В інтернетах проскакували повідомлення про те, що після приходу Росії в Крим стало неможливо спілкуватися із російськими знайомими чи родичами саме через цю тему. В мене самого таких знайомих немає, тому запитую у читачів свого блогу.

Чи є у вас знайомі росіяни чи родичі там, з якими ви постійно спілкувалися до початку подій в Криму, чи, навіть до початку Майдану, вважаючи їх адекватними людьми? Якщо так, то як змінилося ваше спілкування в останній час? Наскільки освіченими є ваші знайомі і чи мандрували вони Україною та західними від нас країнами? Прізвищ, безперечно, не треба, нікнеймів можна теж не вказувати.

І так, з приводу нещодавнього демократичного всеблогового референдуму — хто не зпрзумів, що то був стьоб і спеціально закривати ЖЖ, який читають, я не буду. В тім, якщо Живий Журнал буде в черговий раз серйозно ковбасити, можете заходити на стенделон, там реєструватися не обов'язково.

Уже не вперше наші спортсмени показують, що не ту збірну назвали параолімпійською. За перший день медалей більше, ніж у олімпійців перед ними за весь час.

paralympic results

Володимир Володимирович на прес-конференції, серед іншого, відповів на запитання про недотримання Будапештського меморандуму. Мовляв, раз в Україні відбулася революція, значить, це вже інша держава (як СРСР після Жовтневої), а з цією іншою державою вони ніяких документів не підписували.

Значить, ця інша нова держава не укладала з Росією ніяких Харківських угод, саме головне — не брала в Росії ніяких кредитів і віддавати нічого не повинна. Нехай вимагають усі борги у Януковича — тим більше, він у них знаходиться і нікуди не дінеться. Якщо вони будуть щось у нас вимагати по тому, що заборгувала "стара" держава, значить Путін — балабол.

Власне, відео прес-конференції тут, тривале — більше години.

Ну і наостанок — моя думка. Путін розуміє, що якщо Україна зараз, попри всю його попередню роботу з Януковичем, піде до Європи, то це безповоротно, як із прибалтійськими країнами. Крім того, його не влаштовує прецедент революції, створений у нас, тому він намагається всім, а особливо росіянам, що це погано — бо не приведи Господи, таке станеться і в Росії. Тому він змушений був вдатися до крайніх мір. Власне, так я розумію його мотивацію.

Вам набридли гори гівнофотографій в блогах та соціальних мережах? Дістала кадри квіточок з усіх ракурсів? Ось росіяни придумали завод для спалювання фотографів, проте вони агресивні — ми це знаємо. Виявляється, є спосіб більш цивілізований — не треба нікого палити. Все дуже просто — збираєте гівнофотографів на майстер-клас — вони це люблять — і розказуєте їм, що крута фототехніка — то від лукавого, натомість ваші фотознімки мають давати відповідь на три питання. А особливо круто, якщо відразу на п'ять — Хто? Де? Що робить? Коли? Для чого?

Тепер, коли гівнофотограф дістає свою фотокамеру, в нього починає боліти голова — як у таку маленьку статичну картинку все це вмістити? І той час, що він міг наклацати гору прекрасних фотографій для інтернету, гівнофотограф чеше потилицю і крутить головою навколо.

Ну і на останок можна добити гівнофотографів повідомленням про те, що їхні круті камери — фуфло, вони всі помиляються у експозамірах і треба завжди знімати в ручному режимі та дивитися на гістограму. І якщо у гівнофотографа таки вдасться все це стулити до купи в одній фотографії, то він отримає премію Пулітцера — ну, принаймні, не буде гівнофотографом.

Коротше, знущаються над бідними фотографами тут, зараз я туди закину пару вчорашніх знімків, мене теж поб'ють.

Точніше, Lenin breaking news. Порівняйте міські краєвиди Білої Церкви до і після:

Lenin was here

Якось просторіше стало, правда? Перше фото я зняв коли завалили київського Леніна — так і думав, що цього теж колись завалять. Сам момент я пропустив, а коли йшов, то на площі був натовп народу і гупали кувалдою на сувеніри.

Broken Lenin

Ну і мотивація цього дійства:

sign

А, так, тепер пишуть, що Вадим Тітушко бере участь у недопущенні до Києва автобусів з ... тепер навіть не знаю, як їх називати. Власне, під Білою Церквою спинили три автобуси з ними і дали тирки.

Невже справді якийсь прогрес чи чергова спроба влади викрутитися? Пишуть, що головний генератор мовних лулзів подав у відставку.

Раз: http://www.pravda.com.ua/news/2014/01/28/7011621/

Два: http://fakty.ua/175696-premer-ministr-nikolaj-azarov-podal-v-otstavku

З приводу лулзів — не так давно бачив, як фрагменти його промов крутили у "Розсміши коміка" — і коміки сміялися.

Рік тому, 1 січня я почав сезон вилазкою в зимову Олександрію. Тоді іще фотографував на телефон і дуже мріяв про нормальну фотокамеру. Та зима була сніжною, було що знімати, не те, що зараз. То-ж зараз невеликі підсумки року, що минає.

Я вже колись писав про те, що студентки педагогічного коледжу дуже популярні у хлопців, тому частенько у журналах змінюються прізвища. А там і до дитини не далеко. Звісно, такі студентки йдуть на заочне, але і там мені доводиться з ними працювати.

Зазвичай, вступивши у сімейно-будівельний, дівчині на науку часу практично не лишається. На парах я їх бачу вкрай рідко, на заліках і екзаменах доводиться витягувати, щоб поставити хоч якусь позитивну оцінку — бавитися з ними на перескладанні тим більше не хочеться. Іще вони постачають мене подробицями із свого життя — вдома дитина негодована, чоловік теж, корова не доєна, коротше, відпустіть мене бідну. Але ні, спочатку я пообідаю твоїми мізками, а потім відпущу.

Сьогодні на екзамені прийшла молода мама — аж з малою дитиною на руках, ні на кого залишити. Малюк сидів тихенько, але всім видом показував, що при спробі посадити на руки чужим дядям-тьотям увімкнеться сирена-сигналізація на весь поверх.

До слова, питання до білетів я розповсюдив завчасно. Отже, починаю екзамен, молода мама йде в першій п'ятірці, видно, що хоче швидше додому. Всі тягнуть білети, поки я записую у відомість їх номери, вона вже збирається відповідати. Я вже приготувався вислухати всяких історій із життя, але чув лише відповідь на перше питання білету. Потім на друге. Досить впевнено, без попередньої підготовки — такого іще мені не траплялося. Після другого запитання я не став чекати на практичну роботу по третьому, намалював відмінно і відпустив.

Як швидко летить час. Ніби ще зовсім недавно був загальноукраїнський карантин, коли всі ходили в марлевих пов’язках — тоді наш коледж тиждень не працював взагалі, а на другий тиждень ходили тільки викладачі. Тоді директор запитав мене, чи не зможу я створити сайт коледжу, я і створив. Незадовго після цього відбулася атестація мене. Педагогічні працівники раз на п’ять років проходять атестацію на підняття категорії, або на підтвердження. Можуть частіше, якщо мати велика бажання і активність. Відразу після отримання диплому маєш "стартову" категорію "спеціаліст" (це не пов’язано із ступенями бакалавра, спеціаліста чи магістра із університету), потім "спеціаліст другої категорії", "першої категорії" і "вищої" (у медицині так само, наскільки мені відомо). Я тоді отримав другу. Якщо не проходити атестацію раз на п’ять років, то категорія обнуляється, відповідно і зарплатня.

Так от, на тижні в методичному кабінеті мені сказали, що з понеділка відправляють на курси підвищення кваліфікації. І тут я зрозумів, що з часу такої недавньої атестації пройшло вже чотири роки і на наступний рік я, хоч-не-хоч маю атестуватися знову. Зате два тижні у мене не буде пар — хоч і я буду знаходитися зовсім поруч, проте формально я у відрядженні. І я, замість того, щоб учити когось, буду учитися сам — ну, це теж треба.

У зв’язку із непередбачуваними обставинами ми тимчасово припиняємо публікацію матеріалів у цьому блозі. Проте робота над захопленням світу продовжується. І нехай вічно течуть електрони по ваших провідниках!

Сторінки