Запустити Linux на Acer Switch 10 вдалося. При чому, дуже просто. По пунктах:

  • Скачав дистрибутив Ubuntu архітектури amd64 — виявляється, Intel Atom Z3745 таки 64-розрядний.
  • Знайшов готовий 32-розрядний UEFI GRUB — файлик bootia32.efi.
  • Записав на флешку скачаний дистрибутив. Всунув bootia32.efi в директорію /EFI/BOOT замість того, що там лежало.
  • В налаштуваннях прошивки можна або вимкнути SecureBoot, або додати вищезгаданий файл у довірені. Ну і змінити порядок завантаження з носіїв. До речі, для того, щоб мати змогу міняти налаштування SecureBoot, обов'язково треба встановити пароль на BIOS UEFI Setup.
  • Ubuntu 14.10 завантажилося. Сенсорний екран працює, тачпад працює, клавіатура не працює. Якщо підключити через USB, думаю, що працюватиме, мишка працювала, у всякому разі.
  • Мережа не працює, як і Bluetooth — не бачить пристроїв.
  • Звуку теж немає. Робити, коротше, там нічого.
  • Може завтра спробую OpenSUSE — там дистрибутив на DVD, більше драйверів у комплекті і передвстановлені налаштування для планшета.

Десь читав, що на схожому віндопланшеті один ентузіаст заставив все це працювати, але я простий користувач і музичного слуху, щоб трясти великий тамтам, не маю.

На даний момент ці речі погано сумісні.

  • Процесор Intel Atom Z3745 підтримує лише 32-бітні інструкції.
  • Планшет підтримує лише UEFI-сумісні операційні системи.
  • В Ubuntu та Debian робота з UEFI реалізовано лише в архітектурі amd64 - напевне і в інших дистрибутивах також. Просто UEFI є тільки на сучасних комп'ютерах, а всі сучасні комп'ютери 64-бітні. Про планшетики не подумали.
  • Встановлення Linux на 32-бітну систему з UEFI є можливим шляхом компілювання свого власного 32-бітного GRUB із підтримкою UEFI і закидання його на інсталяційний носій.
  • Я скачав чужий GRUB і мені вдалося його запустити, отримавши grub console.

Підсумків поки не підвожу, якщо буде натхнення - продовжу.

В останні два роки я чимало писав про подорожі і ця тема, навіть, подобалася читачам, але не сказав-би, що сильно. Тому я вирішив спробувати себе, як блогера, в іншому напрямку. Ні, сісьок і котиків я публікувати не буду — копіпастити не хочу, а щоб самому фотографувати — так мій зачуханий кіт, який не заперечує проти зйомки, теж особливо нікому не цікавий.

Тому я спробую себе в напрямку оглядів всіляких електронних пристроїв — і для першого я роздобув Acer Switch 10 — відносно свіжий планшет-трансформер-ноутбук із 10" екраном і Windows 8.1 на борту, про нього й писатиму. Апарат надано представництвом Acer в Україні.

Acer Switch 10

Сьогодні — загальний огляд пристрою та враження від нього, далі я напишу про його використання для фотографії та для освіти, а, якщо вдасться на ньому запустити Linux — то і про це напишу. Варто зазначити, що екземпляр демонстраційний, тобто, привезений в Україну для надання на огляди всякій пресі, тому нелокалізований, на відміну від версії, що йде в продаж. А ще він мені дістався страшно замацаним — преса після себе не потрудилася витерти глянцевий екран.

Знайшов корисну програму - digiCamControl - дозволяє рулювати фотоапаратами (може відразу декількома) через USB чи WiFi. Працює під Windows, чудова ціна, як для громадян економ-країни - безкоштовно. Власне, про її використання буде пізніше.

Іще - допоможіть мені знайти старий анекдот про сільського чоловіка, який приїхав до міста купувати ноутбука і зі словами "Я телевізор заберу, а кнопки мені не треба", розламав його навпіл.

При створенні резервної копії робочої postgresql бази сайту за допомогою команди pg_dump, для зручності подальшого відновлення (в моєму випадку — на іншій системі), користуйся опцією --clean — тоді в дамп записуються команди DROP, що очищають попередній вміст цільової БД перед відновленням інформації в неї. На робочу базу, з якої робиться копія, це не впливає.

P.S. Наразі імплементую минулорічний дизайн сайту у робочу версію, може скоро запущу.

Моєму сайту вже шість років. У всякому разі, доменному імені — воно було зареєстровано 15 грудня 2008 року — я його якраз продовжив. Отже, час написати трішки мемуарів. В цілому, сайт довгобуд, квінтесенція моєї прокрастинації та відкладання справ на завтра.

В кінці 2008 року я почав розбиратися з HTML — для того, щоб викладати студентам. Ну і сам для себе зваяв статичний сайтик Piktor's educational homepage, який розмістив на якомусь безкоштовному хостингу. Товариш запропонував зареєструвати домен, а, пізніше, взяв до себе на сервер.

Історія, на жаль, не зберегла вигляду першої сторінки, проте вона не була дуже страшною — за браком знань плюшок я на неї не начіпляв, але фонові картинки вже ставив.

Тоді я вже користувався Linux і спілкувався зі всякими ґіками, які спонукали мене вивчати мову програмування Python — я розібрався, як прикрутити скрипти до FastCGI у lighttpd і почав розробляти сайт. Але програмування з нуля мені швидко набридло, далі були спроби гратися з фреймворком Django, що мені, також, швидко набридло, хоча навчальний проект досі лежить в нетрях моїх архівів.

Наступним етапом став переїзд в 2009 році на CMS Plone — вищезгаданий товариш налаштував свій сайт на ньому, заодно зробив і мені. Туди я вже почав щось писати і публікувати матеріали для студентів. До цих пір, пошукові боти, за старою пам'яттю, намагаються ломитися за URL, що були доступні на сторінках того сайту.

Сайт на Plone прожив певний час, після чого я дізнався про освітню систему Moodle — і поставив її собі, сподіваючись, що буду користуватися. Проте використовувати свій сайт для роботи ніяк руки не доходило, тому і Moodle простояв без діла до 2011 року. Тоді з'явився блог в ЖЖ, фотографії я заливав на сервер друга і збирався підняти блог там. Для цього більш краще підходив Drupal, який я і поставив — якраз, на той момент, вийшла стабільна версія 7.

Запустити самостійний блог в роботу повноцінно вдалося аж восени 2011 року і тоді я виявив, що існуючі дизайни мене не влаштовують — або занадто убогі, або сильно розцяцьковані. Тоді я вирішив придумати власну шкурку — якраз, до цього часу, ознайомився з CSS. Так як я мав уже більше знань, то першу мою роботу вдалося зробити дуже страшною — можете подивитися за посиланням, перший шаблон зберігся.

Інший мій товариш розказав мені все, що думає про цю поробку і просвітив, як треба малювати сайти. За першим послідував другий дизайн, що був більш стриманим, навіть досить цікавий — проте іще з великими недоліками. Другий дизайн також зберігся, дивіться. Кому цікаво, можете розглянути, як я реалізував рамку із заокругленими кутами — тим не менше, код валідний, згідно стандартний.

Але цей дизайн я так і не реалізував, більше року я користувався готовими дизайнами, аж доки в кінці 2012 року не зробив те червоне, що ви бачите зараз.

Через рік я зробив іще один дизайн, більш стриманий, ось він, досі чекає переведення у формат шаблону Drupal. Коли дійдуть руки — не знаю.

Студенти, перед екзаменом, опівночі горланять з вікон гуртожитку "Шара, прийди!" і сподіваються на вигідне співвідношення отриманої цифри в заліковці до затрачених на вивчення предмету зусиль.

Злий викладач, звісно, цього не кричить, але, тим не менше, шара до нього прийшла — Autodesk на халяву роздає свої деякі продукти для освіти — ось качаю 3ds Max зараз з їх сайту.

Free Autodesk software for education

Мобільні телефони довго не живуть — на ринку, тобто. Провідні виробники декілька раз на рік випускають все нові і нові моделі, старі за рік зникають з продажу, довгожителі типу мого Lenovo P780 невеликий виняток. Не дуже довго живуть і ноутбуки. Дещо довше можуть жити фотоапарати, особливо дзеркальні — можливо, за рахунок того, що продавці довше реалізують складські запаси. Ще довше живуть блоки безперебійного живлення — нещодавно з подивом дізнався, що мій Powercom, куплений років з сім тому, досі продається (а дізнався тому, що шукав заміну спрацьованого акумулятора).

Але є товар, що практично не міняється років з десять, а то і двадцять. Товар, що призначений показувати плинність часу, сам йому погано піддається.

Переглядаю я в каталогах годинники і бачу дизайн, що запам'ятався мені із 90-х — годинники, схожі на Монтану, Електроніку чи на той Casio G-Shock, яким хокеїст в рекламі відбивав шайбу. І набір функцій практично незмінний — календар, секундомір, таймер, підсвітка, в деяких — калькулятор. З мелодіями, щоправда, не зустрічав. Таке враження, що виробник наклепав тоді велику кількість мікросхем, тепер їх потроху реалізує, трішки перефарбовуючи корпус. Особливий подив викликали у мене годинники з вбудованою записною книжкою на тридцять номерів — це при тому, що на корпусі всього чотири кнопки. Точно з дев'яностих, так як зараз ця книжка нікому не потрібна — хоча, можна зберігати пін-коди до карток та паролі — ніхто не здогадається там їх шукати, та-й фіг розбереться без інструкції я вам цього не казав.

Casio AW-81

Ну і найбільше мене здивувало наявність записної книжки в годиннику з таким маленьким екраном. Навіщо?

В подальшому, мої дописи будуть готуватися швидше — я знайшов phatch — просту масову оброблялку фотографій під Linux, що вміє ресайзити і псувати знімки моїм водяним знаком в PNG так, як я хочу. Раніше, я робив це вручну в GIMP, але 100500 знімків змушують шукати рішення.

Всім відома команда Croteam із славного міста Загреба збирається випустити гру у нетиповому для неї жанрі — зовсім без трупів. Наразі на Steam доступна публічна демка, яка запускається в середовищі Linux і я в неї пограв. Отже, неспішний квест The Talos Principle — рухаємо всякі предмети, складаємо робочу систему і проходимо далі.

The Talos Principle

Демка тут: http://store.steampowered.com/app/330710/, там-же можна передзамовити повну версію. Звісно, без реєстрації і клієнта від клапанів не обійтися.

По ідеї, гра має бути наповненою філософським змістом і, можливо, лулзами, проте в тонкощі сюжету я не в'їхав поки.

Сторінки