Даний відеоролик експортовано із презентації PowerPoint, створеної мною хвилин за 10-15. Це — задача обласного туру олімпіади з інформаційних технологій. Довелося помізкувати, як синхронізувати рух Місяця з Землею — PowerPoint не Flash і робити символи з власною анімацією тут не можна. Спробуйте і ви — це можна зробити і в 2003-му офісі. І в LibreOffice такий номер пройде, до речі. І звернуть увагу — Земля не крутиться з Місяцем.

Я не дуже часто буваю у всяких генделиках, кафешках, ресторанах — а в бар потрапляти якось і не доводилося. На днях мені показали, що фраза "пити все, що горить" тут набуває буквального значення — іще попередили, що самбука не п’ється в таких кількостях, в яких я можу спожити звичайну горілку.

Самбука горить

В рунеті популярним мемом є вислів "Звалити з Рашки" із поросятком Пьотром на картинці. Цей мем символізує бажання багатьох громадян залишити країну і оселитися та влаштуватися на роботу десь в благополучних Європах чи північній Америці. Звалити від безладу — від неякісної медицини, від корумпованих чиновників, від поганих доріг, від бандюків. Декому це вдається — при наявності достатньої суми грошей, здоров’я, чи потрібної там кваліфікації — у кого як вийшло. Хтось фізично батрачить на плантаціях, а хтось, маючи освіту та потрібну спеціальність, сидить в кондиціонованому офісі. Україна в цьому плані мало чим відрізняється, просто свого мему для цього явища не придумали.

Так от, приїздить такий громадянин за кордон і, на перших порах, отримує культурний шок. Перехожі сміття кидають до урн, водії культурні і зайвий раз не сигналять, залізниця ходить більш-менш вчасно і поїзди як-би чисті, чиновник вирішив справу відвідувача за 15 хвилин без зайвих рухів. Відчувши радість від нового життя, оглянувшись та обжившись, обертають емігранти свої очі назад, на неньку Україну. А там — ліс з вовками погані дороги, корумповані чиновники, брудні поїзди. Шкода їм стає їх співгромадян, які залишилися на рідній землі жити. Але що-ж ти вдієш звідси? Можна повчити земляків, як правильно жити — ми-ж надивилися, як тут гарно живуть. Але чому вчити-то? Культурні люди і на Україні сміття на тротуар не кидають, сидіння в поїзді не паплюжать, безбілетниками в трамваї не їздять, на дорозі поводять себе нормально, а некультурним якось глибоко байдуже, що там говорять ті емігранти.

Шкода стає емігрантам культурних людей, треба-ж їх чомусь навчити. Наприклад навчити тому, що маршрутки — це зло, треба їх заборонити, бо в цивілізованих Європах іздять на великих автобусах; пільговики — це теж зло, треба дати їм більшу пенсію чи стипендію і відібрати пільги, а ще в Європах всі їздять в сидячих вагонах, тоді як бідні українці катаються в купе та плацкарті. Коротше, є чого навчити. А ще в лексиконі з’являється слово "совок", щоб показати свою зверхність на тими, хто не був такий удалий і не виїхав жити до цивілізованої країни.

І, ніби, праві емігранти в своїх повчаннях, але забувають вони дещо. Забувають про те, що розвинені країни, де вони зараз живуть, до свого благополуччя йшли десятиліттями чи століттями — не може і Україна так відразу стати цивілізованішою. Рано чи пізно стане, noddeat обіцяв, що через 30 років. І що ті блага, які вони щодня бачать на вулицях — то лише наслідки, під якими стоять купа причин. І така сама купа причин стоїть під нашими негараздами. І в цих причинах варто розібратися, а не просто казати "ви живете не так, дивіться, як треба жити". Наприклад, якщо заборонити маршрутки, то спочатку треба подумати, де візьмуться автобуси. Якщо замінити спальні вагони сидячими, то спочатку треба подумати про тих пасажирів, які з вокзалу мають іще далеко добиратися до дому, а після 20-ї їм уже нічим добратися. Або немає можливості добратися із дому до вокзалу на 6 ранку. А якщо приймати якийсь закон, то треба подумати, яким чином буде забезпечено його виконання.

Коротше, процес розвитку країни — складний і тривалий і клавіатурними порадами із сторони тут не зарадиш — варто емігрантам з цим змиритися.

Я не любитель купувати речі з рук. Можливо, мені така критична думка дісталася від батьків. Можливо, мав значення мій перший невдалий досвід купування речі, що була у вжитку. Врешті, нове є нове. Деякі речі я все-ж купував.

Першим був органайзер Casio, приблизно такий, як на малюнку нижче. Дістався він мені всього за 30 грн., тому до продавця претензій не маю, бо купив чисто із-за цікавості — а що-ж воно таке. Там був записник, калькулятор, будильник, нагадувач і аж 64 кБ пам’яті (на тому, що на малюнку — лише 32). Прожило воно десь два-три місяці, трішки встиг погратися.

Casio organizer
Фото нахабно поцуплено з old-organizers.com

Далі був стаціонарний кнопковий радіотелефон Panasonic із автовідповідачем. В принципі, він робочий і понині, якщо замінити батарею і знайти пасика для стрічкопротяжного механізму. З нього я мав певні зручності, доки не закинув у шафу. Його мені віддали за послугу, еквівалентну 50 грн. Теж брав чисто із цікавості.

Третім був ультрабук Fujitsu-Siemens Esprimo Mobile v5535. Ультрабук, бо ультрабюджетний, мені його віддали за 2000 грн (Новий був за 2900, ще за курсом бакса 5.). разом із сумкою. При чому, я точно знав його вік (три місяці) і єдиного попереднього власника, тому взяв. Мені треба була машинка, яку можна було-б тягати на роботу та в гості. Потягав я його дещо більше чотирьох років, жаба цицьки дала материнці — кажуть у сервісі, що мікротріщина. Свій новий апарат тягати не хочу.

Ну а як ви ставитеся до придбання потриманих речей?

До літа я, по ходу, готовий. Завтра, якщо буде сонячно, спробую вилізти і спробувати. А, іще - завтра буде те, що я пару тижнів тому обіцяв познімати.

photo case and polaric filter

В мене на логотипі (в стенделоні) є намальована сова, яка, вкупі із назвою блогу, створює, напевне, асоціацію із Буквариком, де мудра вчителька-сова навчає лісових звіряток. Ну і з освітою в цілому. Але тут є іще один нюанс, пов'язаний із моїми біоритмами. Коротше, найвища інтелектуальна активність проявляється після 23-ї години і аж доки не вкладуся спати. Тоді я можу багато чого зробити, прилітають всякі музи і байдуже, що завтра вранці на роботу. Та і якщо не на роботу - спати до обіду теж якось не дуже. Це проявлялося, також, під час навчання в університеті - активна підготовка до екзамену півночі декілька днів поспіль ну і складання його на відмінно (не всі я так готував і здавав). Тоді ще малювалася супершпаргалка на аркуші А4, вщент списаному формулами, яка потім, навіть, демонструвалася викладачам. Так от, вранці та вдень я не можу видати і половини тієї розумової продуктивності (фізичну - можу), що вночі. Незручно так.

disappointed owl

Картинка із openclipart.org

Уведена в експлуатація на початку листопада, каструлька Marco Polo довжиною майже 400 метрів везе нам із Китаю планшетики та іншу продукцію в контейнерах і ще не закінчила свій перший рейс.

Marco Polo container ship

Фото нахабно поцуплено із thetimes.co.uk

  • День видався цілком приємним - помірний мороз та легенький сніжок;
  • я доробив чималий шмат роботи на роботі;
  • загальновідомо, що робити HTML-сторінки в Офісі - дуже погана ідея. Якщо цей Офіс від Microsoft. LibreOffice Writer генерує адекватний код, на рівні WYSIWYG-редакторів на сайтах, а то і кращий. Придумати-б до нього плагін публікації дописів у блозі;
  • одна із студенток випадково запустила не той офіс і зробила презентацію в LibreOffice, хоча каже, що ніколи з ним не працювала.
хмельницький речовий ринок

Ми думаємо, що конкуренція — це добре. Коли на ринку присутні багато пропозицій, є з чого обирати, то можна очікувати на меншу ціну, чи на кращий асортимент чи якість. Але маю враження, що у випадку дрібної роздрібної торгівлі, тобто звичайного базару, це не так. Ну, нехай із націнками ще якось можна пояснити — над простим торговцем у наметі сидять купа дармоїдів — всякі інспекції, адміністрація ринку, бандюки. А тут іще дочка школу закінчує, треба кудись вчитися прилаштувати. Чи вийти заміж надумала.

Але, окрім цін, є іще асортимент та якість. Тобто, логічно думаючи, можна на величезному речовому ринку знайти на будь-який смак та гаманець шмоток. Але логіка і тут підводить. Шукав курточку — або для 50-ти річних дядьків із кишенями Вассерман-стайл, або строкаті підліткові із швами, великими написами, кольорове. Чогось більш нейтрального, однотонного, не кричущого — і не знайдеш. Можливо, підлітки теж хотіли чогось іншого, так немає — що з Туреччини привезли, чи з Китаю, те і продають. Тобто, законодавцем мод тут явно не Франція є.

Не тільки верхнього одягу то стосується — взуття теж важко обирати, літній одяг теж.

Можна пройтися десять хвилин від базару і опинитися в торговому центрі, там крамнички є. Але, сюрприз-сюрприз — господарі у них ті-ж, що і у наметів на базарі. І асортимент не дуже відрізняється.

Привезли нам сьогодні кухню, ставлять та збирають. На свою територію наполегливо ломиться котєйко, плутається між ногами і нявчить на мебельників. Довелося пригріти на колінах. Іще він схвалив нову плитку на підлозі.

Сторінки