В минулі роки я відвідував багато місць в Черкаській області — Умань, Чигирин та Су́ботів, Корсунь-Шевченківський і Трахтемирів. Проте залишився невідвіданим обласний центр, отже на вихідних я надолужив це і добив боса. Сьогодні в моєму блозі:

1. Багато води!

Дніпро

2. Багато диму!

Паровоз

3. Багато людей!

Свято

Ну і інші цікаві речі, читайте далі.

Сьогодні в моєму блозі:

1. Роман носить червону шапочку.

Червона Шапочка

2. Рудий кіт носить натуральне хутро.

Рудий кіт

3. Індик носить 12-14 кілограм дієтичного м'яса.

Індик

Іще будуть церкви, палаци, три педагогічних ВУЗи, цитадель, водонапірні башти, сіськи Ярославни та багато іншого та цікавого. Під катом 60 світлин, всього на 35 МБ, Із них чотири панорами. Я не став розбивати допис на два чи три, нате вам усе вкупі.

  • Він часто заважає фотографувати.
  • З ним неможливо домовитися.
  • Його важко перехитрити.
  • Йому начхати на закони.
  • Йому неможливо пригрозити чи поскаржитися на нього.

Хто це?

Я тут катаюся в Київ зараз, а маршрутки здорожчали до 40 гривень — для щоденної дороги туди і назад це стає накладно. Тому я пригадав свої студентські роки і пішов на залізничний вокзал.

  • Електричка йде в півтора рази довше за маршрутку — це прискорена, стає лише на чотирьох станціях впродовж поїздки. Іще треба підлаштовуватися під розклад, тому вставати доводиться на годину раніше.
  • З іншого боку, через те, що всі дрібні станції електропоїзд їде без зупинок, то там практично немає торгашів, жебраків та іншого цирку. Бабусі з візками та клумаками, в тім, присутні, тому доводиться діставати навушники.
  • Хоч електропоїзд не підвищеного комфорту, проте в ньому більше місця для ніг, ніж у маршрутці, а ще він плавно їде. Я, навіть, пригадав свої компетенції швидкого потрапляння до вагону і займання найзручнішого місця в куточку.
  • Ну і ціна за проїзд в чотири рази нижча.

Поки все, не перемикайтеся.

Жодні закони та міліція в нашій країні не зупинить бажання бабусь поправити своє плачевне фінансове становище шляхом збирання та продажу первоцвітів. Лише повна відмова жінок приймати ті букетики на восьме березня. Але це я сильно розмріявся — навіть працівниця інтернет-кафе, де я друкував та ламінував свіжу фотографію підсніжників, чи то підлистників, так як снігу немає, не зрозуміла, як це я їх не нашманав у подарунок жінкам.

1. Отже, якщо ви не варвар, а цивілізована людина, то поступайте ось так (всі фото збільшуються):

Фотограф підсніжників

Читайте та дивіться далі, що з того вийшло.

Отже, на останок — підсумки по суті, по туризму. Ну і наміри на наступний рік. Планами обізвати це не можу, бо плани не збуваються — практично не збуваються. Єдине, що збулося — я хотів більше їздити — я став більше їздити. Але тут все просто — пошта ломиться від цікавих та вигідних пропозицій кудись поїхати від бородатих дядьків. Тому скаржитися на кількість поїздок цього року не приходиться.

Але мені цього мало — хочеться чогось більшого. Чого саме?

Група

    В невеликій затишній кімнаті, за великим письмовим столом, сидів злий викладач і гортав сторінки свого затишненького журнальчика. Він постійно щось записував до блокнотика і тюкав по кнопках величезного бухгалтерського калькулятора "Громадянин". По ходу діла, злий викладач почісував потилицю. Аж нарешті він востаннє тицьнув у кінських розмірів кнопку = і здивувався. Злий викладач підвів підсумки — всі у своїх блогах підводять і він вирішив спробувати. Спочатку фінансові підсумки по тому, скільки грошей вдалося врятувати від девальвації шляхом конвертації у спогади та фотографії. Тобто, скільки він протринькав на туризм за цей рік.

    Загалом, дуже грубо, вийшло майже 9000 гривень за 15 поїздок, що увійшли до звіту — це вдвічі більше, ніж того року. Загальна кількість днів, проведених в них — 23 — це, приблизно, один день раз у два тижні. Дві поїздки не увійшли до обліку, так як одна на халяву, друга паралельно із нагальними справами. Іще, окремо, значиться придбання рюкзака, фототехніки та іншого туристичного добра десь тисяч на 6-7. Коротше, можна згадати весняну графоманію про останні гроші.

    Деталізації по цінах не приводжу, лише загальний список поїздок і посилання на них. Найдорожче обійшлася поїздка на свято вина, так як там я іще набрав пляшок до рюкзака, найдешевше — трамвай-кафе, так як поїздка маленька.

    1. Поліський заповідник.
    2. Космос-пиво.
    3. Трахтемирів.
    4. Чорнобиль.
    5. Праліси Карпат.
    6. Волинь заповідна.
    7. Деснянсько-старогутський заповідник.
    8. Південь Чернігівщини.
    9. Мезинський НПП.
    10. Відома та невідома Біла Церква (так, я вирішив послухати, що Маленков розкаже про рідне місто.)
    11. Міжрічинський РЛП.
    12. Камінне село.
    13. Свято вина.
    14. Фастівщина, ДОТи і пивний завод не працював.
    15. Трамвай-кафе.

    Із того, що не увійшло до обліку — Обухівська Русь, проплатив профком, їхали колективом, та нещодавній туалетний музей — забіг туди мимоходом.

    Воно, звичайно, добре, що я стільки їздив, але, в цілому, дорого. Тому на наступний рік треба витрачати менше. Наприклад, зекономити на бородатих дядьках і їхати кудись самостійно.

    Далі будуть підсумки по самих подорожах, алкоголю та фотографіях. Не перемикайтеся.

    Сьогодні ми трішки оглянемо пару ДОТів Київського укріпрайону, що були призначені для захисту Києва від ворогів із заходу. Власне, багато часу у мене на них не було, а щоб зробити толкові фотографії, там треба застрягнути на годинку-другу в кожному з них із штативом. А ще було-б непогано купити налобного ліхтаря — і в господарстві знадобиться, коли в довгі зимові вечори пропадає світло.

    1. ДОТ№ 100, або 179 за іншою нумерацією, знаходиться неподалік від Віти поштової. Його хтось підприємливий закрив решітками, проте хтось (не ми) сильний відкрив, тому ми зазирнули і всередину.

    Вхід до ДОТу

    Під час поїздок кудись завжди хочеться їсти — особливо, коли десь налазишся. І тут буває два варіанти:

    1. Я вважаю, що їдемо не надовго, або розраховую на заклади громадського харчування. Але тоді виявляється, що народ побрав продуктів і в дорозі влаштовує перекус, плямкаючи ковбасою, вареними яйцями та іншими продуктами. Я плямкаю губами.

    2. Я вважаю, що треба запастися провізією, в переддень поїздки забігаю в гастроном, увечері готую собі торбу. Потім, як виявляється, в дорозі ніхто не їсть — немає коли, чи не брали, чи ще щось. Коротше, везу харчі додому.

    Третього варіанту — взяв харчі і все з'їв, майже не траплялося.

    Сторінки