Вже певний час я читаю фотозвіти в блогах про поїздки в різні цікаві місця і пишу їх сам. Спочатку це було справді цікаво — гарні фотографії стимулювали мене поїхати туди самому і я вважав, що блогерам з фотапаратами скрізь треба зелене світло бо вони стимулюють приток туристів. Втім, я і зараз так вважаю, а мова не про те.

Я приєднався до спільноти ua-travels, додавав у френди багато мандрівників, купив дзеркалку, але в один прекрасний момент помітив, що інколи просто прокручую їх дописи у френдстрічці. Або поспіхом читаю. Спочатку я списав це на те, що був втомлений, чи поспішав, але потім помітив, що це явище стає регулярним. Можливо, мені набридли фотозвіти з подорожей, проте деякі з них я читав і далі.

То-ж я спробував розібратися, чому втрачається інтерес до дописів про мандрівки. Мені здалося, що багато з них просто схожі один на одного — написані ніби під один шаблон. І мої так само. Візьмемо, скажімо, допис про центральну частину Івано-Франківська. Я мав декілька годин до поїзда, спонтанно прогулявся містом, назнімав цікавих будівель і виклав їх, підписавши свої короткі коментарі під кожним фото. Таких дописів про різні міста можна знайти чимало. А що буде, якщо з нього прибрати одну фотографію? Буде на одне фото менше в дописі. І все — сюжет не постраждає — сюжету там немає. Прикро, але саме такі дописи я і прокручую, певен, що так само прокрутили і мій.

У дописі про вихід на Говерлу сюжет трішки промальовуються — фотографії у хронологічному порядку, там підйом, там вершина, там спуск. Але, по перше, фотографій там до біса — аж 27 і той куций сюжет дуже розтягнутий по них, а, по друге, там теж можна вилучити багато знімків і нічого не зміниться.

Переглянемо допис про полонинне господарство. Там іще більше фотографій, проте в них куди більше сюжету — вівчарство є тема не заїжджена, а тут показується, як вони живуть, як доять овець, як роблять будз. і, навіть, трішки овечої еротики. Лише допис задовгий.

На жаль, в мене багато дописів типу "що бачу, те і співаю" — ось про Корсунь-Шевченківський, чи прогулянка Карпатським заповідником. Першим просвітом в цій хмарі була Цікава хімія — допис про форельне господарство, де не говориться відразу про те, що зараз ми подивимося на форельне господарство, а сюжет заходить збоку, маскуючись під зовсім інші речі. Так я намагався створити інтригу і, ніби, мені це вдалося. Розмір — всього 13 фотографій, якщо вилучити хоч одну, сюжет постраждає.

Окремим рядком стоїть допис про фабрику ялинкових прикрас — там описано технологічний процес і тема, знову-ж, не заїжджена. Вилучення будь-якого фрагменту критично впливає на сюжет.

Також я спробував створити інтригу в Лісовій казці, де мова починається з критичного боку. По ідеї, читач мав подумати, що я збираюся покритикувати організатора поїздки, мовляв, нікудишні побутові умови, собачий холод, проте критики там не було, тільки захоплення від поїздки.

Отже, для подальшого написання якісних фотозвітів я вивожу наступні умови:

  • Обов'язкова наявність сюжетної лінії. Тобто, всі фотографії вставляються не тому, що вони красиві, а тому, що вони ілюструють фрагмент розповіді. Видалення хоч одного кадру чи абзацу має погано позначатися на сприйняття подальшої частини допису.
  • Обмежена кількість фотографій — гадаю, до 15 має вистачити, можна і менше. Гортати довгі сувої у мене ви більше не будете. noddeat подавав ідею зробити "як у Тьоми" — групувати фотографії в блоки з мініатюрами. Так зараз роблять і в інтернет-магазинах, до речі. Я подумаю над цим.
  • Відсутність "екскурсовод-стайл" фактажу типу "бу-бу-бу, Храм Діви Марії був зруйнований турками в XIII ст., відновлений домініканцями у XIV ст." окрім випадків, якщо це є частиною сюжету. В тім, конкуренцію Вікіпедії я і не складав ніколи.
  • Бажане використання нестандартних оборотів, коли читач спочатку не здогадується, про що йтиме мова.
  • Попередня проінформованість про місце, куди збираюся їхати, щоб знати про те, що там можна побачити і сфотографувати — щоб зйомка не була спонтанною. Шукати інформацію як в інтернетиках, що забезпечить відсутність повторів того, що вже писав хтось, так і отримання додаткової інформації від організатора поїздки, якщо їхатиму не сам.

Безперечно, кількість дописів може зменшитися, але у мене не стоїть на меті завалити інтернети своїми фотографіями. Може ви маєте свої роздуми на цю тему?

Експрес-опитування.

Мої фотографії в блозі: а) маленькі за розміром, роби більші; б) великі за розміром, не влазять на екран/довго завантажуються; в) роби збільшення по кліку, щоб ми могли оцінити якість кітової оптики та точність фокусування.

P.S. В останньому репортажі знімав із діафрагмою f/7 і менше щоб було легше фокусуватися, так як не завжди був час обрати точки чи виставити потрібний режим фокусування. І, так, казку сьогодні продовжу писати.

Кажуть, що київський Ленін будувався для Всесвітньої виставки в Нью-Йорку 1939 року.

samsebeskazal — Киевский Ильич из Нью-Йорка

Пам'ятник Леніну в Нью-Йорку

Ще є Сталін, по якого треба їхати в Москву.

Давно у мене назріває філософська думка щодо нашого далекого чи не дуже майбутнього. Справа у тім, що я вважаю його тоталітарним. Це не такий тоталітаризм, що був у минулому — де розстрілювали купу людей по наклепам сусідів, чи як там пишуть в підручниках історії, це тоталітаризм, спрямований на найвищу ефективність використання ресурсів — людських, природних. Ось чому я так вважаю.

Розглянемо живі організми царства тварини. Вони бувають одноклітинні, колоніальні і багатоклітинні. Отже, що таке одноклітинна тварина — амеба, наприклад. Вона живе сама по собі, ні від кого не залежить, але мусить усі життєві функції вміщати у своїй мікроскопічній клітинці. Але це було важко і якось вирішили одноклітинні об’єднатися. І надумали якось одноклітинні організми об’єднатися — вийшов колоніальний організм. Так легше виявилося, але кожна клітина мала однакові функції і якщо такий організм розпиляти на багато маленьких, то кожен заживе своїм життям. Це, наприклад, губки, радіолярії та всякі поліпи.

Але таким чином не побудуєш великого організму — виникає проблема транспорту поживних речовин. І виникає диференціація клітин за функціями, з'являються тканини — такі організми як гідра та інші кишковопорожнинні. У них уже є якісь там нервові волокна. Але гідру можна розпиляти також на декілька частин, кожна стане новою гідрою. Але далі — вище — з’являється кровоносна система, нервова система — клітини вже мають строгу диференціацію функцій і не можуть жити самостійно.

Те саме тепер спостерігається у нас — раніше люди жили невеликими поселеннями і мали певну автономність — могли робити все. Зараз людина в молодості отримує певну спеціалізацію і змінити її пізніше важкувато. Наприклад в Японії — там спеціальність обирають іще з середньої школи, здається. В майбутньому ви не поміняєте спеціальність, якщо самі її обирати взагалі. Просто будете працювати на благо організму-держави, отримуючи свою пайку поживних речовин. Якщо клітина в організмі виходить із норми, то за неї береться імунна система — типу нашої поліції. Всякі там релігійні та культурні погляди залишаться в минулому — всі працюватимуть зі спільною метою. Ну, ви уявіть, що клітини вашої печінки пішли до мозку влаштувати пікет. Чи ви виживете в такому разі? Так само і в державах майбутнього — щоб вижити вони муситимуть мати ідеальний порядок. Ну ось таке наше тоталітарне майбутнє.

Даний відеоролик експортовано із презентації PowerPoint, створеної мною хвилин за 10-15. Це — задача обласного туру олімпіади з інформаційних технологій. Довелося помізкувати, як синхронізувати рух Місяця з Землею — PowerPoint не Flash і робити символи з власною анімацією тут не можна. Спробуйте і ви — це можна зробити і в 2003-му офісі. І в LibreOffice такий номер пройде, до речі. І звернуть увагу — Земля не крутиться з Місяцем.

Я не дуже часто буваю у всяких генделиках, кафешках, ресторанах — а в бар потрапляти якось і не доводилося. На днях мені показали, що фраза "пити все, що горить" тут набуває буквального значення — іще попередили, що самбука не п’ється в таких кількостях, в яких я можу спожити звичайну горілку.

Самбука горить

В рунеті популярним мемом є вислів "Звалити з Рашки" із поросятком Пьотром на картинці. Цей мем символізує бажання багатьох громадян залишити країну і оселитися та влаштуватися на роботу десь в благополучних Європах чи північній Америці. Звалити від безладу — від неякісної медицини, від корумпованих чиновників, від поганих доріг, від бандюків. Декому це вдається — при наявності достатньої суми грошей, здоров’я, чи потрібної там кваліфікації — у кого як вийшло. Хтось фізично батрачить на плантаціях, а хтось, маючи освіту та потрібну спеціальність, сидить в кондиціонованому офісі. Україна в цьому плані мало чим відрізняється, просто свого мему для цього явища не придумали.

Так от, приїздить такий громадянин за кордон і, на перших порах, отримує культурний шок. Перехожі сміття кидають до урн, водії культурні і зайвий раз не сигналять, залізниця ходить більш-менш вчасно і поїзди як-би чисті, чиновник вирішив справу відвідувача за 15 хвилин без зайвих рухів. Відчувши радість від нового життя, оглянувшись та обжившись, обертають емігранти свої очі назад, на неньку Україну. А там — ліс з вовками погані дороги, корумповані чиновники, брудні поїзди. Шкода їм стає їх співгромадян, які залишилися на рідній землі жити. Але що-ж ти вдієш звідси? Можна повчити земляків, як правильно жити — ми-ж надивилися, як тут гарно живуть. Але чому вчити-то? Культурні люди і на Україні сміття на тротуар не кидають, сидіння в поїзді не паплюжать, безбілетниками в трамваї не їздять, на дорозі поводять себе нормально, а некультурним якось глибоко байдуже, що там говорять ті емігранти.

Шкода стає емігрантам культурних людей, треба-ж їх чомусь навчити. Наприклад навчити тому, що маршрутки — це зло, треба їх заборонити, бо в цивілізованих Європах іздять на великих автобусах; пільговики — це теж зло, треба дати їм більшу пенсію чи стипендію і відібрати пільги, а ще в Європах всі їздять в сидячих вагонах, тоді як бідні українці катаються в купе та плацкарті. Коротше, є чого навчити. А ще в лексиконі з’являється слово "совок", щоб показати свою зверхність на тими, хто не був такий удалий і не виїхав жити до цивілізованої країни.

І, ніби, праві емігранти в своїх повчаннях, але забувають вони дещо. Забувають про те, що розвинені країни, де вони зараз живуть, до свого благополуччя йшли десятиліттями чи століттями — не може і Україна так відразу стати цивілізованішою. Рано чи пізно стане, noddeat обіцяв, що через 30 років. І що ті блага, які вони щодня бачать на вулицях — то лише наслідки, під якими стоять купа причин. І така сама купа причин стоїть під нашими негараздами. І в цих причинах варто розібратися, а не просто казати "ви живете не так, дивіться, як треба жити". Наприклад, якщо заборонити маршрутки, то спочатку треба подумати, де візьмуться автобуси. Якщо замінити спальні вагони сидячими, то спочатку треба подумати про тих пасажирів, які з вокзалу мають іще далеко добиратися до дому, а після 20-ї їм уже нічим добратися. Або немає можливості добратися із дому до вокзалу на 6 ранку. А якщо приймати якийсь закон, то треба подумати, яким чином буде забезпечено його виконання.

Коротше, процес розвитку країни — складний і тривалий і клавіатурними порадами із сторони тут не зарадиш — варто емігрантам з цим змиритися.

До літа я, по ходу, готовий. Завтра, якщо буде сонячно, спробую вилізти і спробувати. А, іще - завтра буде те, що я пару тижнів тому обіцяв познімати.

photo case and polaric filter

Читаю інструкцію до пристрою, з яким постачається диск із софтом. З самого початку там написані ріщноманітні попередження, типу не розбирати, не кидати акумулятор у вогонь і т. д. Ну і на останок:

CD-ROMs containing software or manuals should not be played back on audio CD equipment. Playing CD-ROMs on an audio CD player could cause hearing loss or damage the equipment.

Для тих, хто не розуміє — "не пхайте диска у CD-програвачі, бо оглохнете, або зламається обладнання". Здається, CD-програвач взагалі відмовиться грати диск даних. Хоча, був один випадок ще коли я ходив до першого класу — мав щастя побачити радянську настільну ЕОМ (забув яку), що завантажувалася із магнітофона. І оператор щось переплутав, увімкнувши касету на програвання. Магнітофон пронизливо заверещав, інші діти полякалися, я засміявся, за що дорослі на мене шикали. Ось так.

Бабло в ASCII:

  _____________________________________________________________________
 |.============[_F_E_D_E_R_A_L___R_E_S_E_R_V_E___N_O_T_E_]============.|
 ||%&%&%&%_    _        _ _ _   _ _  _ _ _     _       _    _ %&%&%&%&||
 ||%&%&%&/||_||_ | ||\||||_| \ (_ ||\||_(_  /\|_ |\|V||_|)|/ |\ \%&%&%||
 ||&%.--.}|| ||_ \_/| ||||_|_/ ,_)|||||_,_) \/|  ||| ||_|\|\_||{.--.%&||
 ||%/__ _\                ,-----,-'____'-,-----,               /__ _\ ||
 ||||_ / \|              [    .-;"`___ `";-.    ]             ||_ / \|||
 |||  \| || """""""""" 1  `).'.'.'`_ _'.  '.'.(` A 76355942 J |  \| ||||
 |||,_/\_/|                //  / .'    '\    \\               |,_/\_/|||
 ||%\    /   d8888b       //  | /   _  _ |    \\      .-"""-.  \    /%||
 ||&%&--'   8P |) Y8     ||   //;   a \a \     ||    //A`Y A\\  '--'%&||
 ||%&%&|    8b |) d8     ||   \\ '.   _> .|    ||    ||.-'-.||   |&%&%||
 ||%&%&|     Y8888P      ||    `|  `-'_ ` |    ||    \\_/~\_//   |&%&%||
 ||%%%%|                 ||     ;'.  ' ` /     ||     '-...-'    |%&%&||
 ||%&%&|  A 76355942 J  /;\  _.-'. `-..'`>-._  /;\               |%&%&||
 ||&%.--.              (,  ':     \; >-'`    ;` ,)              .--.%&||
 ||%( 50 ) 1  """""""  _( \  ;...---""---...; / )_```"""""""1  ( 50 )%||
 ||&%'--'============\`----------,----------------`/============'--'%&||
 ||%&JGS&%&%&%&%&&%&%&) F I F T Y   D O L L A R S (%&%&%&%&%&%&&%&%&%&||
 '"""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""`

Взято звідси, там є банкноти усіх номіналів.

Сторінки