовий курс включає в себе як і теорію — будова фотоапарату, закони композиції, так і практичні сеанси та роботу з фотошопом. Тривалість — 6 місяців, тричі на тиждень, вартість — на початок року була 3000 грн. за весь курс, як буде у вересні, коди буде новий набір — не знаю.

Власне, ціна не захмарна, можна було-б повчитися — все-ж робота із живим, досвідченим фотографом (про цю людину мені, власне, розповідали) — це краще, ніж читання графоманії від Скота Келбі.

З іншого боку, я вже дещо знаю та вмію, а переробляти під мене програму ніхто не буде, тобто, доведеться слухати і вже відомий мені матеріал. Дечого я навчуся сам згодом (а навички самоосвіти у мене присутні), тим більше, що маю знайомих фотографів. А так як по весіллях не бомблю (ох, не зарікаюся, мало до чого життя приведе), то було-б достатньо того, що сам навчився. Тим більше, що за цю ціну можна купити штатив та скельце або штатив та спалахуйку.

Що скажете?

Колись я хотів написати про дизайн освітніх сайтів, але забув про це. Сьогодні мене випадково занесло на один такий, я відклав від неочікуваності свіжу гарячу цеглинку і вирішив, таки, написати. Зазначу, що проблема дещо схожа на те, що було описане в дописі про презентації. Тобто, вчителі, чи учні, діставшись до uCoz'a, клацають там по усіх наявних кнопочках і виставляють на суд публіки пекельний треш. Я, в принципі, нічого не маю проти вищезгаданого ресурсу для створення сайтів, я розумію, що в школи немає грошей, щоб замовити дизайн, що у вчителя, звісно, не знайдеться стільки часу та умінь, щоб самому зробити гарний дизайн. Я для свого стенделона ваяв тему місяця півтора і досі є огріхи, при тому, що вільний час у мене є.

Але я одного не розумію - навіщо, скажіть мені на милість, навіщо ви намагаєтнся зробити крутий дизайн? В кращому випадку виходить щось родом із 90-х, в гіршому - краще не заходити. Просто оберіть стандартну тему оформлення, створіть рубрикацію та наповнюйте вмістом - і все. Але ні.

Отже, зайшовши на середньостатистичний шкільний сайт ви можете там побачити:

63. Продовжимо нашу екскурсію фізкабінетом і, як я обіцяв, на закуску саме цікаве. Сподіваюся справдити ваші сподівання. Для початку згадаємо незлим тихим словом Георга Ома і прилад його імені. Конструкція установки така, що ми не зчитуємо показники із шкали - ми крутимо ручки до тих пір, доки на індикаторі не стане нуль. А опір дізнаємося із ручок.

омметр

32. Продовжуємо вчорашню розмову. Котушка намотана на круглу рамку і кулька, яка та з радісю втягне в себе, якщо через неї протікатиме струм. Ампер був сильним дядьком.

соленоїд

Сьогодні я здійснив фотопограбування кабінету фізики. Власне, що і обіцяв два тижні тому - зараз якраз весняні канікули і в школі лише вчителі, займаються всякою паперовою роботою. Нагадаю, що все почалося із виставки "Експериментаріум", де за 75 гривень кожен охочий може доторкнутися до світу фізики. Я тоді висказався, що це усе було в кабінеті фізики. І наштовхнувся на нерозуміння - як, у нас були лише важки та терези, що це у вас за школа така?

Хочу зізнатися, я все-ж погарячкував - школа із експериментаріумом не тагається. І не тому, що у школі немає приладів - коли я зайшов у підсобку і зазирнув на полиці, то знайшов там клондайк фізичних приладів. Їх там стільки, що можна легко зібрати свій експериментаріум. Але у них все-ж різні завдання. Виставка розрахована більше на візуальний ефект - там, окрім фізичних приладів, зібрано і всякі оптичні ілюзії, штучне торнадо, передок від пожежної машини. Екнспонати можна подивитися як я дивився самурайські обладунки нещодавно. Кабінет фізики розрахований все-ж на фундаментальне вивчення предмету і просто так, зайти і подивитися немає сенсу - треба вивчати.

Осцилограф навчальний

Отже, мета мого допису - показати, яке обладнання може бути в кабінеті фізики. І якщо завідувач кабінетом не лінується його зберегти, а вчитель фізики не лінується виставити на стіл - то учні можуть побачити. Але часто це не так, та-й різне забезпечення було у шкіл - принаймні, у ту, де я навчався, купувалося дуже багато чого. Була навіть відеокамера та відеомагнітофон, які тоді коштували дуже дорого. Звісно, не все то збереглося, не все працює до цих пір, врешті, я не все зняв, але старий вчитель фізики був ще тим плюшкіним і лишилася іще одна підсобка, яку теперішня вчителька просто не встигнула іще оглянути, а там іще багато всякого добра.

Спочатку я хотів погрупувати по розділах - проте на ідею забив, то-ж нате вам 93 фотографії насипом.

В Києві нещодавно відкрилася і діє виставка "Експериментаріум", де експонуються інтерактивні демонстраційні стенди, в яких наочно демонструється дія законів фізики. Про це написав мандрівник Льошко, судячи із допису, йому там сподобалося. Власне, після перших фотографій, зацікавився і я, але коли я подивився до кінця, то зрозумів, що платити 75 гривень за те, що уже бачив у шкільному кабінеті фізики, я не буду. Про що і написав у коментарях. І натрапив на непорозуміння - виявляється, не у всіх в школі було таке багатство. Не всі дивилися у мікроскоп на симуляцію броунівського руху, не всі складали електричні схеми, не всім показували поздовжні та поперечні коливання на стенді, розкладання білого світла призмою ну і інші цікавості. Не всі, навіть, по вечорах дивилися у телескоп.

Я розумію, що не всі школи мали однакове забезпечення, не у всіх були однакові завідувачі кабінетом фізики. Але я-ж навчався у сільській маленькій школі (в нас іще-й робочі майстерні були, гиги!). Невже то була така крута школа? Треба якось напроситися до кабінету фізики і пофотографувати цікаві прилади. Звісно, проходять роки, всього того може вже-й не бути, але, гадаю, буде що зняти і показати. (Пішов телефонувати директору школи).

електрофорна машина
Зображення із Wikipedia.

У студентів був якийсь святковий захід, туди брали робочу дзеркалку (D3100) і знімали — для сайту, для себе. А я поцікавився тим, що вони назнімали. В мене так не вийде. Не вийде стільки мазати, не вийде так гидко компонувати кадр, що з нього всі тікають. Треба якийсь фотогурток придумати, чи що. Звичайно, Енселя Адамса я у них і не очікував, але-ж треба хоч трішки цілитися перед тим, як натискати спуск.

Хто грав колись у Machinarium, зацінить - автори гри мають сайт де в них ціла колекція подібних цяцьок. У всіх зображено сюрреалістичний світ із самими неймовірними персонажами та обстановкою, де потрібно розгадувати прості логічні загадки, що перемежовуються із point'n'click. На одну із таких я клацнув сьогодні, не глянувши на назву - Questionaut. Суть проста - у дівчини головного героя здуло з голови капелюха і він (капелюх), потрапивши у струмінь леткого газу, улетів десь аж на місяць. ГГ надув кульку цим-же газом і полетів слідом. Але газ у нього закінчується і він мусить приставати до невеликих островів, що по дорозі між ним та місяцем, всього 8 зупинок. На них мешкають, ну як би це їх назвати, адепти всяких наук - література, мова, математика, фізика, природознавство, статистика. Коротше, шкільні предмети. Адепти задають ГГ прості запитання і за правильні відповіді заповнюють його кулю газом. Ах, іще треба привернути їх увагу до себе, щось там скоївши, але то дрібниці. Суть у тому, що запитання - англійською мовою їх то ніхто не локалізував. При чому, мова не завжди розмовна, трішки термінології цих наук. Самі запитання на рівні десь класу 5-7. Коротше, чи змогли-б ви навчатися в англійській школі?

questionaut screenshot

Сторінки