А чи задоволені ви власними-ж фотографіями?

Зокрема, чи задоволені ви власною технікою та навичками зйомки?

Just photo

Моя техніка мене майже цілком задовольняє — бракує лише другого командного колеса, щоб зручніше було керувати апаратом однією рукою. А от навички — ні, часто я, розглядаючи знімок вже вдома, розумію, що провтикав — в основному із композицією чи з фокусом. З експозицією навчився вгадувати завдяки гістограмі, та-й RAW прощає невеликі огріхи. Точки фокусування буває ніколи визначити, якщо в кадрі багато об'єктів на різній відстані від мене, ще можу забути за глибину різкості. Звісно, коли є більше часу, то все виходить гаразд.

І, так, автомат мене не влаштовує, режими S та A тепер теж. В P треба якось спробувати.

По ящику та інших засобах зомбування народонаселення постійно показують рекламу всіляких планшетів та смартфонів і основним аргументом, щоб народонаселення їх купувало, заявляється потужний процесор у даних пристроях. Це мене змусило написати даний допис — для ІТшників тут нічого нового, але комусь іншому може знадобитися. Не знаю, хто ведеться на потужний процесор, бо я от не хочу його — чим менш потужний, тим краще — і гріється менше, і батареї на довше вистачає. Інженери також поділяють мою думку, створюючи дедалі все менш потужні процесори. Ви скажете — а як же запуск всяких ігор та інших великих програм?

Візьмемо, для прикладу, радянський програмований калькулятор МК-61. Він потужніший за сучасні смартфони. Він настільки потужний, що садить три батареї АА за три години (так написано в інструкції, не пробував) навіть без увімкненого WiFi — у калькуляторі його і немає. Проте розв'язання елементарного квадратного рівняння займе у калькулятора декілька секунд, не кажучи вже про програми з циклами (їх там можна було робити до 4-х вкладених). Комп'ютер ENIAC взагалі мав потужність цілого датацентру — не хочете собі такий?

Так от, що таке потужність? Потужність це відношення виконаної роботи до затраченого на це часу — Джоуль на секунду. Джоулі беруться із батареї і чим за меншу кількість секунд їх буде витрачено, тим потужніший пристрій.

А те, що рекламщики мають на увазі під потужністю, насправді є швидкодією. Тобто, як за швидко даний процесор здатен виконувати машинні команди програм — і вимірюється вона у flops’ах — floating point operations per second. Це як порівняти спортивний автомобіль з супертанкером. У останнього потужність в сто раз більша, проте швидкість в десять раз менша. І, замість потужного, процесор має бути швидким. Щороку мобільні процесори стають менш потужними, проте більш швидкими.

Долаючи хронічну прокрастинацію, таки розпочав сьогодні переводити створений ескіз блогу у формат штатного шаблонізатора Drupal. Наступного разу, буду робити шаблон прямо в рушії, щоб потім нічого не переводити — для цього в мене є локальна копія сайту. Іще готую теку з фотографіями для bins, який зробить веб-галерею всіх знімків із усіх дописів — крім тих, що живуть у Пікасі чи у ЖЖ.

До недавнього списку додаю нові пункти:

  • cron
  • php (самий жирний пункт)
  • postfix
  • sed
  • bash scripting (optional)

Гривня має властивість девальвувати, що прискорбно, а, останім часом, швидко, тому в мене виникла ідея нової валюти для України - сепаратисти (UAS). Переваги очевидні:

  • Самий високий курс на даний момент - 1 UAS = 10000 USD;
  • Не девальвує;
  • Росія нас підтримує фінансово.
  • Деякі євпропейські країни (і не тільки), як от Англія та Іспанія приєднаються до системи розрахунків цією валютою.

Щоправда, треба продумати механізми їх зберігання і гаманець для них. Та-й в банкомат не засунеш.

Напишу декілька думок, що не варті кожна окремого допису.

  • Окрім туристичних дописів із гарними фотографіями та політичних чи соціальних вкидів (що дуже рідко), у моїх читачів цінується моя графоманія (останню навіть репостили двоє), що теж досить рідко, бо Муза вона така. В тім, можна спробувати радувати відвідувачів прозою хоча-б раз у місяць, проте обіцяти не буду.
  • Знайшов на складі прошивок Lenovo, що на мій P780 уже є Vibe ROM 1.5, що на базі Android 4.4 замість 4.2.2 у поточній. Поки вона тільки для апаратів, що виходять на китайський ринок — вони відрізняються і просто так втулити цю прошивку на європейця не вийде. Але народні умільці не сплять, а, може і самі Lenovo випустять і для нас офіційну прошивку на КітКаті. Власне, я прошивати не любитель, проте нагадаю про проблему із Bluetooth-клавіатурою, що я не здолав.
  • Дехто Юлія Т. розжилася на списки виборців і розсилає їм адресний спам. (Комусь, крім мене, приходив? З моїм іменем в адресі, не просто листівки у скриньку.) Пропоную надіслати їй адресні промені ненависті за це.

Що для вас значить словосполучення "міцне туристичне взуття"? Саме це всім було рекомендовано взяти з собою на цілоденну прогулянку, за яку я увечері напишу. В результаті, по товстій ковдрі із опалого за всі минулі роки листя, частина групи постійно ковзала, особливо на крутих підйомах та спусках в своїх кросовках та напівкедах, чи в чому вони там були. Я, з осені, в якості "міцного туристичного взуття" використовую робочі черевики із твердим носком і підошвою "трактор" та трекінгову палицю - що і другим рекомендую.

Що, ніхто не розгадав мою загадку? Тоді я не покажу вам фотографій. Ну добре, доки я розгрібаю знімки, ось вам іще одна загадка, простіша, як на мене. У вагоні, в якому я їхав назад, було лише 18 місць, але це не СВ. Питання: що це за вагон?

Ви хочете отримати ізраїльський паспорт і поїхати туди жити. Чи просто отримати ізраїльський паспорт. Країна дає громадянство так званим "репатріантам" — людям, які мають єврейські корені. От вам треба ці корені знайти. Але біда-біда — у вас явно українське прізвище. Проте ви не здаєтеся, починаєте писати запити у всякі архіви, сільські та міські ради і тому подібні установи з метою простежити ваш родовід. І тут вас спіткає невдача — батькова лінія — козаки із Черкащини, материна лінія — десь з-під Тернополя. Ну ніде немає у вас євреїв в роду і близько.

Але не впадайте у відчай! Не все втрачено. Просто виявляйте активну патріотичну громадянську позицію — бажано дещо радикальну, пишіть статті про Україну, беріть участь в політичних подіях, коротше, робіть все, щоб вас помітили опоненти на північ від Монголії.

Коли вас помітять, коли ви примелькаєтеся в інтернеті та на телебаченні, спеціально навчені люди іще раз перелопатять ваш родовід і знайдуть беззаперечні докази, що ви практично чистокровний єврей! Більше того, як бонус, вам підкажуть, де, таким як ви, видають мішки з баблом у вигляді західних грантів.

Вже певний час я читаю фотозвіти в блогах про поїздки в різні цікаві місця і пишу їх сам. Спочатку це було справді цікаво — гарні фотографії стимулювали мене поїхати туди самому і я вважав, що блогерам з фотапаратами скрізь треба зелене світло бо вони стимулюють приток туристів. Втім, я і зараз так вважаю, а мова не про те.

Я приєднався до спільноти ua-travels, додавав у френди багато мандрівників, купив дзеркалку, але в один прекрасний момент помітив, що інколи просто прокручую їх дописи у френдстрічці. Або поспіхом читаю. Спочатку я списав це на те, що був втомлений, чи поспішав, але потім помітив, що це явище стає регулярним. Можливо, мені набридли фотозвіти з подорожей, проте деякі з них я читав і далі.

То-ж я спробував розібратися, чому втрачається інтерес до дописів про мандрівки. Мені здалося, що багато з них просто схожі один на одного — написані ніби під один шаблон. І мої так само. Візьмемо, скажімо, допис про центральну частину Івано-Франківська. Я мав декілька годин до поїзда, спонтанно прогулявся містом, назнімав цікавих будівель і виклав їх, підписавши свої короткі коментарі під кожним фото. Таких дописів про різні міста можна знайти чимало. А що буде, якщо з нього прибрати одну фотографію? Буде на одне фото менше в дописі. І все — сюжет не постраждає — сюжету там немає. Прикро, але саме такі дописи я і прокручую, певен, що так само прокрутили і мій.

У дописі про вихід на Говерлу сюжет трішки промальовуються — фотографії у хронологічному порядку, там підйом, там вершина, там спуск. Але, по перше, фотографій там до біса — аж 27 і той куций сюжет дуже розтягнутий по них, а, по друге, там теж можна вилучити багато знімків і нічого не зміниться.

Переглянемо допис про полонинне господарство. Там іще більше фотографій, проте в них куди більше сюжету — вівчарство є тема не заїжджена, а тут показується, як вони живуть, як доять овець, як роблять будз. і, навіть, трішки овечої еротики. Лише допис задовгий.

На жаль, в мене багато дописів типу "що бачу, те і співаю" — ось про Корсунь-Шевченківський, чи прогулянка Карпатським заповідником. Першим просвітом в цій хмарі була Цікава хімія — допис про форельне господарство, де не говориться відразу про те, що зараз ми подивимося на форельне господарство, а сюжет заходить збоку, маскуючись під зовсім інші речі. Так я намагався створити інтригу і, ніби, мені це вдалося. Розмір — всього 13 фотографій, якщо вилучити хоч одну, сюжет постраждає.

Окремим рядком стоїть допис про фабрику ялинкових прикрас — там описано технологічний процес і тема, знову-ж, не заїжджена. Вилучення будь-якого фрагменту критично впливає на сюжет.

Також я спробував створити інтригу в Лісовій казці, де мова починається з критичного боку. По ідеї, читач мав подумати, що я збираюся покритикувати організатора поїздки, мовляв, нікудишні побутові умови, собачий холод, проте критики там не було, тільки захоплення від поїздки.

Отже, для подальшого написання якісних фотозвітів я вивожу наступні умови:

  • Обов'язкова наявність сюжетної лінії. Тобто, всі фотографії вставляються не тому, що вони красиві, а тому, що вони ілюструють фрагмент розповіді. Видалення хоч одного кадру чи абзацу має погано позначатися на сприйняття подальшої частини допису.
  • Обмежена кількість фотографій — гадаю, до 15 має вистачити, можна і менше. Гортати довгі сувої у мене ви більше не будете. noddeat подавав ідею зробити "як у Тьоми" — групувати фотографії в блоки з мініатюрами. Так зараз роблять і в інтернет-магазинах, до речі. Я подумаю над цим.
  • Відсутність "екскурсовод-стайл" фактажу типу "бу-бу-бу, Храм Діви Марії був зруйнований турками в XIII ст., відновлений домініканцями у XIV ст." окрім випадків, якщо це є частиною сюжету. В тім, конкуренцію Вікіпедії я і не складав ніколи.
  • Бажане використання нестандартних оборотів, коли читач спочатку не здогадується, про що йтиме мова.
  • Попередня проінформованість про місце, куди збираюся їхати, щоб знати про те, що там можна побачити і сфотографувати — щоб зйомка не була спонтанною. Шукати інформацію як в інтернетиках, що забезпечить відсутність повторів того, що вже писав хтось, так і отримання додаткової інформації від організатора поїздки, якщо їхатиму не сам.

Безперечно, кількість дописів може зменшитися, але у мене не стоїть на меті завалити інтернети своїми фотографіями. Може ви маєте свої роздуми на цю тему?

Сторінки