1. Сьогодні ми завершимо нашу розповідь про Корсунь, оглянувши краєзнавчий музей та зазирнувши у картинну галерею. Почнемо з краєзнавчого, який, на перший погляд, здається схожим на музей Хмельницького у Чигирині через багато експонатів козацької епохи, таких, як ця маленька гармата.

Корсунь музей козацька гармата

1. Ми продовжуємо знайомство із цікавинками Корсуня і на порядку денному у нас Корсунська битва 1944 року, та сама, де товариші Ватутін та Конєв зі своїми арміями наполегливо виганяли звідси дойче туристо. Для цього ми пройдемося до садиби Демидових-Лопухіних, де зараз Корсунський історико-культурний заповідник. Поміщики собі відбудували нічого так палаци, тому тут розмістилися музеї, власне, Корсунської битви, краєзнавчий музей, картинна галерея і зовнішня експозиція, так схожа на експозицію київського музею ВВВ, тільки в мініатюрі. Як, до речі, музей битви дуже скидається на експозицію "під спідницею" в Києві. Начитаний читач (упс, пробачте) запитає — а як-же та битва, де Хмельницький гнав звідси поляків? Буде, входить до краєзнавчого музею разом із експонатами того часу. То в наступному дописі.

корсунь музей вхід

Як я вже писав, електричкою не їздив уже шість років, із залізничних вокзалів був лише у великих містах. Тому, для когось така банальна і щоденна, регінональна поїздка по провінції справила на мене певне враження, чим і збираюся поділитися. Для початку, привокзальні бабці, які торгують сємками, вирощують свій товар прямо на клумбах вокзалу — і красиво, і корисно. От тільки свора собак бігає та гребеться по всій тій красі.

Біла церква залізничний вокзал клумба сонях

1. Отже, сьогодні просто погуляємо по Корсуню та по берегах річки Рось. Для мене все почалося із залізничного вокзалу. Судячи з усього, будівля дуже стара, можливо, дореволюційна, але зазнала реконстркції. А тепер запитання — чому тут реконструювали старий вокзал, у Білій Церкві реконструювали, у Жмеринці і багато ще де. А в Фастові розвалили і збудували скляний потворний куб?

Корсунь вокзал

Ця відпустка вийшла в мене під знаменем Черкаського краю, бо був тут аж тричі. Вперше — в Софіївці, далі Чигирин та Суботів. Ну і, на останок, відвідав я Корсунь Шевченківський. Їхав сам, без організованої екскурсії. Електричкою — бо Укрзілізниця нарешті зробила в себе на сайті цілком юзабельний розклад і він мені якраз підійшов. На першу електричку до Миронівки, звідти до Корсуня, так само, на останні, назад. Я на них уже шість років як не катався, ностальгія по студентських роках настала. Про електрички в одному із наступних дописів. А, іще, не заблукати по місту (карт нормальних на нього немає ні в Ґуґля, ні в Нокії) мені допомагав місцевий товариш VL — на екскурсовода він не претендує, зате фотосноб відмінний. Про це також окремий допис вкупі зі зразками його фотографій.

Корсунь вокзал пам’ятник

Сьогодні мені під руку трапився один цікавий вінтажний прилад. Теплий ламповий мілівольтамперметр у дерев’яному корпусі мав просто шикарний вигляд проти сучасних китайських пластмасок. Судячи з усього, це потрапило до нас в якості репарацій (було інвентаризоване 1946 року). Фото клікабельні, якщо хочете роздивитися ближче.

старий німецький мілівольтамперметр

1. Сьогодні ми подивимося на один занедбаний булинок. Він такий занедбаний, зарослий навколо бур’яном та нецікавий, що не варто спеціально сюди їхати, щоб подивитися. Але я був уже там, тому все-ж завернув і подивився на абандон. Отже, мова піде за садибу фон Мекк, що знаходиться у селі Копилів Макарівського району Київської області. З Києва по Житомирській трасі до нього півгодини їзди. Навколо садиби є парк, що колись був дуже гарний, а зараз заріс також.

садиба фон мекк

Нещодавно дехто Роман Наумов здійснив подорож через усю Україну — 50 міст за 10 днів. Витратив багато сил, грошей і, звичайно, набрався вражень, про що пописував на ua_travels. Я теж здійснив поїздку по всій Україні, проте витратив на це всього п’ять годин і шістдесят гривень, не рахуючи посиденьки в ресторанчику. Ну, може, я стільки всього не побачив, але все-ж був і в Карпатах і у Волині і на Слобожанщині. Як я цього досягнув? Дуже просто — я чітер. Ну, вам, по секрету, розкажу. Просто набираєте на клавіатурі життя чарівну комбінацію IDDQD і буде вам щастя. Ні, щось не те. Не було комбінації. Насправді була лише паскалка — секретна локація від розробників гри "Життя", після відвідання якої вам зараховується подорож по Україні. Ну, воно десь то саме.

Розказати, де ця секретна локація? Гаразд, тільки вам, по секрету. Хоча, не таке воно вже-й секретне.

Отже, по дорозі додому ми відвідали іще пару цікавих місьц. Перше — Мотронинський монастир в самому серці Холодного Яру. Ми туди одним оком зазирнули, але ніякої екскурсії не брали, хоча там була така можливість. Іще висіла табличка про заборону фотографувати на території — не отримають вони своєї хвилинки слави в блогосфері.

Ворота Мотронинський монастир

Сучасні фотокамери з гравісенсором записують положення апарата під час зйомки у EXIF знімка. Ніби і зручно — сучасні переглядачі типу Gwenview читають цю інформацію і всі фотографії показують правильно. На що я і купився, думаючи, що фотоапарат, насправді, перевертає зображення при запису в пам’ять, а він цього не робить, а лише пише інформацію про орієнтацію.

Я вибрав потрібні фотографії, утиснув їх до потрібних розмірів і вивалив на сервер. Коли написав пост, виявив, що половина фотографій перевернута — браузеру начхати на орієнтацію. Довелося перезаливати виправлені знімки. Коротше, наступного разу цю функцію вимикатиму — нехай фотографії перевертатиму вручну, зате буду знати, що вони правильно повернуті.

Сторінки