В географії є такі поняття як позитивні та негативні форми рельєфу — я гадаю, що вони досить очевидні і не варто капітанити, кидаючи посилання на педівікію, а, там паче, писати це тут. Власне, до чого я це пишу — на роботі наші аудиторії використовуються для проведення обласних олімпіад з різних предметів, в тому числі і географії, що проводилася сьогодні. Я сидів там наглядачем з 8 класом, де одній учасниці це видалося неочевидним — і вона запитала — а це що, веселі форми рельєфу? Що інших повеселило, почулися фрази типу "Говерла травить анекдоти". Ну, ми дівчинку критикувати не будемо, справа у тім, що деякі райони інколи просто не можуть нашкребти достойних учасників для обласного туру, в чому я переконувався на олімпіадах з інформатики в минулі роки. Я просто використаю цей випадок щоб пригадати літню відпустку, саму позитивну форму рельєфу, куди я залазив і про те, що я туди хочу іще.

Говерла

А під катом анекдот від Говерли

Рік тому, 1 січня я почав сезон вилазкою в зимову Олександрію. Тоді іще фотографував на телефон і дуже мріяв про нормальну фотокамеру. Та зима була сніжною, було що знімати, не те, що зараз. То-ж зараз невеликі підсумки року, що минає.

Сьогодні приходили двоє моїх випускників. Один із них продовжує навчатися по спеціальності в НПУ ім. Драгоманова. І каже, що надані мною знання дозволяють йому виконувати всі лабораторні з інформатики вчасно, а головне — найкраще в групі. Моє его роздулося і луснуло від гордості.

Так от, мне не надо ни мармелада, ни шоколада, а только маленьких детей тільки щоб навідувалися з вдячністю ті, кому моя робота пригодилася.

Профессор — лопух, но аппаратура при нем.
Професор із відомого фільму.


Сидів у школі на практиці — студенти проводили уроки. У мене із собою ноутбук, у ньому увімкнено Bluetooth — він і не вимикається ніколи. Із системного лотка вискакують повідомлення про те, що хтось хоче надіслати мені фотографію. Раз, другий. Одну я прийняв. Думаю — напевне, школії, знайшовши видимий Bluetooth, вирішили пожартувати і прислати якусь порнушку. Посеред уроку, до того-ж — куди дивиться вчитель? Відкриваю я той файл і бачу:

Шпори

Як виявилося — в 5-х класах якраз проходять контрольні роботи, якась там перевірка в школі.

Ну дуже сподобався актуальний віршик. Під катом нецензурна лексика.

Репортаж

Господин Киселёв, в Киеве страшно!
Опять малороссов попутал нечистый!
На площади варят военную кашу.
По улицам толпами ходят фашисты.

Кругом баррикады, окопы и рвы.
Ещё до сих пор мои руки трясутся –
Когда тут узнали, что я из Москвы,
Меня хотели убить трезубцем!

В інтернетах розійшлася новина про те, що поляки підсвітили свій столичний Палац культури в жовто-блакитні кольори. При чому, в якості доказу фігурувало відео, де видно, що верхня частина підсвітки має синюватий відтінок. Але комусь це здалося мало, взяли фотографію палацу зі звичайно підсвіткою і показали своє невміння фотошопити. Робота, тим не менше, українцям сподобалася — зображення випливло на багатьох сайтах і в блогах.

Сьогодні в око впала "пофарбована" картинка Ейфелефої вежі — типу, французи теж солідарні. Посилання, щоправда, згубив. І подумав я, що теж так зможу невміло фарбувати. Хоча, якщо витратити на це дещо більше часу і прибрати артефакти, то можна і зробити реалістичніше.

Eifel tower

Що мені подобається із Радянського Союзу, так це тодішні мультиплікатори. Незважаючи на примітивні засоби створення мультфільмів, вони придумували досить колоритних персонажів. Один із таких персонажів підходить для мого блогу найкраще. Більше ніякої сови!

Вчитель

Для тих, хто не в курсі — мультфільм "Чёртенок №13", шкільний злий вчитель.

Починаю тролити колег чи студентів, які шукають зарядку до своїх смартфонів. Як? Він у вас так швидко розряджається? Напевне, треба занести в сервіс, нехай поремонтують.

P.S. Раз у тиждень заряджаю.

Даним зображенням автор не ставив на меті дискредитувати будь яку торгову марку чи вироби, що під нею продаються. Будь-яка схожість із назвою реальних виробників електроніки є випадковою, так само як і вигляд фотокамери є вигаданим.

Soapsung compact camera

P. S. З приводу дискредитації якогось автора... хм... може бути.

Найкраща пора року — останній тиждень перед відпусткою. На той час уже вся робота зроблена, я наводжу порядок в кабінеті, запихаю усі папірці у шафи але, здебільшого, нічого серйозного не роблю. Ну і рахую дні, що залишилися. І цього року у нас тоді був невеликий виїзд колективом за місто.

Ставок

Сторінки