07.10.2014 - 21:34
Влітку я дуже хотів потрапити в Міжрічинський регіональний ландшафтний парк, проте на заваді стали держіспити, які ніяк не перенести. Але нічого — туди можна потрапити восени, більше того, без потреби годувати комарів. Отже, сьогодні в моєму блозі:
1. Сильні люди пхають автобуса.
2. Я публікую справжнє гівнофото.
3. Андрій Сагайдак вирішує квартирне питання.
Ну іще 17 фотографій під катом.
4. Після поїздки до Волині, я написав допис "Типове Полісся", де описав спільні риси поліських природоохоронних об'єктів — дерев'яні або кам'яні "баби", дерев'яні хати, борті, землянки та болота. В принципі, Міжрічинський парк вписується в цю концепцію, проте в нього є певні ознаки, що зустрічаються на берегах Десни. Зокрема, дуже багато піску в ґрунтах — це результат роботи останнього льодовика.
5. Піску стільки, що місцями це схоже не на Полісся, а на Середню Азію, чи ще щось таке — є багато місця щоб поганяти на танку. Власне, тут неподалік навчальна база Десна і ми знаходимося на території колишнього танкового полігону.
6. Окрім піску земля вкрита мохом — він ніби як сухий і легко горить. Проте якщо його гарно стиснути, то можна отримати воду.
7. Андрія Сагайдака ми ставимо в ряд із Сергієм Жилою та Василем Покиньчередою, про яких я раніше писав — це ті люди, які люблять свою роботу і знають про неї все. При чому, це не тільки ботаніка чи зоологія, а-й історія цього краю. Андрій вважається гуру екологічного туризму і його запрошують ділитися досвідом цього з іншими парками. Оксанам із Деснянсько-старогутського парку варто з ним дружити.
8. Раз ми вже завели мову про танковий полігон — то там залишилося трішки бетону — щось типу командного пункту і ДОТ, куди я заліз блиснути своїм новим спалахом.
9. По піщаних дорогах повзають вужі та гадюки. Перші, якщо не можуть втекти, то прикидаються мертвими і страшенно смердять, гадюки-ж кусають за черевики. Ця змія не настільки розумна, щоб хапати повище, тому якщо у вас високе грубе взуття, то можна повипендруватися.
10. Болото здається схожим на ліс — взагалі, бувають заболочені ліси — коли дерева коренями досягають твердих грунтів і заліснене болото, коли не досягають. Тут якраз другий варіант.
11. Тим не менше, тут живе багато різних тварин, що можна побачити по слідах, спеціально залишених ними у свіжозалитому бетоні. Насправді, Андрій просто обладнав стежку для туристів із всякими стендами, зразками пташиних гніздівель і, навіть, древнім капищем.
12. Ну, землянка в Поліссі це типовий елемент, так. В Поліському заповіднику цікавіше — вона більша, а всередині є столик, лавки та грубка.
13. Ахтунг, мінен. Андрій казав, що, навіть, стрибав по цій протитанковій міні, проте я-б не став цього робити.
14. Традиційний елемент поїздок на Полісся — фотографування жабки, знайденої у траві.
15. В парку є свій музей — стара дерев'яна хатина, куди Андрій стягує всяку старовину. Багато всякої старовини. Ось вулик для неправильних бджіл — проте бортництво тут зараз не розвинене, тому за неправильним медом слід їхати до Поліського заповідника.
16. Погони, кепки, нашивки на будь який смак. Зліва в кадр потрапляє цікава поличка.
17. Поличка настільки цікава, що чоловік із шаблею дуже збуджений та емоційний. Пора закінчувати всі ці екскурсії і переходити до фінальної стадії нашого візиту.
18. А цікава поличка показує, що відбувалося тут влітку, з 20 на 21 червня. Столик із лавами в наявності, якщо треба то і камін можна запалити.
19. Ярослав дуже любить фотографії приготування всякої їжі на вогнищі. В принципі, він любить приготування всякої їжі взагалі, але фотографії йому треба для провокування активного виділення слини у тих, хто цю їжу не їв.
20. Ну і на останок, господарці на замітку — не можна фотографувати зі спалахом п'янку вздовж столу. Уверх тут ніяк було стріляти, бо дерев'яний двохскатний дах над готовою.
На цьому все, не перемикайтеся, можливо, впродовж жовтня буде іще Полісся.