Минулої осені я замовляв з роботи комплект методичок та програмного забезпечення до курсу "Сходинки до інформатики". Ну, тобто, я зв'язався з видавництвом, узгодив договір із бухгалтерією, директор дав добро і вони подали документи на оплату. Так як це було іще навіть до початку Майдану, то я розраховував за місяць-другий отримати. Але нічого не отримав.

Цього року війна, криза, я вже і забув за ці Сходинки і забив на них, аж минулого тижня, коли я досипав останні дні відпустки, телефонує бухгалтерія і каже, що казначейство пропустило платіж. Коротше, методички я вчора забрав, програми пришлють поштою і в мене будуть ліцензійні Сходинки до інформатики — і, взагалі, все ліцензійне тепер буде.

Хтось із читачів запитував мене про тимчасову недоступність мого сайту, так от, цей факт мав місце вже не раз, тому хостер планує змінити залізо.

Колись я турбувався про те, щоб мій блог гарно індексувався пошуковиками — так зване біле SEO. Суть його в тому, що у спеціальних метатегах для кожної сторінки прописуються ключові слова та короткий опис. І це дало результати — статистика почала показувати все більш релевантні пошукові фрази, з якими мене знаходили. Не обходилося, звісно, без збочень, але, в цілому, все прекрасно.

На мій блог з'являлися посилання на форумах, у Вікіпедії, навіть у якійсь магістерській науковій роботі — що не може не радувати.

Але така пошукова оптимізація має і темну сторону — тепер мої тексти та фотографії можуть легко знаходити копіпастери та інші крадії контенту. Я дозволяю некомерційне використання матеріалів — в моєму розумінні це в блогах, на форумах, в соціальних мережах, на освітніх чи інших некомерційних сайтах. Так ось, спочатку я почав помічати свої дописи у репостерів — при чому, вони не трудилися перезалити файли з малюнками. І хоч репост формально не є порушенням ліцензії CC BY-NC-SA, проте я репостерів не люблю і робив їм подлянки за допомогою mod_rewrite. Потім мій хостер відібрав (криза прийшла) у мене віртуалку разом із можливістю самостійно щось хімічити, але я перестав публікувати свої дописи в ua-travels, звідки їх тягали.

Іще я почав знаходити свої фотографії на сайтах зачуханих інтернет-газеток. Одна газетка поцупила мій знімок рахівського дизеля для статті про пожежу в черкаському поїзді. Іще знайшовся знімок Іл-76 із авіамузею в статті про збитий терористами літак. Порожній вагон львівського потягу (я зайшов туди першим при посадці) видали за порожній потяг на Крим. Хоч джерело пишуть.

Я, звісно, розумію, що в інтернеті всі все тирять, бажання йти і бодатися з ними юридично я теж не маю (щойно написав одному редактору, цікаво, чи читають вони фідбеки з сайту?). Врешті, це відразу вказує на кустарний рівень видання і на те, що читати його не варто.

В неділю показував людині центр Києва, аж незручно стало. Вийшов на набережну, там закидано пляшками та іншими слідами недавніх гулянок, на лавочці сплять асоціальні елементи. Пройшли до Пейзажки, там щось тече, на самій алеї тусуються п'яні компанії і голосно лунають матюки, хоча, в цілому, чистіше. За Житомирську мовчу, там окраїна міста, суцільні базарчики коло метро.

Ну, хоча в Золотих воротах побував нарешті.

Всі знають, що Василь Покиньчереда, як співробітник Карпатського біосферного заповідника, охороняє екосистеми Закарпаття від антропогенного впливу охочих нарубати бабла шляхом нарубання деревини. Проте мало хто знає, що він, також, охороняє місцевих мешканців від антропогенного впливу заїжджих туристів. Як — дізнаєтеся в наступному дописі, а сьогодні мова піде про понти та показуху. Фотографії робилися із вікна автобуса на ходу, тому копняки за якість не приймаються

1. Закарпатська область межує з декількома країнами і, у тому числі, з Румунією — протягом певної ділянки кордону країни розділяє лише транскордонний сміттєпровід річка Тиса. Звісно, що на нашій території живуть румуни, як і на їхній — українці, прикладом чого є місто Сігєту-Мармароці у них, де є українська гімназія. В тім, як живуть українці там, я не бачив, а от як живуть заможні румуни у нас, ми починаємо бачити, проїхавши село Біла Церква Тячівського району. Вздовж дороги, один коло одного, стоять палаци.

Білий будинок

На тижні приїхала до мене маленька гарненька bluetooth клавіатура від SVEN. Розраховувалася вона на смартфон, проте виявилося, що з ним не працює. Тобто, Android клавіатуру бачить, пару успішно створює і, навіть, визнає її за пристрій уведення, показуючи в налаштуваннях відповідний прапорець. Проте в списку методів уведення клавіатура не з'являється і жодної реакції на натиснення не спостерігається.

Варто сказати, що до ноутбука з Debian Wheezy клавіатура підключилася без проблем. Так ось, почав я копатися в інтернетах і виявив, що не один такий і, взагалі, Корпорація добра у Android 4.2 щось там нахімічила, зламавши стек bluetooth, тому тепер із бездротовими пристроями уведення туго — вони не працюють.

Рішення поки не знайшов, ходять слухи, що Lenovo випустить оновлення до наступних версій Android, що там буде — не знаю. Принагідно, хочу спрямувати промені добра розробникам цієї чудової системи.

В інтернетах проскакували повідомлення про те, що після приходу Росії в Крим стало неможливо спілкуватися із російськими знайомими чи родичами саме через цю тему. В мене самого таких знайомих немає, тому запитую у читачів свого блогу.

Чи є у вас знайомі росіяни чи родичі там, з якими ви постійно спілкувалися до початку подій в Криму, чи, навіть до початку Майдану, вважаючи їх адекватними людьми? Якщо так, то як змінилося ваше спілкування в останній час? Наскільки освіченими є ваші знайомі і чи мандрували вони Україною та західними від нас країнами? Прізвищ, безперечно, не треба, нікнеймів можна теж не вказувати.

І так, з приводу нещодавнього демократичного всеблогового референдуму — хто не зпрзумів, що то був стьоб і спеціально закривати ЖЖ, який читають, я не буду. В тім, якщо Живий Журнал буде в черговий раз серйозно ковбасити, можете заходити на стенделон, там реєструватися не обов'язково.

У зв'язку з тим, що я більше не контролюю Кримський півострів систему, на якій живе мій сайт, вийшло так, що заглушку No hotlinking бачать всі, навіть на моєму ЖЖ. Скоро це поправлять. Приношу свої вибачення.

Неприємні відчуття в області нижче попереку, коли ти розумієш, що твій, власноручно зібраний комп'ютер "середнього рівня" через три роки вже нічого не вартий. Мозок розуміє, що це процес нормальний, що виробники їсти хочуть, також розуміє, що заради підвищення fps я купувати щороку нову відеокарту не стану, так як не ігроман і не багатий настільки. Але все одно, жабка жим-жим. трішки.

Кернес захопив Януковича в Харкові, жорстоко його побив і заставляє на камеру говорити всяку маячню.

Звідки я це взяв? Може сам придумав? Подивіться сьогоднішнє інтерв'ю Януковича, хто ще не подивився, таких питань більше не матимете. Вставляти відео прямо на сторінку не схотів, аби не псувати дизайн сайту. А, іще — вже не трудиться говорити українською.

Сторінки