Однієї мокрої та холодної суботи в кінці листопаду я, замість довго спати в теплому ліжечку, покотився на Кіровоградщину дивитися на великі крокуючі екскаватори та всілякі архітектурні пам'ятки. Особливо на екскаватори - церкви та палаци мене не сильно цікавлять. Я їх побачив, але зблизька лише один маленький, а інші здалеку в тумані. Іще побачив районний центр Олександрія, що дещо нагадував мені Білу Церкву, зокрема наявністю одно-двоповерхових єврейських будинків та контрастним громадським транспортом - сучасні низькопідлогові автобуси їздять там поруч із вінтажними ПАЗиками. Варто сказати, що в місті понад 100 офіційних пам'яток архітектури, проте місцеві не звикли бачити туристів і цікавилися, а що це ми тут фотографуємо.

Отже, під катом п'ятдесят фотографій Олександрії та околиць, без підписів - щось мені писати ліньки. Всі знімки можна клацати.

Найцікавішим місцем в Межигір’ї для мене став музей класичних автомобілів, тому я про нього і напишу окремо. Це не гараж з люксовими Мерседесами, це саме музей, бо на цих машинах якщо і виїжджали куди, то тільки по святах.

50. Вартість відвідання 30 гривень і тут я не пошкодував грошей. Єдина вимога — не чіпати експонати, проте знімати можна скільки влізе.

Цього разу скромних 26 знімків під катом. Машин більше, проте я втомився їх усіх знімати окремо, тому клацав групами. Деякі були дуже схожі — наприклад, квадратні членовози ЗІЛ, тому я опублікував лише те, що відрізнялося.

Я всяко намагаюся дотримуватися своїх обіцянок, хоч не завжди в мене це виходить стосовно блога, проте сьогодні ми все-ж підемо на прогулянку в новий міський парк, люб’язно подарований нам Віктором Федоровичем на радість киян і на не радість мешканцям села Нові Петрівці, тим, які мали нещастя оселитися на вулиці поруч із Межигір’ям.

1. Фотографій буде багато, всього 76, проте в цьому дописі лише (!) 49. Для зручності, я поділю Межигір’я на кілька зон — парк, гольф-клуб з Хонкою, звіринець та музей автомобілів, про який в наступному дописі. Взагалі, розтасувати такий стос знімків було непростою задачею, тому читайте і пам’ятайте, як я для вас трудився.

Вхід до клубу

Отже, запрошую в місце, пафосно назване музеєм корупції, хоча, насправді, це більше схоже на музей несмаку.

Скоро ми завітаємо в гості до любителя рідкісних класичних автомобілів...

Класичні автомобілі

...високих парканів з колючкою...

Високий паркан

...і, звісно, страусів!

Страус ему

А ще на цих вихідних в моєму блозі відбудеться диверсифікація. Фотографій буде багато, не перемикайтеся.

Хочу вам зізнатися, що в мене поступово згасає інтерес до подорожей. Тобто, мені хочеться кудись поїхати, але так, щоб було щось принципово нове, таке, чого я не бачив взагалі. Тобто, їхати дивитися на замки та палаци вже для мене не цікаво - вони нічим принципово не відрізняються від тих замків та палаців, що я вже бачив. Храми - нудно взагалі. Треба чогось принципово нового. Заповідники та національні парки теж приїлися - бував у декількох, і там усе однаково - музей на базі, екостежки та альтанки щоб побухати.

Не стала винятком і поїздка до Канева, куди мене витягнув Роман Маленков - я не хочу закидати йому, що він погано працює, бо з організаційної точки зору все було гаразд - готель нормальний, харчування непогане, транспорт зручний, маршрути різноманітні, навіть пікнік увечері на березі Дніпра - проте, я плівся позаду групи і не бачив нічого цікавого навколо. Тому просто публікую деякі красиві фотографії з короткими коментарями і зарікаюся більше у такі поїздки не їздити.

1. Штучне озеро коло Канівської ГЕС, вирите тоді, коли з неї збиралися зробити ГАЕС - ідею покинули, а озеро заповнили водою підземні джерела і вийшло непогане місце для купання - часто з Канева сюди їздять.

Озеро

Люблю нічну залізницю.

Люблю перестук коліс, похитування вагона, рипіння колісних візків на стрілках, вогні, що пропливають повз вікна. Люблю стук молоточка по буксах, оголошення на станціях, цокання каблуків і торохтіння кравчучки по плитці перону за вікном.

Біла Церква

Не люблю дитячий ультразвук в сусідньому купе.

Раніше я уявляв Дніпропетровськ як суворе та сіре місто, де по вулицях їздять квадратні трамваї КТМ-5, навколо стоять квадратні заводські будівлі, а коло них ходять суворі пацанчики в смугастих абібасах. Власне, десь так воно і було вранці, коли я виліз із жаркого вагону в приємну світанкову прохолоду і пішов шукати потрібну маршрутку. Але, як виявилося згодом, цікаве було зовсім поруч, просто я не в ту сторону спочатку прямував.

1. Отже, сьогодні я вам покажу щось цікаве в цьому суворому місті - поспішайте відвідати Дніпропетровськ, доки його не перейменували.

Пам'ятки Дніпропетровська

Скоро в моєму блозі. Вгадуйте, поки не написав.

Циклон 3

А вам сняться сни?

А які вони у вас? Яскраві, кольорові, приємні? А чи часто вони вам снятся?

А чи сняться вам жахіття?

1. Сьогодні я розповім вам про сновидіння. Я покажу вам те, що для однієї людини може бути приємним, а для іншої - найгіршим кошмаром. Ласкаво просимо у світ Морфея.

Ярко коло казана

Сторінки