А як ви ставитеся до їжі в кадрі? Чув, що в інтернетах ненавидять це, але я слухам не довіряю. Може й мені додати до свого репертуару зйомку чогось смачного? Завести акаунт в Інстаграмі? Чи досить Твіттера для цього? Коли краще публікувати їжу, щоб не спричиняти голодним читачам незручностей? Пишіть.

Borsch

От у нас хочуть в примусовому порядку очистити ефір від російського контенту, петицію зробили, шумлять в фейсбучику. Ось що я про це думаю:

  • Влітку російські патріоти душили трактором буржуйські продукти, українські патріоти сміялися і публікували фотожаби в інтернетах, а білоруські патріоти потирали долоні і друкували етикетки "made in Belarus". В результаті до Росії моцарела та інші ніштяки таки завозяться, тільки дорожче.
  • На днях російські патріоти заблокували Рутрекер, українські патріоти сміялися і дивилися на графік відвідуваності сайту, що не дуже упав донизу і качали відновлені роздачі Дарії Донцової. Білоруські патріоти цього разу профіту не отримали, хоча, може і запустили недорогі проксі чи VPN'и, преса у нас про це мовчить.
  • Тепер українські патріоти хочуть іржавим законодавчим бульдозером душити російський медіа-продукт, шумлять про це і радіють. Цікаво, чи нагріються при цьому патріоти білоруські? Бо я певен, що російська попса буде так само лізти у наш простір через усі дірки, як моцарела на російський ринок. Хто має супутникову тарілку — а за межами великих міст таких багато — як дивилися, так і дивитимуться Кіркорова на Новий рік. Хто має доступ до Інтернету — аналогічно. Всілякі дрібні кабельні мережі будуть із під прилавку транслювати російське, а може і не тільки дрібні. Тому ДО СРАКИ такі заборони, поки в нас не буде своєї дуже розкрученої попси.
  • Медіа-провайдери, як відомо, дрочать на аудиторію. Чим вона більша, тим більше можна брати бабла за розміщення реклами. Основну аудиторію становлять прості споживачі, не перебірливі до якості продукту, ті самі, що "піпл схаває" і їм треба дати щось простеньке за змістом, блискуче та динамічне — ла-ла-ла, кохання, ла-ла-ла, розлука. Не артхаус чи андеграунд, бо люди не знають, що це, я теж. І якщо в нас таке буде, то буде заповнений ефір вітчизняним продуктом, і мова українська матиме підтримку. Так, на це багато грошей треба, а кому зараз легко? Ринок ніхто не скасовував, а йому начхати на політичні чи мовні питання, є попит — продає.

Стандартні огляди в мене і не тільки вже зовсім не цікаві. Бу-бу-бу, ISO6400, бу-бу-бу, 51 точка фокусування, бу-бу-бу, два командних диски, бу-бу-бу. До огляду фотокамер треба підходити креативно! Як ось ці хлопці із Гонконгу:

Хто не розуміє англійської, є з російським перекладом. В мене вже були думки брати на тест хоча би пару фотіків і проводити його не самому, а зі спільниками у вигляді змагань. Може маєте якісь пропозиції чи побажання?

Я не маю наміру розбиратися про те, варто, чи не варто було його заарештовувати, так як не володію всією інформацією.

Але мене цікавить одне — чому прокурори належно не підготувалися до процесу? Не змогли винести обвинувачення по першій справі, мусили затримувати вдруге, знову не можуть нічого зробити. При цьому абсолютно очевидно, що у великого грошовитого дядьки явно буде захист із оберемка дорогих адвокатів, які прикопаються до кожної коми в справах і будуть всяко заважати. Чому не підготувати справу так, щоб відразу були на робочому місці потрібні судді, бездоганно оформлені всі документи? Якщо цього немає, то навіщо рипатися і соромитися на всю країну?

Всі фотографії в цьому дописі збільшуються клацанням.

1. В моїх читачів і не тільки при згадуванні Межигір’я виникають всякі негативні емоції — ось Сім’я накрала, награбувала, понавибудовувала собі палаців, назбирала повні гаражі крутих автомобілів, такі-сякі, і все за народний рахунок. Логічно, зрозуміло.

Межигір’я

2. Але мої читачі і не тільки отримують цілком позитивні емоції при згадуванні Софіївки, навіть їздять туди на екскурсії, не замислюючись про те, як він будувався. Звідки нагріб грошей Станіслав Потоцький, скільки кріпаків туди нагнав, щоб тягати те величезне каміння, копати озера та канали.

Софіївка

3. Олексадрія за площею більш ніж вдвічі більша за за Межигір’я, Олександра Браніцька стягувала туди все цікаве, що побачила в європейських парках. Знову-ж, будувалося все кріпаками, але, наразі, парк викликає в людей тільки позитивні емоції.

Олександрія

Безперечно, Потоцькі та Браніцькі, як графи, мали відповідне виховання та освіту, тому в них краще зі смаками, але простому кріпаку що до цього? Ще-й служили на Росію. Так що люди, ви або не лайтеся на Межигір’я, або лайтеся на Софіївку та Олександрію. Ось так.

В цілому, в медійному просторі часто проскакують категоричні і не дуже заклики розмовляти українською - при чому, в одного мого товариша вони досить агресивні - розмовляєш російською, значить ти руський мір, навіть якщо в АТО мочиш колорадів. Пальчиком показувати не буду, захоче - сам з'явиться, може внесе поправки в моє розуміння його позиції. Бо наразі я з нею не згоден. І ось чому:

  • Наш агресивний північно-східний сусід прийшов до нас зовсім не захищати інтереси російськомовних - скільки їх незахищених лишається на їх території - гадаю, це нікому не секрет. Тому, мова тут ні до чого у цій війні.
  • Маю чимало порядних друзів та колег, у яких російська мова рідна - вони не винні, що в СРСР любили перемішувати народи і їх батьки приїхали колись сюди жити "за направленням", чи як тоді робилося. І я поважаю їх право розмовляти мовою, якої їх навчили батьки, як і вони моє.
  • І саме головне - ви не змусите ніякими закликами чи розпорядженнями людей просто так взяти і змінити мову. Для цього треба їх оточити великою кількістю якісного і цікавого україномовного медіаконтенту. Так що, товариші борці за мову, давайте в міру своїх умінь генеруйте якісний україномовний вміст - пишіть цікаві статті, знімайте україномовне відео різної тематики - від новинок моди до огляду ноутбуків. Перекладайте книги, локалізуйте програмне забезпечення, пишіть чи перекладайте підручники з інформаційних технологій (а знайдіть нині українську книжку по якомусь Photoshop чи 3ds max). Зробіть, щоб пошук в Google українською давав кращі результати, ніж російською.
  • Найбільш критичним є медіа для дітей - їм легше мову змінити. Так що працюйте. Замість гучних гасел та вкидів - регулярна кропітка праця, вода, що сточить камінь.

На сьогодні в мене все, не перемикайтеся.

Для тих (для того), хто постійно користується системою Orphus на цьому сайті маю пару заміток.

  • Система Orphus призначена винятково для зауважень щодо правопису. Для всього, що стосується змісту є не менш чудова система DISQUS.
  • Поки я працюю із тестових комп'ютерів під Windows 10, за довгі тире та правильні апострофи можете не нагадувати - хіба що скинете простий рецепт, як під ненависну вам систему легко прикрутити розкладку, аналогічну українській розширеній в Linux (щоб по правому альту були доступні додаткові символи). Власне, якщо ви побачите в блозі довгі тире, значить я зараз під Linux.

Ось і все, приємного читання.

В сучасному цивілізованому світі декларується рівність статей - жінки можуть кермувати автомобілем, здобувати будь-яку освіту, займати керівні посади, не паритися з приводу макіяжу та одягу ну і так далі. Тільки но спробуй натякнути за кухню та борщі, як на тебе налетять і видеруть очі довгими нігтями. Але є один хитрий хід для сучасних сексистів - це програмування.

І мої заочниці самі, добровільно, говорили, що вони-ж жінки і що їх інтелект не дотягує щоб займатися цією справою, хоча першим програмістом вважають Аду Лавлейс. Безперечно, якщо розібратися по суті, то в мене є і хлопці, яким "не дано", є і дівчата, яким цілком під силу програмувати, тому метод не універсальний. Проте на заклопотаних сімейних тітках цілком працює. І, так, я не ставив на меті нікого принижувати, просто такі висновки отримав в результаті спілкування з людьми.

Поки в мене все, скоро будуть гарні краєвиди Дніпра, не перемикайтеся.

Профком:

- Куди ми поїдемо? (мається на увазі, на день учителя)

Я:

- Міжрічинский парк ... бла-бла-бла ... цікаві екскурсії ... бла-бла-бла ... Андрій Сагайдак ... бла-бла-бла ... Десна ... бла-бла-бла ... музей лісових промислів ... бла-бла-бла ... пікнік ... бла-бла-бла ... варенуха.

Профком:

- Ну, це далеко, а що є ближче?

Я:

- Є Голосіївський парк, але я там не був, можу зателефонувати заступнику директора.

Потім, йдучи додому, думаю, нехай шукають самі ближче, я навіть Поліського заповідника не пропонував, не кажучи вже про Прип'ять-Стохід чи Карпатський біосферний заповідник.

Сторінки