Церква Покрова Пресвятої Богородиці в Пархомівці

22.10.2011 - 01:04

Загальний вигляд церкви — оздоблено сірою такою цеглою. І тут, ЗНЕНАЦЬКА, виявляється, що храми розмножуються. Чи то брунькуванням, чи то поділом. Коротше — справа прилягає маленький храмик імені святого Віктора. А все тому, що побудована церква на кошти Віктора Федоровича. Він, взагалі, в Пархомівці багато чого збудував, як Суслов у Буках, тому місцеві його люблять, поважають і пам’ятник поставили. Про це буде далі.

Фрески за ескізами Миколи Реріха, чим тут несказано гордяться.

Криниця. Місця вистачить на цілу сауну.

Табличка нас про щось інформує, якщо не полінуватися її читати. Дизайнерам явно бракувало знань з ергономіки.

З іншого боку — ремонт. Чи, може, хочуть іще один храм відбрунькувати?

Архітектори довго сперечалися, що за стиль натворив Покровський, аж комісію збирали, коротше, дійли до висновку, що намішано п’ять різних стилів, але основним є неоросійський постмодернізм, чи щось таке.

Іще табличка, інформує про те, хто і коли це все збудував. Читати знову-ж ліньки.

Храмик ім. святого Віктора із фресками ім. Реріха. Якось не здогадався зняти його більш здалеку в нормалному ракурсі, щоб всі бачили, як церкви брунькуються. Доказом того є також те, що у Білій Церкві вони всі одного кольору (білі стіни, зелений дах) і схожі за стилем. А, іще, храм Київського патріархату і наш екскурсовод хвалився своїм знайомством із Філаретом, який героїчно відкромсав незалежну церкву для незалежної України.

Дуби. У них в травні водяться кліщі і нападають на прихожан. У нас в коледжі також є дуби, зі студентським квитком.

Ну і тепер про Віктора Федоровича. Після розказаного екскурсоводом про те, що він тут робив селянам добре — і школи будував, і якусь економіку розвивав, я його цілком заповажав. Тим більше, що вийшов він із простих людей. Ну і пам’ятник:

Для тих, хто в танку — Янукович тут ні до чого, у Пархомівці свій Віктор Федорович — Голубєв і жив він іще до революції, тоді і церкву будував, а пам’ятник поставили вже в 90-х. Для тих, хто не в танку, згадка про Реріха мала-б щось підказати.

Під пам’ятником зображені будівлі, що він у селі збудував.

WTF? Асоціюється із якоюсь вундервафлею часів Першої світової. До храму не відноситься, гадаю.

Пішли в середину. Таблички "фоткати ніззя" не було, то-ж усі взялися клацати навколо, ніхто нічого не казав. Та-й реклама халявна у блоґах якби не заважатиме. Кажуть, що цей храм також є популярним серед охочих кудись поїхати і на щось подивитися, як і святого Євгенія в Буках.

На хори вільний вихід. Я теж туди згодом полізу по темних дерев’яних сходах. Зараз там мій товариш орудує своїм Сапог’ом. Завтра візьму у нього фотографії.

Акустика тут достойна. Дідуся-екскурсовода було чути гарно, тим більше всі почують басовитого батюшку. Цікаво сюди принести сабвуфера і послухати, що вийде. До речі, ніякої служби на час нашого візиту не було, окрім нас ніхто не показувався.

Ось тут і відступи від канонів — лавки під стінами. Православні взагалі-то полюбляють, щоб усі стояли, але Покровський пожалів бабусь і дозволив їм відпочити.