На ці вихідні мене покликали виїхати в Одеську область, познімати на лиманах пташечок на світанку. Я хотів, скориставшись нагодою, взяти на огляд швидку фотокамеру, проте офіси представництв гуляють до 10-го. Так що буду знімати на свою техніку.

Я просто викладу фотографії, а ви їх підпишете. Так, як би на вашу думку підписав їх я. Бо я втомлений і зараз мені ліньки строчити текст.

Тент
Через воду
Вогнище
Через воду
Болото

Плани, як завжди, не збуваються. Хоча, потихеньку збуваються — в Черкаси ж вибрався минулого року.

  • Квітень. Хочу знову потрапити в Міжрічинський РЛП, але не з метою споживання "Поліської білочки", а з метою познімати міграцію птахів та їх шлюбний період. Андрій Сагайдак казав, що малою групою більше шансів підібратися ближче до птахів, крім того, там є ничка, звідки можна знімати геть близько. Тому шукаю, з ким поїхати — кілька людей висловили попередню згоду, але дата поки невідома, визначу пізніше. Під цей випадок витрушу відповідну фотокамеру в когось із постачальників.
  • Травень. Хочу знову потрапити до Кривого Рогу, покататися на байдарці по Інгульцю і потрапити до майданчика Криворізького авіаційного коледжу, де ряд цікавих експонатів, включаючи Ту-114. На місці є туристичні люди, які цим займаються, тому нікого не шукаю.

Сьогодні в моєму блозі:

1. Люди з ліхтариками спускаються по крутому схилу.

Кривий Ріг

2. Нічне місто сяє кольоровими вогнями.

Кривий Ріг

3. Червона Шапочка Курточка фотографує на суперзум.

Кривий Ріг

Як ви зрозуміли із цих дуже інформативних фотографій, на часі у нас суворе місто Кривий Ріг, великі ями в землі, всіляка техніка та святковий настрій.

Увага! Про рекордно довге місто я написав рекордно довгий допис - під катом 79 (сімдесят дев'ять) знімків і багато тексту. Тому перед прочитанням рекомендую завершити свої інші справи, сходити в туалет, вкласти дітей спати, а тещу - відправити кудись в гості.

Если я что-нибудь в чём-нибудь понимаю, то дыра — это нора, а нора — это Кролик.

Hole

Промислових викидів вам у стрічку.

Smokes

На минулому тижні мав нагоду завітати до закритих будівель в президентському кварталі - до будинку вдови, яка плаче, будинку з химерами та адміністрації президента. На жаль, через закритість цих будівель, фотографувати там заборонено, телефони та фотокамери здають при вході, хоча на весні, коли туди проводили прес-тур, то там знімали. А так як пам'ять в мене не дуже добра, то в текстовому описі можуть бути неточності.

Фотографій всього три, тому всіх їх під кат.

Однієї мокрої та холодної суботи в кінці листопаду я, замість довго спати в теплому ліжечку, покотився на Кіровоградщину дивитися на великі крокуючі екскаватори та всілякі архітектурні пам'ятки. Особливо на екскаватори - церкви та палаци мене не сильно цікавлять. Я їх побачив, але зблизька лише один маленький, а інші здалеку в тумані. Іще побачив районний центр Олександрія, що дещо нагадував мені Білу Церкву, зокрема наявністю одно-двоповерхових єврейських будинків та контрастним громадським транспортом - сучасні низькопідлогові автобуси їздять там поруч із вінтажними ПАЗиками. Варто сказати, що в місті понад 100 офіційних пам'яток архітектури, проте місцеві не звикли бачити туристів і цікавилися, а що це ми тут фотографуємо.

Отже, під катом п'ятдесят фотографій Олександрії та околиць, без підписів - щось мені писати ліньки. Всі знімки можна клацати.

Найцікавішим місцем в Межигір’ї для мене став музей класичних автомобілів, тому я про нього і напишу окремо. Це не гараж з люксовими Мерседесами, це саме музей, бо на цих машинах якщо і виїжджали куди, то тільки по святах.

50. Вартість відвідання 30 гривень і тут я не пошкодував грошей. Єдина вимога — не чіпати експонати, проте знімати можна скільки влізе.

Цього разу скромних 26 знімків під катом. Машин більше, проте я втомився їх усіх знімати окремо, тому клацав групами. Деякі були дуже схожі — наприклад, квадратні членовози ЗІЛ, тому я опублікував лише те, що відрізнялося.

Я всяко намагаюся дотримуватися своїх обіцянок, хоч не завжди в мене це виходить стосовно блога, проте сьогодні ми все-ж підемо на прогулянку в новий міський парк, люб’язно подарований нам Віктором Федоровичем на радість киян і на не радість мешканцям села Нові Петрівці, тим, які мали нещастя оселитися на вулиці поруч із Межигір’ям.

1. Фотографій буде багато, всього 76, проте в цьому дописі лише (!) 49. Для зручності, я поділю Межигір’я на кілька зон — парк, гольф-клуб з Хонкою, звіринець та музей автомобілів, про який в наступному дописі. Взагалі, розтасувати такий стос знімків було непростою задачею, тому читайте і пам’ятайте, як я для вас трудився.

Вхід до клубу

Отже, запрошую в місце, пафосно назване музеєм корупції, хоча, насправді, це більше схоже на музей несмаку.

Сторінки