Сьогодні в моєму блозі:

1. Роман носить червону шапочку.

Червона Шапочка

2. Рудий кіт носить натуральне хутро.

Рудий кіт

3. Індик носить 12-14 кілограм дієтичного м'яса.

Індик

Іще будуть церкви, палаци, три педагогічних ВУЗи, цитадель, водонапірні башти, сіськи Ярославни та багато іншого та цікавого. Під катом 60 світлин, всього на 35 МБ, Із них чотири панорами. Я не став розбивати допис на два чи три, нате вам усе вкупі.

4. Отже, для розминки, Козелець і Собор Різдва Богородиці. Він двоповерховий, що є новим для мене — ми надалі стикатимемося з двоповерховими церквами — нижня тепла, зимова, а верхня зачинена до літа, але кажуть, що там класний іконостас.

Собор Різдва Борогодиці

5. На цьому наш Козелець закінчився, котимося до Батурина. Там палац Розумовських. Я не буду розповідати біографію гетьмана Розумовського, на це є Червона Шапочка Роман Маленков і його сайт Україна Інкогніта.

Садиба Розумовського

6. Палац реставровано, здається, за Ющенка, екскурсії всередину дорогі, ми походили лише по території. Окрім центрального корпусу, там є два флігелі по боках.

Садиба Розумовського

7. Флігелі не мають всередині нічого цікавого, тобто, не мають нічого взагалі, проте все це планування дуже симетричне — доріжки, кущі, будівлі, все. Це називається французьким регулярним парком, мода пішла десь із Версаля.

Садиба Розумовського

8. Уже пізніше Потоцькі та Браницькі зрозуміли, що ландшафтний парк це краще і побудували Софіївку та Олександрію для своїх тян.

Садиба Розумовського

9. Що цікаво, в центральному корпусі колонада спереду займає перші два поверхи, ззаду — наступні два. Отже, їдемо далі.

Садиба Розумовського

10. Меморіал гетьманам. І тут знову проскакує французька мода — Кирило Розумовський проти інших гетьманів одягнений як франт — перука, камзол, панталони, манірні черевички.

Меморіал гетьманам

11. А навпроти реконструкція дерев'яної цитаделі — всередину ми теж не пішли.

Рів

12. Невелика панорамка цитаделі, так як вона вся толком не влазила в об'єктив. Треба продавати нирку і купувати щось ширококутне.

Цитадель в Батурині

13. Їдемо далі, на черзі Кролевець і станція юних натуралістів.

Яблуня колонія

14. Це все — одна яблуня. Колись вона була одним стовбуром, проте почала пускати пасинки, тепер це цілий сад. Панорама збільшується.

Яблуня колонія

15. Ніхто не зміг повторити такий фокус, навіть беручи прищепи із цієї яблуні. Але секрет простий — треба при висадці в землю покласти труп князя Петра Сергійовича Мещерського і яблуня буде думати, що вона полуниця.

Могила Мещерського

16. Іще є в Кролевці музей рушника, проте він закритий на зиму, тому тільки фото із-за паркану.

Закритий музей рушника

17. Алея.

Алея

18. Попередження про злого собаку у дворі, напевне, намалював злий собака самостійно. Їдемо далі.

Попередження про злого собаку

19. Глухів — іще одна козацька столиця, всього п'ятнадцять кілометрів від кордону з агресором. Починаємо огляд з Трьоханастасівської церкви.

Трьоханастасівська церква

20. Церква була побудована родиною Терещенків — найбагатшими після царя людьми в імперії.

Трьоханастасівська церква

21. Артемій Терещенко — як кажуть у сусідів "из грязи в князи", а за океаном люблять вислів "self made man". Він сам себе викупив із кріпацтва, торгував хлібом, нажився на Кримській війні, ну і далі піднявся.

Трьоханастасівська церква

22. Ну а тут його поховали. Йдемо далі.

Трьоханастасівська церква

23. Поруч — парк, в парку — спонсорські лави. Від податкової, наприклад, на ній сидять підприємці, що чесно сплатили всі податки, адже сидіти то більше ніде.

Спонсорські лавочки

24. Водонапірна башта 1928 року. Полізли.

Водонапірна башта

25. Металеві сходи і тьмяне освітлення всередині, добре, що у мене є ліхтарик.

Водонапірна башта

26. Далі спіральні металеві сходи — зменшена львівська ратуша, десь так само тісно, тільки лізти нижче.

Водонапірна башта

27. З нами Едмонд — француз, який вирішив побачити Україну не через глянець туристичних путівників, а такою, як вона є. Він володіє англійською, українською — ні, тому задовольняється тим, що йому переклали ми, проте багато фотографує все навколо. Ми з ним спілкуємося на рівні "This is церква, збудована in ... year", але якось розуміємося.

Водонапірна башта

28. Панорама Глухова — тоді якраз виглянуло Сонце, тому гарно. Збільшується, 14,5 МБ.

Панорама Глухова

29. Ленін у Глухові змінив партійні кольори, проте це гарантує, що його не виселять.

Ленін в Глухові

30. Червоний корпус в Глухові — це педагогічний університет.

Глухівський педагогічний університет

31. Пішохідна зона в центрі Глухова скидається на "стометрівку" в Івано-Франківську, тільки менша і не така вилизана.

Глухівська стометрівка

32. В тім, прикольно.

Глухівська стометрівка

33. Київські ворота — колись тут був фортечний мур, проте лишилася тільки в'їздна брама.

Київські ворота

34. У воротях пріоритет тим, хто в'їжджає. Цікаво, вони колись закриваються?

Київські ворота

35. А цю фотографію я зробив на прохання через телевик із краю міста, треба буде вислати більшу копію тим, хто замовляв.

Трьоханастасівська церква та водонапірна башта

36. Ідемо далі. Путивль і Мовчанський жіночий монастир. Тут якраз Вербна неділя і люди виходять із вербою та котиками після освячення, як до входу привалив натовп із дзеркалками.

Мовчанський монастир

37. Подвір'я симпатичне, не надто помпезне і з доглянутими клумбами.

Мовчанський монастир

38. Едмнод розмовляв англійською з нами, так люди подумали, що наша вся група англомовна і в Романа запитали "From where you are?".

Мовчанський монастир

39. В монастирі, кажуть, є можливість заночувати, проте не знаю, чи всім, чи лише паломникам. Монахинь, до речі, не видно було.

Мовчанський монастир

40. Собор Різдва Богородиці — десь ми таку назву зустрічали. До речі, двоповерховий також. Якось неоригінально в них там з назвами.

Мовчанський монастир

41. Ще раз двір. Затишно на вигляд.

Мовчанський монастир

42. Частина монастиря іще не відбудована, ззаду поки нічого дивитися.

Мовчанський монастир

43. Доки ми добралися до Святодухівського монастиря, то там уже було зачинено.

Святодухівський монастир

44. Довелося зазирати через паркан — в таких випадках поворотний екран фотокамери є добром.

Святодухівський монастир

45. Коло церкви Миколи Козацького нам пощастило з освітленням — тільки стовп з дротами дуже обмежував кути огляду.

Церква Миколи Козацього

46. Іще один червоний корпус — Путивльський педагогічний коледж, здається. Конкуренти, коротше.

Корпус педагогічного коледжу

47. Ця водонапірна башта не збереглася в належному стані, проте вона старша і красивіша за ту, що в Глухові.

Водонапірна башта

48. Меморіал — чому забув.

Меморіал

49. Ярославна плаче під стовпом. Сюди приходять молодята, вважається, що потриматися за скульптуру приносить щастя в сім'ю. Судячи з висковзаного, тримаються не завжди за коліно.

Ярославна в сльозах

50. Їдемо далі — по дорозі до Ніжина натрапили на пару закинутих приміщень — церкву і панський маєток, що був клубом, а тепер перетворюється в руїни. В тім, для мене то не становило інтересу.

Закинута церква

51. Ніжин почнемо з Гоголя. Ну, тобто, ми почали з обіду, але це не Інстаграм і фотографій їжі тут немає. Погруддя із секретом — якщо обходити його навколо, то в складках одягу можна побачити профіль обличчя.

Гоголь

52. А так — цілком симпатичне провінційне місто.

Архітектура

53. З яким пов'язані долі багатьох відомих людей і мого одногрупника, що тут навчався в ліцеї по класу баяна.

Архітектура

54. Але що особливого в Ніжині — це питома кількість церков. За словами дядька з хрипким голосом та пляшкою пива в руці, їх тут двадцять сім. Ну, всі не покажу, але поїхали. Перші 6 в межах ста метрів ходу. Церква Івана Богослова, двоповерхова — знизу тепла, зверху холодна.

Церква Івана Богослова

55. Благовіщенський собор.

Благовіщенський собор

56. Миколаївський собор.

Миколаївський собор

57. Буквально навпроти — Всіхсвятська грецька церква.

Всіхсвятська грецька церква

58. А відразу за нею Михайлівська грецька церква.

Михайлівська грецька церква ззаду

59. І трішки праворуч — Троїцька церква.

Троїцька церква

60. На знімку їх чотири — попередні, що я назвав. Ліворуч Троїцька, праворуч Михайлівська, за нею Всіхсвятська, за деревами Миколаївський собор.

Чотири церкви

61. Далі доведеться пройти — Спасо-Преображенська церква, де відспівували Тараса Шевченка, коли доправляли тіло на перепоховання в Канів.

Спасо-Преображенська церква

62. Знову церкви поруч — Покровська і ззаду Миколаївська. Пишуть, що їх там три, але я тоді пропустив це.

Покровська і Миколаївська церкви

63. Ну і Ніжинським педагогічним університетом закінчимо нашу подорож.

Ніжинський педагогічний університет

Ну і висновки які. Допис поганий. Не інформативний, у всякому разі мені не подобається. По перше — церкви — явно не моя тема і в подальшому я буду уникати поїздок з метою їх огляду. По друге, їхати потрібно підготовленим — наперед збирати інформацію про всі об'єкти, тоді завчасно будеш знати, що тобі фотографувати. На цьому все, не перемикайтеся.

Читати в моєму блозі: