Уся френдстрічка зараз забита, за невеликим винятком, євромайданом. Блогери мають про що писати, а їх хлібом не годуй, а дай пописати. Пишуть різноманітне — починаючи від того, що пророкують Януковичу долю Каддафі, перепостами всяких невідомих журналістів чи інших блогерів, закінчуючи просто фотографіями та новинами із Майдану. При чому, фотографій та новин стало малувато, народ вдарився у політичну аналітику. Я розумію, що тема актуальна, але аналітика починає набридати, прокручуєш сторінку. Тим більше, що вона часто не має підґрунтя і не спирається на хоч якісь достовірні джерела. А то і взагалі містить отсєбятіни багато. Промосковські тролі лякають — педерастами, сировинним придатком, ще чимось так. А репортажі цікаві. Цікаво було прочитати про беркутят — бійців строкової служби, які теж люди. Цікаво було подивитися просто підбірку фотографій від Романа Наумова.

Тому я вже не сприймаю серйозно нічого з того, що пишуть, окрім прямих новин з фотографіями, відео та джерелами. І не беруся хоч щось прогнозувати — бо ситуація буде геть іншою. Просто не хочу поповнювати ряди клавіатурних експертів з того, в чому погано знаюся.

Незважаючи на таку непередбачувану ситуацію в країні, дозволив собі мати трішки культурних намірів на недалеке майбутнє — тижня через два. На 14 та 15 грудня, перед Новим роком трішки невеликих прогулянок. При чому, на 14 можете приєднатися, на 15 уже не певен. Будемо сподіватися, що до того часу ситуація дозволить здійснити свої наміри.

Знайомив студенток із фотографією. Розповідав про режими фотокамери та чутливість, показував, що з них виходить. Для мотивації демонстрував фотографії Олега Стельмаха із нічним Києвом, Мандрівника із Дніпром і нічними Черкасами та Романа Наумова із Білою Церквою із дахів. В Рому, чи то у його фотографії, вони, здається, закохалися - довелося повідомити, що він давно сімейний чоловік. Свої фотографії деякі показував. В будь-якому разі, їм сподобалося.

Чергова невеличка науково-фантастична графоманія про noddeat'a. Навіяно не дуже давньою моєю з ним розмовою. Уся під катом.

Раніше, коли знайомі дізнавалися, що я пішов працювати викладачем, відразу натякали на те, що на сесіях можна піднімати бабоси, чи якось так. Тобто, професія викладача напряму асоціювалася із корупцією. Комусь доказувати протилежне за себе я, чесно кажучи, бажання не маю, якщо людина отримала диплом виключно через хабарі, то іншої думки вона мати не може. Та-й корупція все-ж має місце серед колег і мені буває боляче слухати відгуки про роботу як шкільних вчителів, так і викладачів у ВНЗ. Побори, упереджене ставлення до учнів чи студентів, пряме вимагання і т. д.

Але якось я дійшов до думки, що у нашій країні абсолютно аналогічні відгуки про всі професії, робота яких пов'язана із людьми. Лікарі — коновали, здирники, некомпетентні, знову-ж корупція. Міліція — безкарність, корупція. ЖКГ — нічого не роблять, а гроші за послуги беруть. Журналісти — продажні, упереджені, не об'єктивні. Чиновники, митниця, торгівля, сфера обслуговування. Докладемо туди навіть священників.

Ну от і стало мені цікаво — а чи є у нас якась професія, що передбачає постійні контакти із багатьма людьми, де є хоч якийсь вплив на людей, на яку не скаржаться так багато?

Їду вранці на роботу у маршрутці - година пік, салон заповнений добряче. Водій телефонує колезі, який їде попереду:

- Там за тобою 22-й вклинився (інший маршрут, що частково співпадає), не пропускай його.

І так кілька раз. Я розумію, десь в 6-7 ранку, коли пасажирів можна на пальцях порахувати, чи десь після обіду. Але яка йому різниця у годину пік? Усіх все одно не вивезе.

Сьогодні я вас розповім про людину, яку ми зустріли в Закарпатті. Більше того, цю людину, навіть, можна додати до мого списку тих, із ким цікаво ходити. Розмова піде за співробітника Карпатського біосферного заповідника Василя Покиньчереду, який водив нас впродовж двох днів.

Василь в лісі

Заходжу я у френдстрічку, а там два дописи підряд від вкрай стурбованих хлопців: раз, два. І це у них не вперше. Я от думаю, що футбол шкідливо впливає на психіку. Треба його, якщо не заборонити, то прирівняти до паління, бухла чи легкої наркоти. Заборонити пропаганду, показ по ТБ і т. д. Бо не можна-ж так нервувати людей.

Я тут переглянув і виписав старі дописи, в яких мала місце хоч якась більш-менш цікава дискусія в коментарях. Впорядкувавши їх в таблиці за кількістю коментарів, я отримав наступну картину:

Назва допису URL Кількість
Коментарів
Тема дискусії
Як ви яхту назвете... http://thepiktor.livejournal.com/157740.html 88 ІТ
Про повноцінне життя http://thepiktor.livejournal.com/179059.html 86 Психологія
Про наше тоталітарне майбутнє http://thepiktor.livejournal.com/183196.html 52 Філософія
Про колесо історії http://thepiktor.livejournal.com/108634.html 35 Політика
Необхідність чи піпіськометрія http://thepiktor.livejournal.com/97866.html 33 Техніка
Про політику http://thepiktor.livejournal.com/70359.html 30 Політика
OSDN Conference 2012 http://thepiktor.livejournal.com/124553.html 28 Суспільні відносини
Про нэзалежнисть http://thepiktor.livejournal.com/69866.html 27 Суспільні відносини/Політика
Мегагойдалки http://thepiktor.livejournal.com/172491.html 27 Подорожі
Фотослоненятко http://thepiktor.livejournal.com/142523.html 24 Фото
Трололо http://thepiktor.livejournal.com/112799.html 23 Філософія

Те, що вилізло на перше місце, можна до уваги не брати, оскільки це був мій діалог із знайомим прихильником операційної системи Gentoo — і йому і, очевидно, мені нічим було зайнятися. А от далі йдуть дописи про політику, психологію, суспільні відносини. Відповідно, я звідси роблю висновки про те, на чому слід акцентувати увагу на майбутнє.

Я тут переглядав свої старі дописи та коментарі до них — у пошуках старих лулзів. Знаю, не мене одного обурюють написи deleted comment. Хоч бери і роби знімки екрану на всі цікаві дискусії.

deleted comments

Отже, я навіть куплю платний обліковий запис, якщо там буде можливість налаштовувати можливість чи неможливість вилучення коментарів. Наприклад, коментар блокується автоматично через 10-20 хвилин після публікації — ну, щоб можна було якусь описку виправити. Або блокується автоматично після того, як на нього відповіли. Або якщо і не блокується, то при спробі вилучення заміняється словами "Я не відповідаю за свої слова", "Я зливаю" чи чимось схожим. Звісно, відвідувачі мають бачити чесне попередження про це.

Як ви ставитеся до таких ідей?

Давно у мене назріває філософська думка щодо нашого далекого чи не дуже майбутнього. Справа у тім, що я вважаю його тоталітарним. Це не такий тоталітаризм, що був у минулому — де розстрілювали купу людей по наклепам сусідів, чи як там пишуть в підручниках історії, це тоталітаризм, спрямований на найвищу ефективність використання ресурсів — людських, природних. Ось чому я так вважаю.

Розглянемо живі організми царства тварини. Вони бувають одноклітинні, колоніальні і багатоклітинні. Отже, що таке одноклітинна тварина — амеба, наприклад. Вона живе сама по собі, ні від кого не залежить, але мусить усі життєві функції вміщати у своїй мікроскопічній клітинці. Але це було важко і якось вирішили одноклітинні об’єднатися. І надумали якось одноклітинні організми об’єднатися — вийшов колоніальний організм. Так легше виявилося, але кожна клітина мала однакові функції і якщо такий організм розпиляти на багато маленьких, то кожен заживе своїм життям. Це, наприклад, губки, радіолярії та всякі поліпи.

Але таким чином не побудуєш великого організму — виникає проблема транспорту поживних речовин. І виникає диференціація клітин за функціями, з'являються тканини — такі організми як гідра та інші кишковопорожнинні. У них уже є якісь там нервові волокна. Але гідру можна розпиляти також на декілька частин, кожна стане новою гідрою. Але далі — вище — з’являється кровоносна система, нервова система — клітини вже мають строгу диференціацію функцій і не можуть жити самостійно.

Те саме тепер спостерігається у нас — раніше люди жили невеликими поселеннями і мали певну автономність — могли робити все. Зараз людина в молодості отримує певну спеціалізацію і змінити її пізніше важкувато. Наприклад в Японії — там спеціальність обирають іще з середньої школи, здається. В майбутньому ви не поміняєте спеціальність, якщо самі її обирати взагалі. Просто будете працювати на благо організму-держави, отримуючи свою пайку поживних речовин. Якщо клітина в організмі виходить із норми, то за неї береться імунна система — типу нашої поліції. Всякі там релігійні та культурні погляди залишаться в минулому — всі працюватимуть зі спільною метою. Ну, ви уявіть, що клітини вашої печінки пішли до мозку влаштувати пікет. Чи ви виживете в такому разі? Так само і в державах майбутнього — щоб вижити вони муситимуть мати ідеальний порядок. Ну ось таке наше тоталітарне майбутнє.

Сторінки