Товарісч з фотіком, висловлюючи своє ставлення про недавні події з ex.ua, згадав про jamendo.com — сайт, де повно музики, що вільно доступна для некомерційного використання. Тобто, качай собі на комп’ютер чи плеєр скільки влізе — платити треба, лише якщо захочеш цю музику, скажімо, фоном у своєму ресторані чи у медіапроекті. Типу, прибуток ділять із авторами, що залили цю музичку. Або добровільні пожертви. Коротше, поліз я на той сайт, там її справді багато, різних жанрів. Можна слухати прямо звідти, можна підписати Amarok для цього. Але останній варіант не дуже гарний — при створенні більш-менш великого списку програвання, Amarok надто довго думає при завантаженні, тому краще качати. Якщо слухаєте прямо з сайту і щось вам сподобалося, клацаєте по назві виконавця чи альбому і качаєте. Можна, навіть, віджет собі на сайт організувати — такий, як під катом.

Jamendo logo

Підсумовуючи, скажу — звьозд там, напевне, немає (!!!За посиланням — шок-контент!!!), але послухати є що.

Terminator robot

Сьогодні мене запитали — як то воно мені працюється серед дівчат? Я задумався. Я зрозумів, що в останній час навіть не помічаю цього. Я бачу лише студентів — без огляду на стать. Я навчився ігнорувати та припиняти все, що не стосується навчальної теми. Я, навіть, не помітив, що сьогодні святкують день Валентина. А іще сюди може нагряне prapor із своїм баченням цього свята, але нам байдуже. Коротше, хоч зовні я веселий та усміхнений, а всередині — кремнієве ядро з мікротранзисторами. Напевне, кидати треба викладацьку роботу.

Але я не про те. Я про лулзи, що були сьогодні. Із Мордору до нас відрядили молодого чоловіка встановлювати око Саурона по коледжу. Ну, молодий чоловік як молодий чоловік, досить високий, досить патлатий, не повний і не скелет, ходить по коридорах у синій футболці, тягає кабелі, свердлить дірки. Але щось у ньому таке є, бо студенткам він сподобався. Одні мені на занятті заявили, що він — Тарзан. Ну посміявся і забув. Але основна веселуха була, коли я вже збирався додому і він мені показав цілу коробку валентинок "Тарзану від...". Я гігікав аж до автобуса.

Додав попередній пост, розлогінився - а його в ЖЖ не видно. Залогінився - є. Пост публічний. Розлогінився - знову немає. Натиснув ctrl+f5 - немає. Зайшов Експолрером - є. Зайшов Мозілою в передостанній пост, з нього зайшов у останній - є. Тепер не знаю, чи це кеш браузера такий хитрий, чи це у них Varnish учиться тролити користувачів Мозіли.

Тепер наша адміністрація матиме нову розвагу - відеоспостереження у закладі. У кабінетах (і у мене) та в холі повісили камери. Вони ще не працюють, але студенти вже протестують. Не знаю, які там правові засади цього, я, в принципі, нічого такого не роблю, щоб приховувати. Принаймні, студентів не лупцюю і не обзиваю. Якщо вони, раптом, відлупцюють мене, то річ, безумовно, корисна. Іще цікавить, чи система матиме вихід у локалку - якщо так, то всі комп'ютери в кабінеті потрудяться її заDDoSити. Хоча-б розвернути свій великий монітор, бо видно все.

Sauron o eye

Зараз усі полюбляють говорити про електрокари — типу екологічно, безшумно і т. д. Іще там не треба платити за об’єм двигуна. Але в таких автомобілів, на даний момент, обмежена автономність, так як акумуляторів на довго не вистачає.

От у мене виникла думка — якщо взяти пересувний дизель-генератор — там за об’єм двигуна також не потрібно платити, бо це не транспортний засіб. І вчепити його причепом до електрокара. І заряджатися на стоянках де завгодно. А то і на ходу. Крім того, двигун там працює на постійних обертах, тому досягається більший ресурс роботи та певна економія пального.

electrocar
Злидні

Такий великий дядько як я досі дивиться мультфільми. Всілякі дивиться, хоч і не всі підряд — смак має перебірливий. І аніме дивиться інколи. Далеко не все підряд. Отже, як ви вже зрозуміли, сьогодні мова піде за мультики — великі та маленькі, добрі та злі, креативні та УГ. Ні, про УГ все-ж не писатиму. Ну і ви в коментах напишете, що любите дивитися.

Не знаю достеменно, що мене приваблює дивитися мультики, але точно скажу, що деталі мають значення — промальовка не тільки подій основного сюжету, а-й фонових подій. Ну, насамперед, є така цікава російська студія "Пілот". Та, що "Падал прошлогодний снег" малювала. Вони-ж намалювали коротенький мультик "Злидні" українською мовою, про гуцульську сім’ю, в яку потрапили злидні. Що цікаво, самі злидні розмовляли російською, що доставляє.

Тим, хто не в курсі, сабж дозволяє творити в Half Life 2 все, що дозволяє рушій гри - додавати довільні об'єкти та властивості для них. А далі залежить від фантазії автора - можна і робити принципово нові ігри, а можна просто збочуватися. Останнє розвинене більше, я так думаю.

Про "Занепокоєного громадянина", створеного за допомогою сабжу, писати нічого, також збочувався немало я, а сьогодні я дивився френдстрічку в ЖЖ і остаточно переконався в істиному призначенню Garry's Mod.

barnacles

А ти впізнаєш усіх цих персонажів, мій маленький любителю добрих мультиків від Хаяо Міядзакі? Я - не впізнав мабуть з половину.

Картинка звідси. Клікайте для повного розміру.

cactus

Хто?! Хто розповсюджує досі старий жарт про кактуси та захист від випромінювання монітора, видаючи це всерйоз? Чому, щоразу, коли я починаю говорити із студентами про санітарно-гігієнічні норми при роботі в комп’ютерному класі, постає це питання? Чому мені щоразу доводиться пропонувати їм почитати замість жовтої преси, чи не менш жовтої телепередачі, підручник з фізики?! Або самому розказувати їм про електромагнітну хвилю та про те, як вона поширюється в просторі. І такі люди потім ведуться на різні чудо-девайси, що позбавляють від усіх проблем. За бабло, звісно.

bribe

Давно думав написати, все відкладав. Власне, мене цікавило, що перше з’явилося — курка, чи яйце. В контексті хабарів. Тобто, що перше почалося — пропозиція хабарів посадовій особі, чи вимагання посадовою особою сабжу.

Особливо часто в мене таке запитання виникає на сесіях, коли деякі групи заочників намагаються перед чи після заліку залишити якийсь пакет із невідомим вмістом. Це при тому, що я нікого не щемлю та не зарізаю дарма. І це не залежить від успішності групи, тобто вони не намагаються просити комусь поставити оцінку. Ще-й несуть якийсь яскравий та примітний пакет — хоч би подумали, як я його виноситиму, в разі чого. Лаюся з ними, гоню. Пару раз, навіть, фільмував на телефон. Тих цукерок, кави чи коньяку (так, зазирав всередину, для цікавості) я не споживаю і так. Одні забрали пакет, але, згодом, принесли книги. Книги вже залишив. Ті, хто мене знає, вже не несуть.

Кажуть, починається все з малого. З ось таких гостинців. А потім виявляється, що без хабаря ніяк не оформиш документів, не пройдеш перевірки чи не отримаєш якогось дозволу.

Сторінки