1. Сьогодні мова піде про історію сторічної давнини, яку ми нещодавно мало не повторили і загроза повторити іще є. Про молоду Українську народну республіку та її спроби відділитися від імперії. До сторіччя бою під Крутами я приберіг трохи фотографій.

Загальний вигляд музею

Я відвідував Меморіал пам'яті героям Крут під час літньої поїздки по чернігівщині та сумщині — тоді ми з товаришем звернули із дороги від Бурківки до Плисок, коли проїхали станцію Пам'ятне. З тих пір я відклав фотографії до довгої шухляди, з метою витягнути саме на цю дату.

2. Меморіал знаходиться буквально за самим залізничним переїздом, здалеку видно його головний символ — червону колону, як на головному корпусі Київського університету, звідки переважно були загиблі бійці.

Колона

3. Комплекс відкрито за президентства Віктора Першого, який любив відкривати патріотичні музеї. Із того, де я був — Чигирин, Батурин, Музей Голодомору в Меджибожі і Меморіал в Крутах. В них відчувається якась єлейно-жалобна атмосфера, штучність, офіціозність — навіть в голосі екскурсовода. Так, ми взяли екскурсію — з нею потрапили до вагонів. Традиційна оцінка роботи екскурсовода — говорить строго по програмі, але мова нормальна, подача матеріалу підготовлена гарно.

Могила

4. Музей виконано у вигляді залізничної станції сторічної давнини — оформлений перон, лавки, ліхтарі. Між вагонами відкриті переходи, в їх інтер'єрах влаштована експозиція.

Станція

5. Навколо меморіального комплексу викопано штучні ставки у формі підков, через них містки та доріжки ведуть до туалетів — в цілому, територія влаштована гарно.

Ставок

6. Починається музейний потяг із паровоза серії Эр, що випускалися в середині 30-х та трохи після Другої світової. В часи УНР могли бути його попередні версії Э, в яких іще використовувалися заклепки. Але зараз знайти потрібну модифікацію в стані хоча би придатному для статичної експозиції, навряд чи вийде, а городити конструкцію "Йа паровоз" як у Фастові не цікаво.

Паровоз

7. Вагони, тим не менше, ближчі по часу до описаних подій. Так як меморіал знаходиться практично в полі, поруч немає будівель, то адміністрація та працівники музею знаходяться в одному із них.

Вагон

8. Коли в Російській імперії відбулася революція, в Україні спочатку скромно та несміливо заявили в трьох Універсалах — ми ось автономні, маємо своє військо, гроші, дипломатичні відносини. Але не відділяємося від Росії. За поребриком це не сподобалося, але у них були свої проблеми — комуністи. Тоді Центральна рада видала Четвертий універсал, яким оголосила про повну незалежність. Червоні віджали Харків і зробили там своє правління УРСР, від імені якого вели подальші наступи.

Переяславський трактат

9. У вагонах представлені переважно фотографії та фотокопії документів, проте є й трохи зброї та одягу. Скрізь стояли кондиціонери, але користі від них було небагато — вони зазвичай вимкнені і охолодити вагон за час нашого перебування там не можуть.

Вагон музей

10. Експозиція розповідає про початок 1918 року, коли, з одного боку, в Києві стався січневий заколот на Арсеналі, а з іншого сунув Муравйов. І йому на зустріч назбирали кого змогли — юнкерів та студентів. При чому, воювати їхали діти досить заможних родин — в Київському університеті бідні не вчилися. Нехай син Грушевського воює!

Вагон музей

11. Ще сутужніше було зі зброєю — вона була по складах, але молодим воїнам її ніхто не видав, в нас і тоді панував безлад та байдужість. Згодом, вже в Крутах перед боєм, знайшли склад із запасами.

Вагон музей

12. На півдорозі від Києва були також загони Петлюри — вони поспішали на придушення січневого повстання, хоча спочатку мали допомогти в Крутах. В результаті із значними втратами — вбитими та полоненими — студенти та юнкери відступили, проте розламали за собою колію, що спинило Муравйова на певний час. Розстріляних червоноармійцями полонених поховали на Аскольдовій могилі. На меморіалі героям знаходиться лише символічна могила.

Вагон музей

13. В окремому вагоні знаходиться експозиція сучасного витка історії — АТО. В певній мірі вони чимось схожі: на початку 2014 року ми практично не мали армії, все трималося на героях та волонтерах. Із озброєння — склади радянської спадщини. Сто років тому радянська влада непогано вправлялася в агітації, сьогодні Геббельс-ТБ робить свою справу, формуючи проросійські настрої. Лише цього разу ми довше тримаємося — напевне таки вистоїмо.

Вагон АТО

14. Окремо в експозиції мою увагу привернув вагон-лазня. Він використовувався для миття військ — на фронті з гігієною було не дуже гарно — розводилися всілякі дрібні паразити.

Вагон лазня

15. Щойно звернув увагу, що під вагоном сучасніші колісні візки, без букс. #зрада. Солдати роздягалися, здавали одяг в парилку, а самі в той час милися. Речі дезинфікували гарячим паром.

Парогенератор

16. Помиті солдати виходили через інший бік, а щоб блохи по підлозі не стрибали в їх бік, ту частину відділяли гасом.

Крани

17. Власне, камера для одягу. Екскурсовод казала, що банщик навіть поїв солдатів гарячим чаєм — може правда, може вигадано для гарного слова.

Камера

18. Можливо експозиція зроблена надто пафосною та скорботною, тоді як реальність була більш буденною, а битва під Крутами — одним із багатьох епізодів боротьби за незалежність. Але показані в музеї події дають знати, що історія може повторюватися, чого нам зараз не треба.

Пальто

На цьому в мене все, єдиної вам України, не перемикайтеся. Найближчим часом буде огляд досить оригінального пристрою.