Копався у старих архівах, знайшов старий банер-мигалку, що я малював тоді, коли спробував Linux і хотів усіх агітувати. Банер жахливий, тому кладу під кат. Для тих, хто д’Артаньян, ласкаво прошу.

Вчора виходив із роботи:

Дитячі коляски

Фото на мобілко, якщо що.

Подражню вас. Не куплена полуниця. Сметана для крему, щоправда, куплена.

полуниця

Закрию я залізячно-ноутбучну тему враженнями від фактично придбаного мною апарату. Загальним можна сказати, що це "стандартний" ноутбук абсолютно без ніяких понтів та плюшок - я, таки, не зрадив собі.

Отже, в цьому ноутбуці ви не знайдете:

  • Підсвітки клавіатури;
  • матового FullHD дисплея;
  • алюмінієвого корпусу;
  • сканера відбитків пальців;
  • тактильного дисплея;
  • Windows 8.

Розміри його та маса не дуже портативні і похвалитися великою автономністю ніяк не вийде. Проте, оскільки, я брав апарат як альтернативу настільному комп'ютеру, то за скромну ціну я маю:

  • Чотириядерний Core i7 на 2,1 ГГц.
  • 8 ГБ мізків - доставляти вже не треба.
  • 1 ТБ дискового простору.
  • 4 порти USB 3.0, хоча в мене ще немає таких флешок.

Також варто згадати досить непогану вбудовану вебку з мікрофоном - я для такого діла знайшов інструкцію по multiarch в Debian і встановив ворожий пропрієтарний Skype. Тачпад має досить великі розміри, проте не такий чіткий, як у старому ноутбуці. Хоча, звикаю. У відгуках скаржилися на броадкомівський wifi, що відвалюється - у мене виявився Intel (хто там називав їх няшними?) із пропрієтарними дровами, що не відвалюється. Також у відгуках дуже срали негативно висловлювалися про екран - мовляв, кути огляду нікудишні і якість. Не знаю, з чим його порівнювали, чи не з IPS, проте він явно не гірший за всі ноутбуки аналогічної ціни, що я бачив.

З приводу сумісності даного пристрою з Linux - завелося усе; єдине, що я іще не пробував - це Bluetooth. З приводу придбання - якщо хочете, то хапайте зараз. Ця модель знята із виробництва, в продажі залишки і вже є три новіші моделі - 5521, 5720 та 5721, які, за такої-ж конфігурації, обійдуться вам на 1000-2000 видатних українських діячів дорожче.

Обираючи собі ноутбук, я розглядав самі різні варіанти - від величезних та продуктивних 17" монстрів, про що писав в одному із попередніх дописів, до ультрабуків, нетбуків та, навіть, топових планшетів. Хоча їх продуктивність не порівняється із Core i5/i7 чи AMD A10, проте є інший аспект мого використання такої техніки - викладацька робота. Зокрема, я багато роздумував про машинку, в яку буду складати оцінки, на якій працюватиме сервер електронного тестування, куди студенти зможуть по FTP заливати свої роботи, щоб я їх відразу подивився, врешті - контроль класу за допомогою iTALC. Коротше, переносне вчительське місце, щоб мені не відриватися від аудиторії, ховаючись за великим вчительським столом та монітором.

А не забагато для планшета, запитаєте ви? Ні, не забагато. На моєму робочому місці двоядерний Pentium з 2 ГБ оперативної пам'яті, що співрозмірно із потужностями сучасних дорогих планшетів. І, так - в буржуйських країнах вчителі взагалі з ЙаПланшетками працюють і живі.

Одним із таких пристроїв, що реалізують викладацьку модель роботи, виявився Acer Aspire P3.

Acer Aspire P3

В епоху пізнього dial-up'у та безбожно дорогого ADSL, коли слово "виділенка" означало "круто", проскакував цікавий анекдот про те, що програмісти провели собі в офіс виділений пивопровід зі швидкістю 10 літрів на годину. У нас це був просто жарт, але в Баварії пивопровід - це цілком звична річ:

пивопровід

Автор фото - noddeat. До речі, історія із пивопроводом мала місце у Данії, де за великі заслуги Нільсу Бору подарували будинок із виділеним пивопроводом від Карлсберг.

Великий монітор + бездротова клавіатура + XBMC дозволяють розташуватися зручно в ліжечку і, перед сном, подивитися якесь відео чи послухати якусь музичку з інтернетів - програма розрахована на керування з пульта, але легко керується і стрілками без використання мишки. Все це схоже на медіацентр - і плагінів можна вагон поставити, щоб дивитися відео з різних сервісів та сайтів.

xbmc

На фоні закриття гуглом старих сервісів, переробкою існуючих та створенням нових, з'являється продукт Google Nose. Спочатку я подумав, що це якась збірка із описами запахів, але коли воно мені запропонувало підсунутися ближче до екрану бо починається трансляція запаху, зрозумів, що купився.

У Гугля багато проектів. Одні створює, інші - закриває, вважаючи їх неперспективними. При чому інколи ці скорочення не подобаються користувачам. І вони вирішили створити іще одни проект, якого не було у гугла - Google Graveyard. Куди ховають мертві гуглові проекти.

graveyard

Там можна покласти квіточку на могилу улюбленому продукту. Щоправда, більшість із них мені не відомі - хіба що Google Buzz та iGoogle. Першим я активно користувався в силу його інтеграції з поштою, а другого лише трішки спробував, але не сподобалося, в силу надто вузького домашнього каналу на той момент.

Якось так випадково вийшло, що картинка із фрагментом знімку екрану вийшла шириною 666 точок. А ще там, у кінці, викопана яма для Google Glass.

Всякі бувають дитячі іграшки. Бувають дитячі машинки, схожі на Порше чи "Гєліки" - забезпечені люди купують своїм малюкам "як у тата, тільки маленькі". Бувають дитячі комп'ютери у яких маленький екранчик, а щоб здавався більшим, збоку домалювали віконце з аською та косинкою. Типу, офісні працівники купують своїм малюкам "як у тата, тільки маленькі". А що купувати дітям пролетаріату? Вчора я заходив до магазину з інструментами і, серед бензопилок, побачив ось таке:

child chainsaw

Воно на батарейках, імітує звуки двигуна і торохтить як справжня. Ланцюг, звісно, пластиковий. Є шворка щоб заводити, запобіжні дуги.

Сторінки