Вот уж действительно
Все относительно,-
Все-все, все.

Владимир Высоцкий
Hendrik Lorentz

У нашому світі все відносне. Наприклад, ми живемо у щільній атмосфері - настільки щільній, що спалює нафіг більшість метеоритів та Фобос-грунтів. У нас дують сильні вітри, ми можемо кататися на повітряних кулях. Але мешканці Юпітера так не думають - для них наша атмосфера нічого не варта.

інший приклад - їдете ви в автобусі. Ну, те, що відносно автобуса ви нерухомі - це всі знають, я не про те. Я про щільність заповнення салону пасажирами. Це теж, як виявляється, величина відносна. Якщо ви стоїте посеред автобуса і вас затисли як огірки в банці, то це зовсім не значить, що ви стоїте щільно. От огрядна горласта тітонька, що намагаються всунутися у двері, завжди вважає, що посередині порожньо, як у міжзоряному просторі. Відносність!

Потрапила мені у вуха ця фраза, поцікавився, звідки вона взялася, поліз на Лурк, побачив там смішну картинку, не втримався, поцупив собі:

Марио твой дом труба шатал

Беззаперечно корисна стаття про секрети в Serious Sam 3 BFE, але це яким-же задротом треба бути, щоб усе то розшукати, облазивши усі ігрові рівні вздовж та поперек? Ну, я полюбляю, інколи, увімкнувши безсмертя, походити пороздивлятися, засунути свого носа у шпарини, але я не знаходив і половини того, що там описано. До речі, черв’ячок Джим не має фізичної моделі. А іще нагадує про Дюну. А, іще — я випадково знайшов був непоганий такий обхід, що дозволяє, при грі на швидкість, обійти уйму монстрів та зекономити час і боєприпаси. У рівні "Затерянные храмы Нубии" там, де починається кам’яне плато з проходом посередині, варто попід ним піти далеко вліво — там буде можливість вилізти на нього і піти до кінця рівня зверху, поминувши натовпи камікадзе та іншої нечисті (так цікаво дивитися, як вони всі знизу збігаються, а ззаду підбігає бичок, бодає їх, бум і купа м’яса).

Ах, так, мало не забув — Firefox при відкриванні вищезазначеної статті зажер до 1 ГБ пам’яті — там до біса малюнків та скриптів.

Croteam logo

Чомусь у мене так виходить, що побачивши якийсь твір у оригінальному виконанні, дуже погано сприймаю його ремейки. Буває і навпаки.

Цього разу я спробував пограти у Serious Sam 3, бачивши попередні його частини. З одного боку, ніби придертись і ні до чого, але з іншого — незвично якось воно. Отже:

  • графіка, звичайно, радує тінями, текстурами, системами частинок (пилюка, тобто) та іншою деталізацією (у мене йде на максимальних). Але проти яскравих кольорів попередніх частин вигляд якийсь сірий і не насичений — суміш Half Life 2 з останнім Call of Duty;
  • ігрові рівні також сильно відрізняються — замість красивих пейзажів гравець з самого початку бачить напівзруйноване місто, по якому легко заблукати. А в другому Семі я гуляв по рівню і розглядав краєвиди;
  • засоби розправи над монстрами порадували — це можна робити навіть голими руками, при чому різними способами — головний герой то душить, то пинає, то відриває частини тіла, якими, до того-ж, може кидатися. Гордон Фрімен не схотів позичити свою фомку, тому Сем підібрав молотка по дорозі;
  • головному герою дали нормальний вигляд, а не дебілкуватий, як у другій частині;
  • а ще там є БрУМ — більший за білоцерківський, чисто з єгипетським розмахом. Шкода, що кафешки там усі зачинено;
  • ігровий процес, щоправда, залишився незмінним — багато різномастних монстрів вибігають вам на зустріч — фактично, перемальовані із попередніх частин. Павуки навчилися лазити по стелі та стінах і плюються кислотою, як робочі мурашині леви у Half Life. Одна гадина, поки я шукав її на підлозі, мене так заплювала. Хоча, плювалися вони і раніше, тільки не так ефектно;
  • багато м’яса та крові. При масовій розправі із натовпом вражин за допомогою молотка, нічого не видно із-за кровіщі;
  • елементи паркура. Не варто трощити купу ящиків коло стіни, як би цього не вимагали ваша Half-Life'вська звичка — у них нічого немає. Натомість по ящиках можна залізти на карніз чи на дах і знайти там щось цікаве. А ще так можна рятуватися від натовпу камікадзе;
  • а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-бабах!

Натрапив випадково на одну передачу про те, як пересічних українців викликають до дошки. На вулиці. Тобто, задають прості запитання із шкільної програми. Більшість опитаних — бе-ме. Прикро за націю. Таке враження, що обирають для ефіру самих-самих, а то і підлаштовують. Запитання справді прості — коло екрану я на них, принаймні, відповідаю. Але...

Ну, по перше, задають вони їх не завжди коректно. По друге, коло екрану ми такі модні. А йдеш ти заклопотаний вулицею під пекучим сонцем, не очікуєш нічого поганого, а тут хоп — камера на тебе дивиться і мікрофон під ніс — мізки не вмикаються і легко ступити навіть на таких простих запитаннях.

Railroad crossing sign

Політика та національні питання — класна штука. Для підняття відвідуваності блогу. Навіть такого безнадійного, як мій. Але, на відміну від попереднього, цей допис про те, що цікаве мені, тому не передбачає багато народу.

Так ось, недавно натрапив на свіжу гру Railworks 3. Взагалі, я скептично ставився до інших симуляторів, відмінних від Auran Trainz — бо MSTS давно застарів а те, що мені доводилося бачити — не витримувало критики, це десь як Virtual Sailor проти Ship Simulator. Але все я бачити не можу в один момент, а достойна уваги гра таки існує. І я у неї пограв. Судячи з невисокої ціни, можна придбати ліцензійну копію, от тільки з розрахунками карткою в інтернетах я не дружу, а замовити DVD в Україні нереально. Хоча, може колись зберуся і візьму — цяцька є на Steam. До речі, вона є нащадком того старого MSTS.

Я з грою не дуже ще ознайомився, але певні порівняння вже можна зробити. Ну, по перше, кількість контенту — у Trainz його значно більше, особливо нашого — срані електрички із маршруту Усть-Попєрдюєвсько — Мухосранськ у всіх варіантах та якостях виконання, вагони плацкартні та купейні — власне, я писав уже про це. У Railworks 3 цього немає, але наявний контент дуже якісний та гарно промальований — наприклад, у кабіні є тіні, що змінюються в залежності від положення локомотива та джерел світла. Дуже якісні, також, ігрові рівні, що йдуть із коробки. На пероні є пакси і вони ходять, навіть у двері заходять. Але один момент підкачав — прожектор головного світла. Він реально нічого не дає, тому грати нічні місії погано.

Графічний рушій більш адекватний — Auran Trainz при високих налаштуваннях гальмує навіть на моєму новому залізі, тоді як Railworks 3 на максимальних налаштуваннях і роздільній здатності працює плавно. Рівень графіки приблизно однаковий.

Отже, я почав із tutorial, який виявився повністю русифікованим — я не настільки гарно володію англійською, щоб швидко читати текст із залізничними термінами. Потім покатався по Германії — провів пасажирський потяг, зупиняючись на станціях та підбираючи паксів. Я спізнився на одну хвилину noddeat не встиг на інший потяг, тому у фіналі мені сказало, що я зганьбив славне ім’я Дойчебану і мені наполегливо пропонується покататися на газенвагені. Хоча, до слова, нарікань щодо комфортності поїздки не було, тобто гальмував та набирав швидкість я плавно.

Щодо реалізму та фізики — все-ж воно ближче до MSTS, бо дуже легко керувати потягом і ставати точно навпроти платформи. В Auran Trainz треба заморочуватися таким параметром, як тиск повітря в циліндрах та головному резервуарі — поки воно набирається та виходить, тому гальма реагують на мої дії не відразу і особливо важко їхати з гірки — я або перевищую швидкість, або загальмовуюся до повної зупинки. В Railworks 3 цього немає, а так як я граю не багато і не хочу сильно морочитися, то мені підходить така спрощена фізика.

Іще гра мені сподобалася наявністю "із коробки" тривалих пасажирських місій, де треба їхати далеко та швидко, а не плестися повільно з товарняком.

Railworks 3

Товарісч з фотіком, висловлюючи своє ставлення про недавні події з ex.ua, згадав про jamendo.com — сайт, де повно музики, що вільно доступна для некомерційного використання. Тобто, качай собі на комп’ютер чи плеєр скільки влізе — платити треба, лише якщо захочеш цю музику, скажімо, фоном у своєму ресторані чи у медіапроекті. Типу, прибуток ділять із авторами, що залили цю музичку. Або добровільні пожертви. Коротше, поліз я на той сайт, там її справді багато, різних жанрів. Можна слухати прямо звідти, можна підписати Amarok для цього. Але останній варіант не дуже гарний — при створенні більш-менш великого списку програвання, Amarok надто довго думає при завантаженні, тому краще качати. Якщо слухаєте прямо з сайту і щось вам сподобалося, клацаєте по назві виконавця чи альбому і качаєте. Можна, навіть, віджет собі на сайт організувати — такий, як під катом.

Jamendo logo

Підсумовуючи, скажу — звьозд там, напевне, немає (!!!За посиланням — шок-контент!!!), але послухати є що.

Злидні

Такий великий дядько як я досі дивиться мультфільми. Всілякі дивиться, хоч і не всі підряд — смак має перебірливий. І аніме дивиться інколи. Далеко не все підряд. Отже, як ви вже зрозуміли, сьогодні мова піде за мультики — великі та маленькі, добрі та злі, креативні та УГ. Ні, про УГ все-ж не писатиму. Ну і ви в коментах напишете, що любите дивитися.

Не знаю достеменно, що мене приваблює дивитися мультики, але точно скажу, що деталі мають значення — промальовка не тільки подій основного сюжету, а-й фонових подій. Ну, насамперед, є така цікава російська студія "Пілот". Та, що "Падал прошлогодний снег" малювала. Вони-ж намалювали коротенький мультик "Злидні" українською мовою, про гуцульську сім’ю, в яку потрапили злидні. Що цікаво, самі злидні розмовляли російською, що доставляє.

Тим, хто не в курсі, сабж дозволяє творити в Half Life 2 все, що дозволяє рушій гри - додавати довільні об'єкти та властивості для них. А далі залежить від фантазії автора - можна і робити принципово нові ігри, а можна просто збочуватися. Останнє розвинене більше, я так думаю.

Про "Занепокоєного громадянина", створеного за допомогою сабжу, писати нічого, також збочувався немало я, а сьогодні я дивився френдстрічку в ЖЖ і остаточно переконався в істиному призначенню Garry's Mod.

barnacles

А ти впізнаєш усіх цих персонажів, мій маленький любителю добрих мультиків від Хаяо Міядзакі? Я - не впізнав мабуть з половину.

Картинка звідси. Клікайте для повного розміру.

Сторінки