Ну, не такий великий, як у порнофільмах професійних папарациків, проте вже не "лоскотун" 18-55.

Nikkor 55-300

Наскільки воно збільшує дивимося під катом.

Тут мав бути знімок головного екрану з Nikon D5100, але всі сайти, звідки його можна здерти, пишуть, що ніззя, а злити самостійно через HDMI в мене немає можливості.

/!\ Алярм! Допис сповнений фотографічних термінів!

Великий борець з гівнофотографами казав нам, що що автозаміри експозиції — це зло, що камера помиляється і треба використовувати ручний режим зйомки і дивитися на гістограму. Остання має починатися строго з лівого кута, не залишаючи його порожнім.

Я, останні три місяці, тільки так і знімаю і хочу сказати, що мені піднабридло постійно крутити диск в мануалі — більше того, не завжди встигаю і доводиться робити непотрібні дублі. Хоча, так, знімки практично гарантовано виходять без пересвітів і у RAW Therapee з них легко видобуваються соковиті jpeg'и. Іще один нюанс — за ці три місяці я зрозумів, на скільки помиляється моя камера.

Якщо в кадр потрапляють дуже яскраві області — небо, ліхтарі, то мені завжди доводилося затемняти на -0.3 — -0.7 стопа, рідше на -1. Якщо в кадрі таких областей немає, то коригувати або не доводиться, або трішки додавати яскравості — +0.3 стопа вистачає.

Якщо я це знаю, то гадаю, що можна спробувати повернутися назад до автоматики — задати маленьку експокорекцію легше, ніж шурувати витримку від 1/2000 до 1/50 — а таке буває при різкій зміні світлових умов. Ну, тобто, геть на авто я не перейду, так як контроль за витримкою і діафрагмою хочу зберегти, а буду знову користуватися режимами P/S/A.

Тиждень тому знову понесло мене на виставку "Інноватика в сучасній освіті", про яку я писав в листопаді. Тоді я подивився на інтерактивні дошки і здивувався млявості дівчат-промоутерів, яких туди приставили. Цього разу я натрапив на фізику, про що і хочу розповісти. Хоч я і злий викладач інформатики, проте фізика є моєму дипломі, хоч я її ніколи не викладав — на практиці провів пару десятків уроків і все. Але лабораторні роботи я любив — виконувати. Проводити лабораторну в ролі вчителя заморочливо, треба стежити, щоб учні не побили мензурки і все таке. Але то я відійшов по темі — отже, фізичні прилади.

Рік тому в моєму блозі виникала розмова про шкільні фізичні прилади і було багато фотографій тих самих приладів, що збереглися в одному із кабінетів фізики одної української школи. Побачити їх можна за посиланнями: раз, два, три. Отже, сьогодні я покажу, що виготовляють сьогодні.

Давайте розпочнемо наше знайомство з Житомиром із колиски радянської космонавтики. Родом звідси видатний конструктор Сергій Павлович Корольов, про що свідчить стела на трасі при в'їзді в Житомирську область. До речі, траса пережила вже дві зими і досі рівна, приємно їхати.

1. Власне, колиска радянської космонавтики має такий вигляд:

Колиска

Журналісти із ложі для преси вправно клацають затворами і в мережі регулярно з'являються фотографії кнопкодавів. Сьогодні до мене прийшла думка як ускладнити цей процес, при чому, не дорого. Отже, розглянемо поцуплену із Вікіпедії фотографію депутатського пульта:

Voting control panel

На пульті є три великі кнопки — за, утримуюся, проти. Депутату з двома руками неважко натиснути кнопку на сусідньому пульті також. Можна було-б відрубувати їм одну руку за таке, але ми все-ж претендуємо в майбутньому стати цивілізованою країною, тому обійдемося без скалічення народних обранців.

  • На кожному пульті з'являється додаткова контрольна кнопка, з другого боку екрану. Її треба тиснути другою рукою одночасно із однією із кнопок для голосування. Щось подібне практикується при запуску міжконтинентальних ядерних ракет — тільки там аж два офіцери тиснуть одночасно чотирма руками чотири кнопки.
  • Кнопки мають бути втоплені — щоб їх не можна просто притиснути портфелем чи іншим предметом.
  • Між контрольною кнопкою і кнопками для голосування подається малесенька напруга — зовсім не відчутна, проте достатня, щоб омметр зафіксував замикання електричного кола тілом депутата. Омметр також може зафіксувати замикання кіл між сусідніми пультами — це свідчить про те, що депутат намагається кнопкодавити.
  • Сигнали від кнопок голосування, контрольної кнопки і омметра мають надійти майже одночасно, але не раніше, ніж був даний старт голосуванню — тоді система "Рада" зарахує голос. В іншому випадку напруга збільшується до істотного значення вмикається гидкий звуковий сигнал, що свідчить про порушення регламенту.
  • Можна зробити геть як на пульті запуску балістичних ракет — замість контрольної кнопки депутат має повертати спеціальний ключ-картку, що є його ідентифікатором.

Ось така моя ідея. Де можна її запатентувати?

Минулого року я писав про виставку історичного рухомого складу на вокзалі Київ-Пасажирський — тоді ми подивилися вагони-салони, паровози та інші малі вагончики, ну і машину системи Балашенко. Але з тих пір туди прикотили поповнення і я, утікши з нудного урочистого заходу, завітав на виставку знову. Отже, сьогодні вашій увазі представлені більш сучасні локомотиви — уже післяпаровозної ери та самий класний засіб пересування по рейках. Власне, я не залізничний фанат, проте потяги з дитинства люблю — колись мав іграшкову залізницю, малював багато поїздів та уявляв себе машиністом.

1. При вході нас зустрічає двосекційний магістральний тепловоз ТЭ3. Ні, при вході нас зустрічає охоронець, який нудьгує в будці і править там за касира. Він сказав, що в середину є доступ і я радісно дістав фотоапарата і пішов дивитися.

ТЭ3

Ану, шановні товариші, як ви думаєте, що це таке? Прилад цілком побутовий.

edison

Тому, хто відгадає першим, жжетонів не дам, як нині модно у топових жжстів, бо їх (жжетонів) у мене немає. Натомість на днях будуть іще фотографії звідти, де цей прилад стоїть. І не тільки звідти.

З точки зору астрофізики, пояснення не вірне але як порівняння все-ж цікаве:

xxx: Интересный факт. Чтобы фотону долететь от ядра солнца, до края Солнца потребуется примерно год. А от солнца до Земли - 8 минут.

yyyy: Напоминает автодороги в Москве
b #423205

Викроїв я трішки часу і поїхав після роботи до Політехнічого музею при НТУУ "КПІ". Дуже незвичайний музей - з двох причин. По перше, він не працює по вихідних і доводиться шукати час в робочі дні, з чим зараз туго. По друге, вхід вільний і це попри те, що експозиція тут цікава. І часу після роботи, чесно кажучи, малувато - там можна зависнути на цілий день і, зі слів працівниці, дехто так і робить.

Почалося усе із раніше згадуваного мною Льошка, який спочатку відвідав "Експериментаріум", на що я відповів фотонабігом на кабінет фізики рідної школи. Але цього разу він підсунув допис про цей музей - школа, звісно, із політехом не тягається, тому крити нічим і я поїхав подивитися сам. Хоч і часу мені було малувато, проте безкоштовний вхід означає, що я повернуся сюди як тільки буду в тих краях і матиму іще пару вільних годин.

1. В музеї виставлені експонати із усіх областей діяльності університету - від зв'язку та комп'ютерної техніки до транспорту. Три невеликі зали, одна велика і аерокосмічний відділ іще на дві зали. Отже, поглянемо на експонати. Експериментальний гоночний електромобіль для встановлення рекордів - стріловидна домовина на колесах. Втім, як пише табличка, рекорди було побито.

автотранспорт

63. Продовжимо нашу екскурсію фізкабінетом і, як я обіцяв, на закуску саме цікаве. Сподіваюся справдити ваші сподівання. Для початку згадаємо незлим тихим словом Георга Ома і прилад його імені. Конструкція установки така, що ми не зчитуємо показники із шкали - ми крутимо ручки до тих пір, доки на індикаторі не стане нуль. А опір дізнаємося із ручок.

омметр

Сторінки