З точки зору астрофізики, пояснення не вірне але як порівняння все-ж цікаве:

xxx: Интересный факт. Чтобы фотону долететь от ядра солнца, до края Солнца потребуется примерно год. А от солнца до Земли - 8 минут.

yyyy: Напоминает автодороги в Москве
b #423205

Закрию я залізячно-ноутбучну тему враженнями від фактично придбаного мною апарату. Загальним можна сказати, що це "стандартний" ноутбук абсолютно без ніяких понтів та плюшок - я, таки, не зрадив собі.

Отже, в цьому ноутбуці ви не знайдете:

  • Підсвітки клавіатури;
  • матового FullHD дисплея;
  • алюмінієвого корпусу;
  • сканера відбитків пальців;
  • тактильного дисплея;
  • Windows 8.

Розміри його та маса не дуже портативні і похвалитися великою автономністю ніяк не вийде. Проте, оскільки, я брав апарат як альтернативу настільному комп'ютеру, то за скромну ціну я маю:

  • Чотириядерний Core i7 на 2,1 ГГц.
  • 8 ГБ мізків - доставляти вже не треба.
  • 1 ТБ дискового простору.
  • 4 порти USB 3.0, хоча в мене ще немає таких флешок.

Також варто згадати досить непогану вбудовану вебку з мікрофоном - я для такого діла знайшов інструкцію по multiarch в Debian і встановив ворожий пропрієтарний Skype. Тачпад має досить великі розміри, проте не такий чіткий, як у старому ноутбуці. Хоча, звикаю. У відгуках скаржилися на броадкомівський wifi, що відвалюється - у мене виявився Intel (хто там називав їх няшними?) із пропрієтарними дровами, що не відвалюється. Також у відгуках дуже срали негативно висловлювалися про екран - мовляв, кути огляду нікудишні і якість. Не знаю, з чим його порівнювали, чи не з IPS, проте він явно не гірший за всі ноутбуки аналогічної ціни, що я бачив.

З приводу сумісності даного пристрою з Linux - завелося усе; єдине, що я іще не пробував - це Bluetooth. З приводу придбання - якщо хочете, то хапайте зараз. Ця модель знята із виробництва, в продажі залишки і вже є три новіші моделі - 5521, 5720 та 5721, які, за такої-ж конфігурації, обійдуться вам на 1000-2000 видатних українських діячів дорожче.

Обираючи собі ноутбук, я розглядав самі різні варіанти - від величезних та продуктивних 17" монстрів, про що писав в одному із попередніх дописів, до ультрабуків, нетбуків та, навіть, топових планшетів. Хоча їх продуктивність не порівняється із Core i5/i7 чи AMD A10, проте є інший аспект мого використання такої техніки - викладацька робота. Зокрема, я багато роздумував про машинку, в яку буду складати оцінки, на якій працюватиме сервер електронного тестування, куди студенти зможуть по FTP заливати свої роботи, щоб я їх відразу подивився, врешті - контроль класу за допомогою iTALC. Коротше, переносне вчительське місце, щоб мені не відриватися від аудиторії, ховаючись за великим вчительським столом та монітором.

А не забагато для планшета, запитаєте ви? Ні, не забагато. На моєму робочому місці двоядерний Pentium з 2 ГБ оперативної пам'яті, що співрозмірно із потужностями сучасних дорогих планшетів. І, так - в буржуйських країнах вчителі взагалі з ЙаПланшетками працюють і живі.

Одним із таких пристроїв, що реалізують викладацьку модель роботи, виявився Acer Aspire P3.

Acer Aspire P3

В епоху пізнього dial-up'у та безбожно дорогого ADSL, коли слово "виділенка" означало "круто", проскакував цікавий анекдот про те, що програмісти провели собі в офіс виділений пивопровід зі швидкістю 10 літрів на годину. У нас це був просто жарт, але в Баварії пивопровід - це цілком звична річ:

пивопровід

Автор фото - noddeat. До речі, історія із пивопроводом мала місце у Данії, де за великі заслуги Нільсу Бору подарували будинок із виділеним пивопроводом від Карлсберг.

Всякі бувають дитячі іграшки. Бувають дитячі машинки, схожі на Порше чи "Гєліки" - забезпечені люди купують своїм малюкам "як у тата, тільки маленькі". Бувають дитячі комп'ютери у яких маленький екранчик, а щоб здавався більшим, збоку домалювали віконце з аською та косинкою. Типу, офісні працівники купують своїм малюкам "як у тата, тільки маленькі". А що купувати дітям пролетаріату? Вчора я заходив до магазину з інструментами і, серед бензопилок, побачив ось таке:

child chainsaw

Воно на батарейках, імітує звуки двигуна і торохтить як справжня. Ланцюг, звісно, пластиковий. Є шворка щоб заводити, запобіжні дуги.

  • Муркота, як і наркота, викликає залежність і звикання. Але це єдине, що між ним спільного.
  • Муркота не шкодить вашому здоров’ю.
  • Муркота легальна у цілому світі, за її вирощування та поширення не посадять.
  • Вам не обов’язково витрачати багато грошей, збагачуючи місцевого муркодилера. Можна взяти безпородну муркоту і вона так само гарно мурчатиме.
  • Муркота не штовхає на злочини.
  • У помірних дозах муркота не вириває муркомана із соціуму.
  • Муркота може давати певний психотерапевтичний ефект.
  • Муркота не викликає галюцинацій, після неї можна керувати автомобілем та іншими складними механізмами.

Можете щось додати.

... тим, що не пошкодував грошей на дзеркалку і, тим більше, на Nikon D5100. Там, де я побував, з мильницею робити просто нічого - або безбожно блискати вбудованим спалахом, або просто нічого не побачиш. Фото на підході. Знімки з ISO 3200 мають цілком нормальний вигляд на моєму великому моніторі, а стабілізація об'єктиву дозволяє робити епохальні витримки.

лого виставки самураї

Дуже символічне фото від noddeat'a зі столиці всесвітнього оплоту демократії:

Freedom over grid

Очікую чогось аналогічного зі словом democracy.

Вечірній зимовий Київ водночас прекрасний і бридкий. Ну, чим прекрасний, так всі знають, чим бридкий — хто живе тут, той теж знає. І, минаючи нерозчищені кучугури на тротуарах з одного боку та будівельні паркани з іншого, перестрибуючи трамвайні колії, минаючи особливо слизькі місця, йшов один чоловічок по вулиці. Повз пролітали круті джипи, торохтіли жовті київські маршрутки, проходили такі-ж перехожі. Десь там, за будинками, завивала сирена екстрених служб. Чоловічок дістав телефона, глянув на карту, потім на табличку, що на стіні будинку, та звернув з вулиці кудись до старого будинку.

Невеликий затишний магазинчик, вітрини з товаром, за вікнами — все той-же вечірній Київ, проте не такий гамірний за склопакетами. Вже геть стемнілося, проте в приміщенні спостерігалася діяльність — хтось приходив, хтось уходив, хтось сидів на софі та читав журнали, очікуючи на свій товар. Впевненою ходою до магазину зайшов худорлявий молодик із рюкзаком Velbon на спині і почав розпитувати за "бленди до кенонівського полтоса та фільтри туди-ж", чи якось так. Відразу видно — крутий фотограф, пальця в рота не клади. Лівіше — наш чоловічок засовував до сумки свою скромну покупку, розсував по кишенях решту та якісь папірці і йшов геть. Дзенькнули двері, знадвору до приміщення увірвалася вулична какофонія, але зникла слідом за нашим героєм, розчинилася у різнобарвному мерехтінні міських вогнів.

По дорозі, скрізь тягнучку, пробиралася маршрутка. Всередині сиділи люди — натомлені, насуплені, не знаючи куди подіти свої коліна між тісними сидіннями. Хтось грався на телефоні чи на планшеті, хтось куняв — хоча ще треба вміти там куняти. Маршрутка тим часом виїхала на трасу, але швидкість все одно була невеликою — погода не дозволяла. На самому задньому сидінні, у напівтемряві, освітлений лише світлом фар зустрічних автомобілів, сидів наш чоловічок. Хоч колінам його було також тісно, голова хотіла подушки, проте на серці було тепло, а в руках — сумка із скромною коробкою...

Закінчив сьогодні ставити ліцензійний софт на роботі у своєму кабінеті. Тепер ми білі та пухнасті. Так як софт ліцензійний, дозволив ставити всі оновлення - здається, воно їх ставило навіть на майбутнє. Воно мені розказувало про переваги, які я отримав із ліцензійним ПЗ, але я їх не побачив, окрім однієї - є що показати перевірці, якщо така заявиться.

Замість Avast, який безкоштовний тільки для дому, у хід пішов MS Security Essentials в купі з штатним брандмауером, у якому повідключав усі винятки, щоб не було куди ломитися. Також із загашників дістав Windows SteadyState - халявна майкрософтівська софтина для встановлення на публічні комп'ютери. Ліцензійний диск FineReader вкрай погано читався двома різними приводами, хоча прочитався таки. Наставив пакован вільного софту - GIMP, Inkscape, Scribus та інші речі.

Сторінки