В Гідравлічному парку є прокат байдарок - одно та двомісних. Самому не цікаво, треба з кимось. Я у відпустці, можу в будь який день. Ціни, як на мене, прийнятні, дивіться на їх сайті, думайте, поїхали. Як варіант - коло Південного мосту, та-ж контора.

Я, окрім вагону фотографій, зняв трішки відео ходу по Прип'яті. Знято по дорозі до Сваловичів. Не зважаючи на те, що фотоапарат дає FullHD картинку, ТиТруба повернула лише якість 360 точок.

Сьогодні ми завершимо наші Зелені свята самим серйозним дописом — ніякого алкоголю, ніяких лулзів, тільки бу-бу-бу-пізнавальні-факти. Але спочатку трішки дежавю — те, що ви зараз побачите, десь уже раніше мелькало. Просто це є незмінними атрибутами Полісся, а ми вже були в Поліссі взимку. Ну, в Житомирській області тоді були, ну і що? Цього разу Полісся волинське, на межі з рівненщиною.

1. Отже, в Поліссі ми бачимо дерев'яних ідолів. Ці, по ходу, сучасні, взимку були старі і кам'яні, але фізіономії впізнаються.

Ідоли

Як нормальні люди відзначають Зелені свята? Ну, наприклад, приносять додому оберемки очерету і розкидають його по кімнатах. Згодом, коли очерет висохне, прибирають його і викидають геть. Як відзначають Зелені свята туристи? Вони самі себе несуть в зарості очерету, а коли закінчаться запаси горілки, а туристи просохнуть, то забираються звідти. Отже, сьогодні в моєму блозі:

1. Вранці тверезі люди сідають у туфель з моторчиком.

Посадка в човен

2. Вдень корови пасуться коло води.

Корови

3. Увечері Ярослав свиснув гармоніста із весілля поруч. (Фото з телефона)

Весільний гармоніст

Ну іще двадцять цікавих фоточок під катом, приєднуємося. Зазначу, що цей допис написаний заради лулзів, тому не сприймайте його всерйоз. Більш серйозні тексти будуть на днях.

Сьогодні в моєму блозі:

Дерево,а за деревом дерево,
treetree
а за деревом дерево,а за деревом дерево.
treetree

А за деревами трішки незатоптаного ексклюзиву. Туристичні маніяки не хочуть шукати ліс коло Києва, чи хоча-б їхати у Полісся, що неподалік, а пруться на край світу, щоб походити по лісі. Сьогодні мова піде про Угольсько-широколужанський буковий масив Карпатського біосферного заповідника — найбільший у Європі шмат букових пралісів. Я уже колись писав про те, що праліси — це там, де не ведеться взагалі ніяка господарська діяльність. Такими були-б Карпати без людини взагалі. А так як цей допис у блозі є заповідним, то ви зобов'язуєтеся не топтати, не рвати і не рубати тут нічого, не полювати на тролів. Отже, прошу в темний-темний ліс.

Що для вас значить словосполучення "міцне туристичне взуття"? Саме це всім було рекомендовано взяти з собою на цілоденну прогулянку, за яку я увечері напишу. В результаті, по товстій ковдрі із опалого за всі минулі роки листя, частина групи постійно ковзала, особливо на крутих підйомах та спусках в своїх кросовках та напівкедах, чи в чому вони там були. Я, з осені, в якості "міцного туристичного взуття" використовую робочі черевики із твердим носком і підошвою "трактор" та трекінгову палицю - що і другим рекомендую.

Привіт всім. Так як другу мою загадку про вагон на 18 місць розгадали, у тому числі завдяки тому, хто купив мені квитка у цей вагон (10-й вагон у 43-му поїзді до Івано-Франківська), то почну цей допис з відповіді на першу загадку про Василя Покиньчереду, яку ви можете побачити на наступній фотографії.

Василь Покиньчереда фотограф

Що, ніхто не розгадав мою загадку? Тоді я не покажу вам фотографій. Ну добре, доки я розгрібаю знімки, ось вам іще одна загадка, простіша, як на мене. У вагоні, в якому я їхав назад, було лише 18 місць, але це не СВ. Питання: що це за вагон?

От зараза, в готелі є wifi, не відпочив. Коротше, вам загадка до понеділка. Минулого року я розповідав про Василя Покиньчереду і скаржився на те, що він дуже швидко бігає по схилах і за ним рівнинним людям важко вгнатися. Цього разу на шиї у Василя висить спеціальний пристрій, завдяки якому він рухається в оптимальному темпі і я встигаю побігати навколо і назнімати гарних кадрів. Увага, запитання знавцям - що це за пристрій? Нічого сильно неймовірного і не з ваших BDSM фантазій.

На цих вихідних я відпочиваю від інтернетів. Ну, якщо там не виявиться халявного WiFi, звісно. А ще я, якщо буде настрій, щось сфотографую. Потім, якщо не полінуюся, фотографії опублікую.

І, заодно, я випробую свій новий наплічник. Я довго збирав його, чомусь складав туди багато речей. Чи влізли вони всі? Важко сказати "влізли" - скоріше "зі свистом залетіли". Ну, десь як матерія у чорну дірку. Після того, як я туди все помістив, залишилося іще чимало місця, тому я закинув всередину іще кофр з фотоапаратом, який, зазвич, ніс окремо на плечі. На роботі студенти були в шоці, чув за спиною зойки, напевне не бачили такого великого рюкзака ніколи.

Отже, все, до зустрічі наступного тижня.

Сторінки