Зазвичай тихий, темний, холодний та сирий підвал сьогодні багатолюдний. Під стінами стоять ятки з діжками та батареями пляшок, зверху висять банери та прикраси, між ятками ходять натовпи люду і гомонять.

Коло однієї із яток стоїть чоловік в туристичній куртці із великим чорним пакетом одній руці і стаканчиком в іншій, з якого, зробивши розумний вигляд, плямкає червоний напій. Чи світло-жовтий. Після певних роздумів, в чорноту великого пакету пропадає ціла пляшка такої рідини, а чоловік неспішно йде далі.

Через пару годин, в номері готелю чоловік дістає із великого чорного пакету пляшки — світлі і червоні — і вони тут-же пропадають в бездонних глибинах іще більшого сіро-зеленого рюкзака. Ось де розмір дійсно має практичне значення. В рюкзаку вже є пляшки, покладені туди раніше і чоловік їх акуратно складає всі разом. Запаси на зиму поповнено.

В цілому, мені приємно, що читачі мого блогу не написали нічого вульгарного на мій вкид про розмір, що має значення — за винятком одного знатного пана, але я з ним іще розберуся. Як розгребу своїх 100500 фотографій — тим часом люди зі своїх телефонів та мильничок уже на всю катушку постять до фейсбучиків. А перед виїздом, я прийшов на роботу — з рюкзаком на спині, розмір якого привів у шок деяких студентів.

Студентка: - Ого! Я: - Що, великий? Студентка: - Ага. Я: - Хочеш доторкнутися? Студентка посміхається і торкається. Продовження буде.

Подивився я на всякі годинники — є із компасом, є з альтиметром, є, навіть такі, що глибину міряють. Але ціни в них захмарні. Можна, звісно замовити десь на Амазоні чи Ібеї — там значно дешевше, наприклад, вдвічі, але тоді треба думати, де замовити доставку в Україну, а в разі браку чи наєбалова — куди скаржитися і як повертати. Коротше, я, ніби такий сучасний і комп'ютеризований, проте іще не готовий замовляти товари через інтернети із-за кордону.

Іще я подивився, що нормальний кишеньковий компас можна купити гривень за 150, а десь за 550 можна розжитися на похідну метеостанцію з компасом, барометричним альтиметром, термометром і годинником вкупі. Крім того, компас можна безкоштовно позичити в однієї хорошої людини — він то мені потрібен пару раз на рік.

Тому єдина потрібна мені функція — підсвічуваня, є навіть у дешевих годинниках, отже, я собі щось куплю зі строгим дизайном і без наворотів.

Це — радянський годинник Електроніка 59:

Електроніка 59

Авторство знімка не встановив, поцупив звідси: http://my-cccp.ru/elektronnye-sovetskie-chasy/

Досить рідкісна, експортна модель, дуже красивий строгий дизайн корпуса — за винятком радянського герба та напису (вимовляти американським акцентом) Glasnost — Perestrojka. Такі колись були в мого татка — десь дісталися по знайомству, потім в середині 2000-х його поносив я — але заглючила електроніка, а пізніше я став ходити з мобільним телефоном. Хоча, годинник той і понині десь лежить.

Так от, до чого я це веду — хочу собі нового годинника, оскільки постійно тягати із кишені лопату не зручно. Біда в тому, що на відміну від фотоапарату чи ноутбука, до яких у мене були суто технічні вимоги і було начхати на дизайн, при виборі годинника грає велику роль суб'єктивний фактор "подобається — не подобається" і я не знаю напевне, що я хочу.

З одного боку я хочу годинник із функціями — компас, барометричний альтиметр, калькулятор (є в продажу такі комбайни), з другого боку хочу строгий дизайн, бо Casio G-Shock із 90-х мені не подобається, а з третього боку я не вельми грошовитий. От і переглядаю каталоги, вибираю.

Есть ли у вас план, мистер Фикс? — Есть ли у меня план? Есть ли у меня план? Да у меня целых три плана!
Містер Фікс

Є у мене один план. Враховуючи невдалий досвід збирання народу на екскурсію в депо Київського метрополітену ну і просто витягування у всякі поїздки, не буду стверджувати, що в мене він вийде, проте якщо не пробувати, то точно не вийде. Все-ж, може і на нашій вулиці колись перекинеться білий КамАЗ з коноплею.

План полягає в тому, щоб наступної весни, на майовки, зібрати шобло народу і поїхати в Міжрічинський парк, там відпочити і, головне, покататися по Десні на байдарках. Байдарки є — казав Андрій Сагайдак, що належать якомусь клубу, проте, думаю, домовитися можна.

Назбирати треба як мінімум на один легковий автомобіль — самого автомобіля у мене, щоправда, немає — а можна і більше: тоді поїдемо з "принципово іншим рівнем комфорту" із Романом Маленковим (він теж за).

Каякери на Росі

Фото з Росі, якщо що — спортивні каяки дуже вузькі і призначені тільки для гонок. Сплавлятися у своє задоволення краще в туристичних, які ширші.

Мені так ліньки фотографії обробляти та викладати, якби ви знали. В майбутньому ви побачите (може) Міжрічинський парк та реконструкцію давньоруського генделика під назвою парк "Обухівська Київська Русь".

Мене цікавить одне — скільки разів цього року я ще потраплю в Полісся? Іще треба було-б якось збити до купи бюджети своїх поїздок і приблизно прикинути, скільки грошей я врятував від знецінення шляхом конвертування у спогади та фотографії. А іще, для тих, хто начитавшись моїх попередніх дописів, прийшов до висновку, що туризм і алкоголізм — якщо не синоніми, то близькі за значенням слова, я покажу інші варіанти. Отже, найближчим часом у моєму блозі:

Доісторична Конічта Вурст в діорамі готується полювати на мамонта.

Первісні люди

Таємнича діжка стоїть під стіною старого будинку.

Діжка

Троє товаришів сплавляються на байдарці по Десні.

Ропуха

Не перемикайтеся, далі буде.

З одного боку, поки на сході орудують мавпи з гранатою, що за один постріл убивають майже 300 людей, не хочеться писати розважальних дописів, а інших я не вмію. З іншого боку, мій відгук є важливим та цікавим для певних людей, оскільки є досить ексклюзивним — в інтернетах мало фотографій з цих місць. Тому завтра я спробую написати допис без лулзів — напевне, він буде такий за стилем, як про Чорнобильську зону. Отже, скоро в моєму блозі ви побачите:

Мегаропуху

Ропуха

Мегапляшку

Велика пляшка

Мегапікселі

Телевики

Поки я впорядковую фотографії, мегаропуха давить тих, хто відмовився їхати з нами, а ви не перемикайтеся.

В Гідравлічному парку є прокат байдарок - одно та двомісних. Самому не цікаво, треба з кимось. Я у відпустці, можу в будь який день. Ціни, як на мене, прийнятні, дивіться на їх сайті, думайте, поїхали. Як варіант - коло Південного мосту, та-ж контора.

Це — Вільгельм Конрад Рентген. Зустрічатися з ним цілим за один раз — смертельно небезпечно. Можна за декілька років і потроху. Детальніше про це буде завтра, чи післязавтра — як не полінуюся. Фото поцуплено з Вікіпедії

Roentgen

Сторінки