Уже два тижні, як я сюди нічого не писав. Напевне, це початок занепаду мого блогу. Фотографії з подорожей найближчим часом не з'являться, на інші теми писати поки немає натхнення. А, може, просто творча пауза.

Коротше, сьогодні ЗМІ трублять, що сьогодні "супермісяць" — місяць в перигеї, на 14% більший за ту саму ціну. Я тут згадав, як один негідник намагався мене товсто тролити, моляв, телевики для слабаків, справжні фотографи ходять ніжками. То-ж вважайте картинку нижче за тонкий тролінг у відповідь. Ось я виліз сфотографувати місяць. 300 міліметрів то не є телескоп, картинка обрізана, проте без зміни розміру — масштаб 100%. Милуйтеся.

super moon

Ну, не такий великий, як у порнофільмах професійних папарациків, проте вже не "лоскотун" 18-55.

Nikkor 55-300

Наскільки воно збільшує дивимося під катом.

Тут мав бути знімок головного екрану з Nikon D5100, але всі сайти, звідки його можна здерти, пишуть, що ніззя, а злити самостійно через HDMI в мене немає можливості.

/!\ Алярм! Допис сповнений фотографічних термінів!

Великий борець з гівнофотографами казав нам, що що автозаміри експозиції — це зло, що камера помиляється і треба використовувати ручний режим зйомки і дивитися на гістограму. Остання має починатися строго з лівого кута, не залишаючи його порожнім.

Я, останні три місяці, тільки так і знімаю і хочу сказати, що мені піднабридло постійно крутити диск в мануалі — більше того, не завжди встигаю і доводиться робити непотрібні дублі. Хоча, так, знімки практично гарантовано виходять без пересвітів і у RAW Therapee з них легко видобуваються соковиті jpeg'и. Іще один нюанс — за ці три місяці я зрозумів, на скільки помиляється моя камера.

Якщо в кадр потрапляють дуже яскраві області — небо, ліхтарі, то мені завжди доводилося затемняти на -0.3 — -0.7 стопа, рідше на -1. Якщо в кадрі таких областей немає, то коригувати або не доводиться, або трішки додавати яскравості — +0.3 стопа вистачає.

Якщо я це знаю, то гадаю, що можна спробувати повернутися назад до автоматики — задати маленьку експокорекцію легше, ніж шурувати витримку від 1/2000 до 1/50 — а таке буває при різкій зміні світлових умов. Ну, тобто, геть на авто я не перейду, так як контроль за витримкою і діафрагмою хочу зберегти, а буду знову користуватися режимами P/S/A.

Тиждень тому знову понесло мене на виставку "Інноватика в сучасній освіті", про яку я писав в листопаді. Тоді я подивився на інтерактивні дошки і здивувався млявості дівчат-промоутерів, яких туди приставили. Цього разу я натрапив на фізику, про що і хочу розповісти. Хоч я і злий викладач інформатики, проте фізика є моєму дипломі, хоч я її ніколи не викладав — на практиці провів пару десятків уроків і все. Але лабораторні роботи я любив — виконувати. Проводити лабораторну в ролі вчителя заморочливо, треба стежити, щоб учні не побили мензурки і все таке. Але то я відійшов по темі — отже, фізичні прилади.

Рік тому в моєму блозі виникала розмова про шкільні фізичні прилади і було багато фотографій тих самих приладів, що збереглися в одному із кабінетів фізики одної української школи. Побачити їх можна за посиланнями: раз, два, три. Отже, сьогодні я покажу, що виготовляють сьогодні.

Давайте розпочнемо наше знайомство з Житомиром із колиски радянської космонавтики. Родом звідси видатний конструктор Сергій Павлович Корольов, про що свідчить стела на трасі при в'їзді в Житомирську область. До речі, траса пережила вже дві зими і досі рівна, приємно їхати.

1. Власне, колиска радянської космонавтики має такий вигляд:

Колиска

Журналісти із ложі для преси вправно клацають затворами і в мережі регулярно з'являються фотографії кнопкодавів. Сьогодні до мене прийшла думка як ускладнити цей процес, при чому, не дорого. Отже, розглянемо поцуплену із Вікіпедії фотографію депутатського пульта:

Voting control panel

На пульті є три великі кнопки — за, утримуюся, проти. Депутату з двома руками неважко натиснути кнопку на сусідньому пульті також. Можна було-б відрубувати їм одну руку за таке, але ми все-ж претендуємо в майбутньому стати цивілізованою країною, тому обійдемося без скалічення народних обранців.

  • На кожному пульті з'являється додаткова контрольна кнопка, з другого боку екрану. Її треба тиснути другою рукою одночасно із однією із кнопок для голосування. Щось подібне практикується при запуску міжконтинентальних ядерних ракет — тільки там аж два офіцери тиснуть одночасно чотирма руками чотири кнопки.
  • Кнопки мають бути втоплені — щоб їх не можна просто притиснути портфелем чи іншим предметом.
  • Між контрольною кнопкою і кнопками для голосування подається малесенька напруга — зовсім не відчутна, проте достатня, щоб омметр зафіксував замикання електричного кола тілом депутата. Омметр також може зафіксувати замикання кіл між сусідніми пультами — це свідчить про те, що депутат намагається кнопкодавити.
  • Сигнали від кнопок голосування, контрольної кнопки і омметра мають надійти майже одночасно, але не раніше, ніж був даний старт голосуванню — тоді система "Рада" зарахує голос. В іншому випадку напруга збільшується до істотного значення вмикається гидкий звуковий сигнал, що свідчить про порушення регламенту.
  • Можна зробити геть як на пульті запуску балістичних ракет — замість контрольної кнопки депутат має повертати спеціальний ключ-картку, що є його ідентифікатором.

Ось така моя ідея. Де можна її запатентувати?

Минулого року я писав про виставку історичного рухомого складу на вокзалі Київ-Пасажирський — тоді ми подивилися вагони-салони, паровози та інші малі вагончики, ну і машину системи Балашенко. Але з тих пір туди прикотили поповнення і я, утікши з нудного урочистого заходу, завітав на виставку знову. Отже, сьогодні вашій увазі представлені більш сучасні локомотиви — уже післяпаровозної ери та самий класний засіб пересування по рейках. Власне, я не залізничний фанат, проте потяги з дитинства люблю — колись мав іграшкову залізницю, малював багато поїздів та уявляв себе машиністом.

1. При вході нас зустрічає двосекційний магістральний тепловоз ТЭ3. Ні, при вході нас зустрічає охоронець, який нудьгує в будці і править там за касира. Він сказав, що в середину є доступ і я радісно дістав фотоапарата і пішов дивитися.

ТЭ3

Ану, шановні товариші, як ви думаєте, що це таке? Прилад цілком побутовий.

edison

Тому, хто відгадає першим, жжетонів не дам, як нині модно у топових жжстів, бо їх (жжетонів) у мене немає. Натомість на днях будуть іще фотографії звідти, де цей прилад стоїть. І не тільки звідти.

Заходжу я в блог до vova_comment і перше запитання, що в мене виникло — навіщо він попсував гарні фотографії видових місць? Але в заголовку написано про те, що це не баг, а фіча — називається tilt shift, тому я вирішив написати про те, чому я його не люблю. Отже, слухайте, малята — в дописі буде трішки фізики та технічних деталей.

Спочатку було макро. Що ми бачимо на картинці — маленький об'єкт зйомки знаходиться в фокусі, тоді як все до та після нього плавно розмивається залежно від того, наскільки конкретна точка віддаляється від фокуса. Це можливо тому, що, по перше, розміри об'єкту та відстань до нього десь одного порядку із розмірами об'єктива. Внаслідок цього помітно проявляються оптичні аберації на краях лінзи (діафрагма то відкрита) і ми бачимо класне боке. Ну, ось так і виходить макро.

Макро жук-сонечко

Фотографія із сайту National Geographic, автор — Yoann Ducamp

З точки зору астрофізики, пояснення не вірне але як порівняння все-ж цікаве:

xxx: Интересный факт. Чтобы фотону долететь от ядра солнца, до края Солнца потребуется примерно год. А от солнца до Земли - 8 минут.

yyyy: Напоминает автодороги в Москве
b #423205

Сторінки