Туристичний елементаль

Я тут повернувся перегляду класичного Бонда, тому маю кілька питань для обговорення. Зазначу, що нижче наведені мої особисті асоціації, що можуть бути неточними через те, що в голові не тримаються всі серії франшизи. Також я не збираюся критикувати сюжети та реалістичність фільмів.

• Який актор вам більше подобається і які асоціації навіює? Я схиляюся до Шона Коннері, він виходить таким бабієм та гультяєм. ПлейБонд, так сказати. Він органічно виглядає в казино між жінками з випивкою, а в перервах можна начистити комусь пику. При чому, мордобій у нього більш легкий та невимушений.
• Пірс Броснан, на мою думку, найбільш бойовий Бонд. Дає прочухана скаженими росіянам та північним корейцям. Тобто, з жінками та випивкою він також є в кадрі, проте це не так запам'яталося. Ще й режисери тоді експериментували, замінили М на тітку, а автомобілі на BMW.
• Тімоті Далтон якийсь пластиковий Бонд-тінейджер. Саме таке враження в мене сформувалося, коли я вперше його побачив. Може просто тоді такі роки були.
• Про Джорджа Лезенбі та Роджера Мура не маю нічого сказати, не запам'яталися.
• Денієл Крейг - емо-Бонд. В нього якісь внутрішні переживання, особисті проблеми, минуле. Махається він не так вправно - більше ображають його, ніж він. М читає нотації, її зверху також по голові не гладять: коротше, ці кілька серій можна поєднати заголовком "Золотий вік шпигунства закінчено".
• Хоча, автори таки роблять спробу повернутися до класичного Бонда, про що дали зрозуміти в Скайфолі - вбили тітку, повернули на пост М дядька із зализаним волоссям, повернули старий Астон Мартін і, навіть, коктейль з горілки та Мартіні (хоча Дом Периньйон, як на мене, звучить краще).
• В Спектрі вони продовжили повернення до старого - повернули Спектр та Блофельда і Бонд, ясне діло, не вбив його - тож ми знаємо, з ким він буде бодатися в наступній серії, адже жопорука британська поліція, як завжди, відпустить головного злодія. Кажуть, що це останній фільм з Крейгом, на мою думку він в класичну картину не вписується.

Ну ось і все, які ваші думки з цього приводу? Картинка по запиту "тролейбус Бонда", МАЗ ЕТОН із Білої Церкви, має катапульту для бабусь, ракети, їздить по дну Росі, а водій п'є Дом Периньойн. Фото metro-max11584.

У мене для вас дві новини. Погана — я не втримався і порушив обіцянку, вставив до блогу твіт. Хорошу читайте в твіті.

P.S. post-factum, в дописі довге тире. :)

А давайте поговоримо про комп'ютерні ігри. Які вам колись сподобалися? Я граю не часто, так як не весь час в мене на тесті пристрій, здатний на гарну графіку, а за настільний комп'ютер я сідаю іще рідше. Отже поїхали:

• Bioshock Infinite. Просто неперевершений дизайн, повітряний, яскравий - навіть у нетрях Колумбії. Шкода, таке місто зруйнували, я-б пожив. В попередні частини серії грати щось не дуже хочу, бо там підводний морок. А, головне, там є сюжет. Геймплей - шутанчик з наномагічними плюшками, які цікаво комбінувати для того, щоб максимально ефективно капостити супостату.
• Syberia I та II. Помірної важкості квест із не менш чудовим дизайном рівнів - із робіт Бенуа Сокаля мене більше нічого так не захопило. Сюжет там теж є.
• Machinarium. Помірної важкості квест із не менш чудовим дизайном рівнів. Сюжет простенький.
• GTA San Andreas. Сюжет не цікавий взагалі, натомість можна вільно розгулювати по відкритій карті, робити багато цікавих речей і підучити американську англійську. До п'ятої частини руки не дійшли.
• Half Life 2. Ніби нічого особливого в дизайні, сюжет є, але не такий і захопливий, не знаю, що мені в ній сподобалося.
• Need for Speed 5. Перший NFS, в якому я почав їздити - колись в комп'ютерному клубі. Прекрасні пейзажі Монте Карло, Корсики, Нормандії, Альп та інші. Найкраще їздити на перших "запорожцях" від самого Фердинанда Порше - встигаєш і кермувати, і помилуватися краєвидами.
• Тетріс. Сюжету немає, графіка 80-х, але по часу я на нього убив більше, ніж на інші ігри.
• Heroes of Might and Magick III. Грати я почав то у другі, але потім побачив треті - більше ніякі наступні мені так не пішли. Сюжет - якась там фентезійна казочка, проте дизайн карт плюс приємно дивитися, як твій протагоніст перетворюється на праску. Шкода, що після перетворення все швидко закінчується.

Поки все, що згадав, пишіть, що у вас.

Індустрія інформаційних технологій досить таки непогано себе почуває в Україні у вигляді великої кількості ІТ-компаній, а, серед них, ігрових розробників. Зокрема, в нас було створено такі відомі ігри як Козаки, S.T.A.L.K.E.R. та Metro 2033. Українські студії також працюють на закордон - із Ubisoft, Wargaming, Crytek. Тому вітчизняний геймдев в моєму мозку має позначку "можна грати".

1. Пару років тому я прочитав про один проект від вихідців із GSC Game World, які обізвали себе Flying Cafe For Semianimals. Квест із назвою Cradle підкупив своїми картинками, а, пізніше, новиною про повноцінну українську локалізацію і версію під Linux. Але він виявився довгобудом, розробка почалася іще в 2011 році, а випуск в люди відбувся тільки нещодавно. І я вирішив спробувати цю гру.

Заставка із матеріалів для преси на офіційному сайті проекту. Спойлери під катом приховані, для прочитання їх необхідно виділити мишкою. А ще скріншоти збільшуються.

/!\ Увага! В RSS-рідерах текст спойлера може бути не прихований! В CSS файлах сайту було внесено зміни - натисніть Ctrl+F5 щоб спройлери працювали в браузері.

Сучасна наука стала занадто меркантильною — вчені думають не стільки про відкриття, як про гранти. В результаті цього величезні кошти тратяться на обчислювальні кластери та монструозні лабораторні установки типу Великого Адронного. Вигадуються нові теорії, заперечуються старі, а толку з цього мало — СНІД так і не подолали, позаземне життя не знайшли, навіть машину часу не побудували. Натомість, вчені на весь світ трубили, що вони отримали — і то, вони в цьому не впевнені на 100%, бозон Хіггса. І що — його навіть вдома можна отримати, дуже просто — я розкажу вам як.

Отже, зіштовхуєте ви дві елементарні частинки з однаковими енергіясм і отримуєте одну — з вдвічі більшою енергією. Зіштовхуєте її із іще однією такою-ж — маєте тепер елементарну частинку з вчетверо більшою енергією. Ну і продовжуєте до отримання бозона Хіггса. Кому цікаво — під катом можна потренуватися.

Всім відома команда Croteam із славного міста Загреба збирається випустити гру у нетиповому для неї жанрі — зовсім без трупів. Наразі на Steam доступна публічна демка, яка запускається в середовищі Linux і я в неї пограв. Отже, неспішний квест The Talos Principle — рухаємо всякі предмети, складаємо робочу систему і проходимо далі.

Демка тут: http://store.steampowered.com/app/330710/, там-же можна передзамовити повну версію. Звісно, без реєстрації і клієнта від клапанів не обійтися.

По ідеї, гра має бути наповненою філософським змістом і, можливо, лулзами, проте в тонкощі сюжету я не в'їхав поки.

Всі пам'ятають нещодавню іграшку 2048, що вбила чимало вільних годин. В основному із-за постійних перегравань. На Хабрі писали, що винайшли більш-менш дієву стратегію, проте в мене з нею виходило всього-лиш трішки частіше вигравати, а от набирати 65536, як було написано в статті, точно не вийшло.

В тім, я все-ж спромігся легко і просто набирати великі числа. Без програшів, без чітерства, всяких хитрих стратегій та фотошопу я отримав клітинку із числом 32768. Більше того, це не межа і є можливість збирати далі. Єдине, що довго — доки назбираєш, то гра встигла набриднути.

Пруф під катом.

В ЖЖ, у коментарях до попереднього радіоактивного допису аж двоє читачів поскаржилися, що бачать на знімках білі плями. Інші, хто не бачив, підняли їх на глум, проте я все-ж вирішив перевірити, чи це такий невмілий тролінг, чи, може, справді щось сталося. Я провів невеличке розслідування і, не зважаючи на брак технічної інформації від цих читачів, зумів відловити факти появи плям на фотографіях.

Для встановлення причини мені довелося перекопувати HTML-код та HTTP-журнали, переглядати довідники і чесати потилицю. Ще виявилося, що явище виникає лише в ЖЖ, тоді як на стенделоні все чисто. І після пари годин копання в кодах причину я знайшов. Бажано вимкнути блокування флешу в кого увімкнено, бо я зробив у ньому візуалізацію — там навіть не треба коментувати. Причина під катом.

Вчора я розпочав проведення у ЖЖ всеблогового демократичного чесного референдуму. Результати переконливо говорять про те, що у "Записок злого викладача" світле майбутнє. Дуже вдячний всім читачам, які зробили правильний, в ці важкі часи, вибір. Тепер пора оголосити декларацію про незалежність.

• У "Записок злого викладача" тепер буде свій власний рейтинг. В якому вони, ясне діло, на першому місці.
• Для читачів інших блогів буде запроваджено візовий режим — для цього треба, щоправда, організувати посольство "Записок злого викладача" у ЖЖ, щоб видавати візи.
• Читачі, які читали мій ЖЖ до 21 березня 2014 року, мають право отримати паспорт читацький квиток "Записок злого викладача" і читати їх без віз та інших перешкод, або відмовитися і залишитися в материковому ЖЖ.
• Треба буде подумати над гімном "Записок злого викладача" — малий герб то є. Ну і прапор якось теж організувати.
• Віднині "Записки злого викладача" будуть провадити самостійні міжблогові відносини з іншими незалежними блогами.

Ну і про голосувалку на флеші, що так вам сподобалася. Можу зробити комусь таку, це недовго.

• Ніякої інформації ні до якої бази даних, ясне діло, не передавалося — то просто анімація. Звісно, справжньої статистики натискань у мене немає — цікаво, чи хоч хтось проголосував за незалежність?
• Обидві кнопки працюють однаково — запускають вищезгадану анімацію.
• Возитися з куками, щоб імітувати розпізнавання юзерів, я не став — адже нечесні голосувальники і так не можуть попсувати переможну статистику.
• Ну і, для лулзів, сума відсотків явно більша за 100.
• І, так, скоро буде іще один флеш-жарт. Не перемикайтеся.

Максим Січеславець похвалився головоломкою, що зламала його мозок, але він її подолав. Я її теж подолав:

Взагалі, спочатку в мене нічого не виходило, аж поки я не сходив повечеряти. Після цього я відключив головний мозок і почав проходити гру за допомогою мозочка, на рівні рефлексів. Так як рефлекси в мене з Тетріса, тому всі блоки я зсував в один бік і це виявилося правильним рішенням.

Власне, ось воно лежить: http://gabrielecirulli.github.io/2048/, описувати принцип гри не буду, там написано, та-й самі розберетеся за пару спроб.