Ось час для навчання, загублений в школі. Його вже, напевне, не вернеш ніколи.
Анатолій Костецький
Хто дозволяв розмовляти без дозволу?!
Вчителька молодших класів

Сьогодні спробуємо повернутися назад, в дитячі безтурботні роки, коли ви вчилися читати та писати, грали на перервах на фантики, ганяли один за одним в доганялки та смикали однокласниць за косу. Для цього вам необхідна уява та натхнення почитати моє TL;DR. До речі, я увів новий тег - graphomanic, яким позначатиму такого типу дописи.

День був дощовим, мокрим, холодним та неприємним. Вітер шманав безлисті гілки дерев, бляшані дахи та парасольки одиноких перехожих, що стрибали по калюжах. Сіро-червоні стіни будівель, брудно-сірі паркани. Сіра автобусна зупинка, мокрий темно-сірий асфальт. Сірий кіт, що, перестрибуючи калюжу, кудись прямує.

На одній із таких сірих будівель пафосна синя вивіска та білі засклені двері. Це - школа. Тут, по ідеї, навчають діток. Зазирнемо всередину - в приміщенні вирує життя. Немає сірого кольору, мокрого та холодного вітру, тієї смутності, що панує надворі. Тут весело та гарно. На коридорі стоїть неймовірний шум та гам, на разі перерва.

Зверху це здається на броунівський рух молекул водню. Такий же хаотичний. І крізь цей хаотичний рух пробирається більша молекула - молекула оксигену. То до школи нечиста принесла методиста. Він прямує до студентів-старшокурсників, що якраз проходять переддипломну практику. Оксиген він тому, що має кислу фізіономію - сьогодні не виспався. В планах на найближче майбутнє - обрати в класі куточок коло батареї та погрітися там пару уроків. Незважаючи на значно більшу атомну масу, молекула кисню все-ж міняє свою траекторію при зіткненні з великою кількістю молекул водню. Так само і методист просувається повільно та обережно, хоч він і важчий за ті болідики, що ганяють навколо нього, та варто дивитися, щоб не збили з ніг.

Ось затишна класна кімната. Тут ще більше яскравих та позитивних кольорів, великі вікна, багато кімнатних рослин. На стінах - ілюстрації, за склом - виставка дитячих робіт. Навколо темно-зеленої дошки - листочки, квіточки та тваринки. Звичайно, великий та кольоровий алфавіт - куди-ж без нього. Раніше там висів портрет Володі Уль’янова, зараз на всіх нас, як на молодших школярів, звисока дивиться Тарас Григорович.

За столом сидить невід’ємний елемент класної кімнати - вчителька молодшої школи. Це - особлива категорія вчительок. Вони відрізняються від усіх інших. Своєю мовою, поведінкою, жестами. Натреноване вухо визначає таку вчительку як тільки вона відкриє рота. Її голос. Всім знайомий з дитинства. Голос, який чути в кожному куточку класу, незважаючи на неймовірний галас, навіть коли вчителька не кричить. Солодкий голос, що разом із їжачком та совою навчить дітей додавати, віднімати, множити та ділити. Голос, який живе окремо від вчительки - поки вона зайнята перевіркою зоштів, він періодично генерує фрази "Коля, сядь рівненько", "Наташа, не бався", "Вова, щоденника мені на стіл".

Ось лунає дзвінок і натовп болідиків ломиться із коридору до класу. І тут стається те, чого фізики пояснити не можуть, навіть модель адіабатного процесу суди на підходить. Незважаючи на старання кочегара Харитоновича прогріти батареї, лунає голос вчительки і температура в приміщенні миттєво падає майже до абсолютного нуля. Броунівський рух припиняється. Повністю. Тільки сопіння чути по класу.

-Сідайте, дітки.

Ви чули про таке поняття - спецконтингент? Люди, які своєю поведінкою не вписуються в норми суспільства і суспільством не сприймаються. Співробітники правоохоронних органів, що постійно працюють з таким спецконтингентом, через деякий час зазнають деформації психіки. і ми отримуємо "мєнта поганого". В молодших класах навчаються нормальні діти, але це також особливий вид спецконтингенту. Вчителі старших класів не можуть працювати з ними, для цього потрібна спеціальна освіта. І робота з молодшими класами також вливає на психіку педагогічного працівника. І, в результаті, з випускниці педагогічного ВУЗа ми отримуємо вчительку молодших класів. Звичайно, я не порівнюю спецконтингент кримінальний із молодшими дітьми (хоча і тих, і других перевозять у автобусах з мигалками), тим більше, що всі нормальні люди, які ніколи не порушують норм суспільства, колись були дітьми. Просто веду до того, що тривала робота з ними залишає помітний відбиток на вчителеві, що дуже гарно помічається ззовні. В старших класах воно не так сильно, а викладачі ВУЗів часто взагалі майже не відрізняються від інших людей. Хоча, моя любов до графоманства таки не спроста.

Вітер стих, дощ припинився і на цьому ми залишимо теплий клас до наступного разу.

Теги: