Ви давно вважаєте себе досвідченим користувачем ПК, упевнено працюєте із рядом потрібних вам програм, розумієте основні принципи роботи із сучасними програмним забезпеченням? Ви самостійно вирішуєте більшість проблем, що постали перед вами, навіть можете допомогти іншим, володієте загальною ІТ-термінологією і ВАС ДРАТУЄ КОЛИ СИСТЕМНИЙ БЛОК НАЗИВАЮТЬ ПРОЦЕСОРОМ?!!! Ви відразу зараховуєте таких людей в нуби, гоните подалі від себе? А дарма — ви ситно нагодували старих тролів із Львівської політехніки:

ПК-01 Львів

Насправді, це тестова установка, серійний ПК-01 Львів мав цілком цивілізований (як на ті часи) вигляд — можна подивитися тут.

>Если бы три попа ворвались в здание ЦЕРНа и две минуты орали: "Бозон Хиггса - фикция! Гравитация, Хокингса притяни!", то никому из атеистов и в голову бы не пришло требовать над ними расправы. Поржали бы, и всё! Вот этим атеизм и хорош! В ту же тему "Правоохранительные органы задержали группу православных батюшек, которые ворвались на концерт Шнура в рясах и исполнили молебен "Отче наш", чем глубоко оскорбили чувства панков всей России. Батюшкам грозит до семи лет" Звідси.

Товариш lvivil у ЖЖ згадав, що астрономія у нього в душі, тому відновив написання постів на цю тему. Зокрема, у дописі про кільця Сатурна він виклав відеосюжет від Капітана Очевидності про те, який вигляд мали-б кільця навколо Землі. Незважаючи на відсутність чогось неординарного у ньому, все-ж види цікаві. І тут я подумав, що фонові шпалери на нашому небосхилі вже приїлися за тисячі років і потребують зміни. Один єдиний нудний Місяць, незмінні сузір’я, пригоршню планет можна нормально роздивитися хіба що в телескоп (чекаю кінця вересня, там мають бути увечері видні декілька планет). Коротше, міняти треба. Начепити кілька невеликих супутників, можна друге Сонце, кільця, по сусідству декілька змінних зірок.

Якщо ви хоч трішки цікавитеся астрономією, то маєте уявити, які будуть у нас перепади температур, потужні припливи і жорстке випромінювання, і, напевне, цілий букет інших неприємностей. Зате красиво. Це як дівчата, які ходять на довжелезних шпильках — красиво, проте непрактично.

Pandora skyscape

Поки відпустка, та-й тепло, можна було-б по ночах поспостерігати цікаві речі на небі. Шкода, але наразі все саме цікаве близько коло Сонця і не може бути побачене. І суттєво зміниться картина аж у вересні-жовтні. Доведеться виловлювати після заходу Сонця і перед його сходом окремі планети.

P.S. Зображення неба отримав за допомогою Celestia.

Celestia shot
diffraction

Коротше, довго ми з товаришем вчора спілкувалися про розмір матриці. Спочатку я висунув гіпотезу про те, що, при малій освітленості, більші пікселі легше ловлять фотони, якщо вони, в разі слабкої освітленості, розлітаються нерівномірно. Але, згодом, вліз у книжечки з фізики і знайшов, що хвильова функція фотона не має координатного представлення, тобто він летить строго туди, куди його спрямувала лінза і не "виляє" як квантові частинки. Врешті, ми перестали розглядати світло як потік корпускул і почали дивитися в бік властивостей реальних лінз (всякі аберації, дисперсія, роздільна здатність оптики). Думали про дисперсію — неоднакове заломлення різних кольорів лінзою, внаслідок чого контури на зображенні отримують кольорове облямування (подивіться на пальці у фотографії з веселкою). І, врешті, сьогодні я знайшов пару статей, в яких розповідалося про дифракційну межу матриці — якщо робити пікселі дрібніші неї, то стає лише гірше. Ця межа залежить від діафрагми — а, отже, від глибини різкості. Детальніше намагаються пояснити тут. Іще сенсори великого розміру та роздільної здатності мають перевагу в тому, що шум, якщо він є, буде менш помітним візуально, бо пікселі будуть менші відносно розмірів всієї матриці.

Безперечно, я згоден, що воно все це треба лише професіоналам, але, чесно кажучи, характеристик мильниці мені було-б замало, тому і цікавлюся.

Нині в інтернетах спостерігаються різної сили УЗ-срачі, пов’язані із скасуванням багатьох нічних потягів. Я сильно на них уваги не звертав, аж доки не почитав пару постів, після чого виникло одне цікаве запитання.

Отже, Diablas намагається підрахувати собівартість прогону 91-го потяга із Києва до Львова і не вірить заявкам УЗ про їх збитковість. Хоча, він до залізничного транспорту відношення має лише як пасажир, тому самі розрахунки — непоганий привід для чергового УЗ-срача.

В іншому пості Мішко, утікши в Нідерланди, розказує, протилежну думку, про те, що нічні поїзди — це преміум, що у Європах всі користуються або лоукостами, або автобусами, що виходить у них дешевше. При чому, УЗ-вкид у нього вийшов кращий, ніж у Д’яба, тому що він безцеремонно обізвав усіх читачів совками.

Отже, маємо літак, автобус та поїзд. Мої пізнання в економіці насправді дуже скромні нульові, тому підрахувати вартість експлуатації самих ТЗ та інфраструктури, необхідної для їх роботи, не можу. Але прикинути ККД — цілком. І у літака він найнижчий, бо він не має твердої опори і здорово гріє повітря своїм вихлопом. Також до літака висуваються найвищі вимоги щодо надійності, тому його технічне обслуговування найскладніше. Єдине — між летовищами не потрібно прокладати ніякої дороги, а це може бути чимала відстань і чимала вартість експлуатації.

Автобус має тверду опору, тому, по трасі, споживатиме менше пального на ту саму кількість пасажирів, крім того, не потребує аеропорту. Але по всій довжині шляху йому потрібна дорога, яку треба побудувати і утримувати. Хоча, ви проїдьтеся по Вінницькій області на старенькому ЛАЗі і зрозумієте, що тут реально вкладається найменше грошей.

Поїзд потребує, напевне, найбільше затрат на інфраструктуру — окрім самих рейок, треба тягнути контактну мережу та цілу купу сигналізації. А ще стрілки, запасні колії та інше господарство. Проте у самого потяга найбільше ККД за рахунок того, що котиться він на металевих колесах по металевих рейках, має менший опір повітря відносно своїх розмірів — вагони то котяться один за одним, і їде значно рівномірніше за автобус.

Тобто, сам по собі, поїзд має найвищий ККД і затрачає найменше електроенергії на своє пересування. А тепер залишилося знайти грамотного економіста і порахувати вартість експлуатації інфраструктури. При чому, одна людина цього зробити явно не зможе — треба залізничника, авіатора ну і водія автобуса. А те, що хтось окремо взятий пише в себе в блозі — то виключно заради чергового срача.

Підкинули веселе відео. Типу науковий гумор:

Я вже не раз виливав своє відро ненависті по відношенню до маркетологів та їх впливу на дизайн та функціональність товарів на прилавках. Скажімо, до електронних читалок прикручують Wi-Fi чи, навіть, двомегапіксельну камеру. Останньої в моєму Qumo Libro II немає, а от до домашньої бездротової мережі я востаннє підключався для проби відразу після придбання, півроку тому. Тобто, можна було-б підняти на десктопі малесенький веб-сервер — оперативки вистачає на таку розкіш — який-би шарив теку, в яку можна було-б заливати тирені книжечки, а з читалки їх легко забирати. Це було-б простіше робити, ніж заходити напряму на сайт з пристрою і примітивним браузером намагатися викачати файл. Але, принаймні, я цього поки не зробив, тому вчора залив через USB-дріт "Світ за Кларксоном", повернув настільну лампу до ліжечка і вклався читати. Світло гарно падало на екран, літери були контрастними і гарно читалися, акумулятор був повністю заряджений, це значить, що його має вистачити надовго. Казка.

Електроніка МК-60

Але мені чогось не вистачало. В своїй книзі, що складається із раніше опублікованих статей, Кларксон також скаржився на те, то на се — на міністерство охорони здоров’я, на американців, австрійців, на те, що в різних країнах Європи різні розетки та штепселі, попри єдину євровалюту та, скажімо, стандарти якості продуктів. Ну, на то він і журналіст, та ще-й зі скандальною славою.

Casio calculator

І тут мені прийшла думка — на читалку яскраво світить світло, а я вимушений раз у пару тижнів її заряджати. Ще в СРСР придумали калькулятори на штиб Електроніка МК-60 із живленням від сонячних батарей. Згодом до нас потрапила продукція із китайпрому — калькулятори CASIO також успішно працювали від світла. Малесенького віконця над екраном вистачало на роботу пристрою — електроспоживання там мізерне. І хоч у читалки мізки продуктивніші, навіть повноцінна ОС на борту тримається, проте мале енергоспоживання досягається завдяки екрану — гадаю, енергії мало-б вистачити.

Коротше кажучи — чому-б до електронних читалок не проробити сонячні батареї — вони-ж завжди експлуатуються освітленими, це-б узагалі пропала-б потреба в заряджанні, а, особливо, у тривалих подорожах Європою, де в кожній країні різні розетки. І ця функція використовувалася-б усіма. Чому це досі не випускають?

Я трішки поґуґлив і знайшов самопальну спробу прикрутити сонячну батарейку та обкладинку із нею та світильником для Amazon Kindle. Але-ж це не настільки складна річ — чому її немає у всіх крамницях?

Polaroid glasses classic

Сьогодні я вам розкажу про користь шкільного курсу фізики на прикладі. Зокрема, як легко та просто відрізнити справжні сонцезахисні окуляри з поляризаційним склом від спроби вас надурити. Для цього всього-лише потрібно знати, що таке електромагнітна хвиля, природне та поляризоване світло та що таке поляроїд. Ще було-б дуже гарно почитати знаменитий підручник з оптики Г. С. Ландсберга, бо ця стаття у Вікіпедії страшенно убога.

Власне, трішки теорії простими словами. Якщо ви ходили в школі на уроки фізики, то пропустіть її. Звичайне світло, що ми бачимо очима, є електромагнітною хвилею, тобто, поширюється за хвильовими законами. Звідси виникають всякі там явища дифракції, заломлення, дисперсія, ефект Доплера та інші цікаві речі, що ми можемо спостерігати тими-ж очима. Так от, електромагнітна хвиля, окрім напрямку поширення, має іще-й напрямок коливань — ну, скажімо, хвиля на воді поширюється зліва на право, а коливається зверху вниз. Так само і тут — але якщо напрямок коливань хвиль на воді зумовлений гравітацією, то світлу на неї начхати (умовно, ми-ж не уводимо у систему понадмасивних тіл — бо затягне і нас з вами) і коливання можуть відбуватися у всіх напрямках, перпендикулярих вектору поширення.

Є такі тіла, молекулярна структура яких нагадує решітку і якщо світло потрапляє в них, то пропускається лише та складова, що має вектор коливань згідно напрямку ліній тої решітки. Не будемо розкладати вектори та пояснювати чому, але на практиці виходить, що пропускається лише половина світла. ТАкі тіла називаються поляроїдами, а світло, що пройшло крізь них — поляризованим.

Візьмемо поляроїд у вигляді скельця. Мало — візьмемо іще один. Подивимося крізь них обох. Покрутимо один. Ви виявите, що, в залежності від кута, прозорість системи міняється — від прозорості одного поляроїда, до взагалі непрозорості. Справа у тім, що сітло, пройшовши крізь перший поляроїд (його, в такому разі, називаємо поляризатором), потрапляє на другий (аналізатор), лінії решітки якого повернуті під кутом до першого — і не проходить повністю через нього. Чим більший кут, тим менше пройде світла, при прямому куті взагалі нічого не пройде, а якщо лінії паралельні, то пройде без втрат. Ну, десь так. З теорією все. А, іще — сучасні РК-екрани мають певні поляризаційні властивості, що ми і використаємо.

А практика безбожно проста. Одягаємо такі окуляри, дістаємо із кишені мобільний телефон з кольоровим екраном, умикаємо і крутимо перед носом. Якщо яскравість змінюється аж до повного пропадання картинки на екрані, значить все гаразд — скло в окулярах поляризаційне. Пробував на своїй старій Motorola PEBL U6, на Sony Ericsson W-якийсь-там, на своїй Nokia С5 і, навіть, на ноутбуці. Врешті, ви можете попросити іще одні окуляри і покрутити їх перед носом з першими. Ось так фізика допомагає уникнути обману. Ну і все.

Вот уж действительно
Все относительно,-
Все-все, все.

Владимир Высоцкий
Hendrik Lorentz

У нашому світі все відносне. Наприклад, ми живемо у щільній атмосфері - настільки щільній, що спалює нафіг більшість метеоритів та Фобос-грунтів. У нас дують сильні вітри, ми можемо кататися на повітряних кулях. Але мешканці Юпітера так не думають - для них наша атмосфера нічого не варта.

інший приклад - їдете ви в автобусі. Ну, те, що відносно автобуса ви нерухомі - це всі знають, я не про те. Я про щільність заповнення салону пасажирами. Це теж, як виявляється, величина відносна. Якщо ви стоїте посеред автобуса і вас затисли як огірки в банці, то це зовсім не значить, що ви стоїте щільно. От огрядна горласта тітонька, що намагаються всунутися у двері, завжди вважає, що посередині порожньо, як у міжзоряному просторі. Відносність!

Сторінки