У Кам'янці-Подільському, в Хотині, в Ужгороді та інших багатьох місцях збереглися чудові давні замки, куди можна приймати туристів, проводити всякі ярмарки та фестивалі із стрільбами, реконструкціями, верховою їздою та масовими бійками в обладунках. Але в Київській області щось такого і немає — зруйнували та розібрали то за часів СРСР, то іще раніше, як замок у Білій Церкві, від якого лишилася лише Замкова гора. Але приймати туристів, реконструкторів та інших охочих випити не вдома, а десь на свіжому повітрі, кудись треба — тому коло Обухова вирішили побудувати таке місце з нуля. І назвали це історико-культурним розважальним парком "Обухівська Київська Русь."

1. Власне, суть всього парку в одній фотографії. Якщо комусь цього мало, прошу під кат.

Корпоративи

На тижні все не було часу написати про Мезинський національний природний парк, але нарешті віднайшов таку можливість і публікую фотографії. Іще треба не полінуватися і надіслати деякі знімки в повному розмірі іншим учасникам поїздки, але то окрема справа. Отже, Мезинський НПП, як і Деснянсько-старогутський знаходиться на Десні, тільки трішки нижче по течії і, в принципі, не далеко, якщо по прямій. Я думаю, що від Очкіно до Радичева можна сплавитися на байдарці чи на човні. От тільки Радичів знаходиться зі сторони Чернігівської області і до нього добиратися куди простіше і швидше — та-й дорога дещо краща, тому, можливо, дещо привабливіший для туристів, ніж Очкіно. З іншого боку, в Деснянсько-старогутському парку є база відпочинку і можливість прийняти більше народу. Отже, про все по порядку. Спочатку, коротко про сьогоднішній допис.

1. Пором через Десну названий на честь царя Володимира маленького і приводиться в рух мускульною силою та течією річки.

Пором

2. Хлопці пливуть по Десні в довгій байдарці-лімузині, а я заздрю їм з берега через телевик.

Байдарка-лімузин

3. Ми заруфали церкву — хоча, після останніх подій в Москві, називати це руфом якось не виходить.

Дах церкви

Далі ще 30 фотографій.

Сьогодні витягнув товариша і пішли з ним покататися в Гідропарк на каяки. Раніше я острови Дніпра лише проїздив на метро чи на машині, ніколи там не зупинявся. Та-й настільки велелюдний відпочинок мене не приваблює. Фотоапарата я не брав, тому задовольняйтеся одним знімком із телефону.

Русанівська протока, вид на лівий беріг

Пункт прокату знаходиться у Венеціанській протоці, щоправда, захований деревами і з містка його можна не побачити. Ми покрутилися між пляжами, виїхали в Русанівську протоку і зробили коло навколо Долобецького острова, повернувшись за течією Чортория. В північній частині острова майже нікого немає, тільки якась пара в прибережних кущах робила шпілівілі, але фотоапарата я з собою не брав. Ну і туди-сюди снують моторні човни, хитаючи нас на хвилях, тому навіть якби і взяв камеру, то побоявся-б перекинутися з нею.

Каталися ми на одномісних коротких каяках, які були-б більш доречними на Стоході, бо їх легше повертати, тоді як на дніпрових просторих водах краще великий двомісний каяк. Загалом, разом із тим, що ми іще попетляли, наш шлях становив близько 9 кілометрів, а по часу, із зупинками, вийшло 2,5 години.

Ну і як висновок, скажу, що на такі великі річки краще збирати побільшу компанію щоб поганяти. Милуватися Дніпром краще з великого човна, так як байдарку треба постійно контролювати, а якщо зупинитися, то тебе починає зносити і розвертати течія. Тому, наразі, дуже хочу каякінг на Росі.

З вівторка, коли я писав про відпочинок на базі Деснянсько-Старогутського національного природного парку, в мене виникло декілька думок, які можуть виявитися для вас корисними, якщо ви захочете туди їхати — а ви захочете, прочитавши сповнений ботаніки, латини та солодкого шишкового варення допис від Слави, з яким ми їздили.

1. По перше — транспорт. База відпочинку знаходиться в лісі, неподалік від села Очкине, до якого можна добиратися як із Середини-Буди, так і з Шостки. В першому випадку вам можна приїхати з Києва "регіональним експресом підвищеного комфорту" Київ-Шостка — він і справді підвищеного комфорту в поівнянні з електричкою Київ-Зернове, якою ми їхали до Середини-Буди, проте сидіння в ньому якісь не анатомічні і за три з половиною години сидіння затерпли задниці. Але, в будь-якому разі, треба, щоб вас на місці зустрічали.

Прогулянка лісом увечері

У нас было два пакетика травы, семьдесят пять ампул мескалина, пять пакетиков диэтиламида лизергиновой кислоты или ЛСД, солонка, наполовину наполненная кокаином, и целое море разноцветных амфетаминов, барбитураторов и транквилизаторов...

Рауль Дюк голосом Леоніда Володарського.

1. Із усього вищеперерахованого, у мене було лише два пакетики трави, ну і на додачу пакетик сушених грибів. Не те, що воно мені було необхідне в дорозі, але нас таким пригостили, тому їхати додому було трішки стрьомно — а раптом міліціянтам на вокзалі наш вигляд здасться підозрілим. Але то було в неділю увечері, у двома днями раніше двоє спеціальних агентів їхали майже на кордон з Росією виконувати спеціальну місію, про яку трішки пізніше.

Два пакетики трави

Під катом 36 фотографій, що нетипово багато для мене.

В Гідравлічному парку є прокат байдарок - одно та двомісних. Самому не цікаво, треба з кимось. Я у відпустці, можу в будь який день. Ціни, як на мене, прийнятні, дивіться на їх сайті, думайте, поїхали. Як варіант - коло Південного мосту, та-ж контора.

Я, окрім вагону фотографій, зняв трішки відео ходу по Прип'яті. Знято по дорозі до Сваловичів. Не зважаючи на те, що фотоапарат дає FullHD картинку, ТиТруба повернула лише якість 360 точок.

Сьогодні ми завершимо наші Зелені свята самим серйозним дописом — ніякого алкоголю, ніяких лулзів, тільки бу-бу-бу-пізнавальні-факти. Але спочатку трішки дежавю — те, що ви зараз побачите, десь уже раніше мелькало. Просто це є незмінними атрибутами Полісся, а ми вже були в Поліссі взимку. Ну, в Житомирській області тоді були, ну і що? Цього разу Полісся волинське, на межі з рівненщиною.

1. Отже, в Поліссі ми бачимо дерев'яних ідолів. Ці, по ходу, сучасні, взимку були старі і кам'яні, але фізіономії впізнаються.

Ідоли

Як нормальні люди відзначають Зелені свята? Ну, наприклад, приносять додому оберемки очерету і розкидають його по кімнатах. Згодом, коли очерет висохне, прибирають його і викидають геть. Як відзначають Зелені свята туристи? Вони самі себе несуть в зарості очерету, а коли закінчаться запаси горілки, а туристи просохнуть, то забираються звідти. Отже, сьогодні в моєму блозі:

1. Вранці тверезі люди сідають у туфель з моторчиком.

Посадка в човен

2. Вдень корови пасуться коло води.

Корови

3. Увечері Ярослав свиснув гармоніста із весілля поруч. (Фото з телефона)

Весільний гармоніст

Ну іще двадцять цікавих фоточок під катом, приєднуємося. Зазначу, що цей допис написаний заради лулзів, тому не сприймайте його всерйоз. Більш серйозні тексти будуть на днях.

Сьогодні в моєму блозі:

Дерево,а за деревом дерево,
treetree
а за деревом дерево,а за деревом дерево.
treetree

А за деревами трішки незатоптаного ексклюзиву. Туристичні маніяки не хочуть шукати ліс коло Києва, чи хоча-б їхати у Полісся, що неподалік, а пруться на край світу, щоб походити по лісі. Сьогодні мова піде про Угольсько-широколужанський буковий масив Карпатського біосферного заповідника — найбільший у Європі шмат букових пралісів. Я уже колись писав про те, що праліси — це там, де не ведеться взагалі ніяка господарська діяльність. Такими були-б Карпати без людини взагалі. А так як цей допис у блозі є заповідним, то ви зобов'язуєтеся не топтати, не рвати і не рубати тут нічого, не полювати на тролів. Отже, прошу в темний-темний ліс.

Сторінки