1. Нещодавно я взяв участь у подорожі, присвяченій пошуку архітектурних пам'яток. Дорога пролягала (тобто, петляла) через Ніжинський, Борзнянський, Бахмацький райони Чернігівської області та Конотопський і Роменський райони на Сумщині. Знайшли ми близько трьох десятків об'єктів.

Колаж

Подорож вийшла в стилі Романа Маленкова — за мінімум часу оглянути максимум об'єктів. Я не дуже таке полюбляю, проте мене привабила можливість поїхати без групи організованих туристів, плюс багато об'єктів виявилися таки цікавими. Взагалом, ми за дві дні намотали близько тисячі кілометрів.

Розповідь про поїздку я розділю на чотири частини. Перша — найбільша — про архітектурні пам'ятки. Друга про втрачені архітектурні пам'ятки. Третя — Конотоп. І четверту я опублікую 18 січня 2018 року.

Далі буде 45 фотографій, 4,4 МБ.

1. На Default-горі в принципі нічого робити — там все витоптано, натовпи людей та все завішане прапорами. Але всі туди хочуть раз у житті піднятися — я теж хотів у 2013. А тому цього року, коли захотіли мої товариші, нічого їм не сказав, а пішов разом із ними.

Підйом

Мене цікавило, наскільки другий підйом із певним досвідом походів буде відрізнятися від першого, що без досвіду. Щоправда, я йшов не із свіжими силами — після епічних забігів на Явірник Горган та Синяк трохи ноги відчувалися — коліна і ступні. Але якщо не підлаштовуватися під темп групи, то йти дуже добре.

За кожною міткою фото та посилання. Іноді декілька посилань. Шкода, що ніяк не можна поєднувати декілька міток, якщо одна подорож захоплює кілька місць. Здогадайтеся, що я закодував кольорами.

1. В Карпатах зовсім не обов'язково кудись далеко і високо дертися, іноді хочеться розслабленої приємної прогулянки. Тоді можна обрати не дуже високі але протяжні хребти, десь на рівні 1100-1300 метрів над рівнем моря. На цій висоті іще навіть є листяні ліси — коротше, висота не відчувається ніяк.

Ліснівський хребет

Цей допис я створив більше щоб поділитися фотографіями, що мені подобаються.

I am the man who arranges the blocks
That descend upon me from up above.
Короткий зміст цієї статті

1. Забираючись по великих кам'яних брилах на вершину Синяка, я все думав про те, якби їх впорядкувати і красиво там поскладати. А один роботящий чоловік взяв це і зробив. Виглядають впорядковані Ґорґани так:

Загальний вигляд садиби

Чотири роки тому я жив у садибі Богдана Поповича в Микуличині. Господар — каменяр і в нього дуже багато мурованих елементів — стіни, каміни, паркани, навіть двір вимурував. Я тоді подумав, що за кілька років він, певне, домурує іще чогось цікавого. Тому одного спекотного дня, спробувавши три сорти місцевого пива, я подумав, що було б непогано зайти в гості і подивитися на то все. Побачене мене вразило.

1. Досить тягнути гуму, слід йти на цікаві вершини. Цього разу ми з самого ранку поїхали в Буковель, але не для того, щоб потратити багато грошей, а щоб піднятися звідти на гору Малий Ґорґан, а далі про хребту на Синяк. Цей похід був найцікавішим за краєвидами та легкими пригодами.

Малий Ґорґан

Географічно ці дві гори утворюють лінію із горою Хом'як, де ми вже були, але їх розділяє полонина Хом'яків, кудою ми будемо повертатися до Татарова

Я, зазвичай, не займаюся телефонами, проте мій дуже несвіжий Lenovo P780, схоже, бажає бути на щось заміненим. Хоч я й не захаращую його сміттям — іграми та купою програм, залишаючи лише самий основне та потрібне, але сил слабенького MediaTek та гігабайта оперативки починає дедалі більше бракувати. Та й працює він вже дуже нестабільно, самовільно вимикається коли не треба.

Я не можу просто піти в магазин і віддатися на волю продавця-консультанта, мені треба добре розібратися в предметі перед придбанням. А для цього бажано спробувати власноруч сучасні апарати. Ситуацію ускладнює те, що я ігнорую продукцію Xiaomi та Meizu, а також побоююсь іншого новоприбулого на наш ринок китайпрому як от Doogee, LeEco та багато інших.

Спочатку я, як покусаний туристами, дивився на броньовані смартфони, але в них слабеньке начиння — лише в топових і дуже дорогих моделях більш менш пристойна електроніка. В принципі, я не екстремал, тому вирішив, що мені достатньо звичайного смартфона із захисним чохлом. Тож основними критеріями вибору для мене стали автономність, продуктивність і швидка робота GPS-системи.

Першим телефоном, що я спробував, став Motorola Moto G5 Plus, з яким я їздив у Карпати, на який зняв частину фотографій, коли діставати велику камеру було ліньки чи довго і з якого радував друзів по вечорах свіжими знімками.

Moto G5 Plus

1. Гуцульщина захавала всіх туристів із Криму і не кашляє. Здається, захаває іще більше, якщо приїдуть. (А приїдуть, бо нещодавно поклали чудовий новий асфальт аж до Рахова) Тож сьогодні мова піде про натовпи народу в Карпатах, джипінг та торгівлю. А по горах ми іще походимо згодом.

Позадорожники

В принципі, я сам собі злий Буратино, оскільки приїхав у дуже популярне місце Татарів, роздоріжжя між Яремче, Ворохтою та Буковеллю. Наступного разу обіцяю пошукати щось непопсове і малолюдне.

1. Продовжимо наше знайомство із Ґорґанами і сьогодні піднімемося на сусідній із Хом'яком хребет — Явірник. Туди я ходив сам, бо мої компаньйони покотилися до Буковелю купатися в місцевому озері молодості. На відміну від Хом'яка, тут було зовсім обмаль народу, за весь день я зустрів туристів лише тричі. Але гора була значно цікавішою і важчою у підйомі.

Хребет Явірник

Нещодавно я зазнав трішки туризму ногами по Карпатах, про що вам і розповім. Тематикою цього року були Ґорґани — я піднявся на декілька вершин із типовим для цих гір ландшафтом — кам'яними брилами. Це був матрацний туризм: я поїхав із хорошими людьми і проживав у садибі в Татарові. Першою горою, для розминки, був Хом'як, куди я хотів піднятися іще коли відпочивав у Микуличині 4 роки тому.

Гора Хом'як

Сторінки