От зараза, в готелі є wifi, не відпочив. Коротше, вам загадка до понеділка. Минулого року я розповідав про Василя Покиньчереду і скаржився на те, що він дуже швидко бігає по схилах і за ним рівнинним людям важко вгнатися. Цього разу на шиї у Василя висить спеціальний пристрій, завдяки якому він рухається в оптимальному темпі і я встигаю побігати навколо і назнімати гарних кадрів. Увага, запитання знавцям - що це за пристрій? Нічого сильно неймовірного і не з ваших BDSM фантазій.

На цих вихідних я відпочиваю від інтернетів. Ну, якщо там не виявиться халявного WiFi, звісно. А ще я, якщо буде настрій, щось сфотографую. Потім, якщо не полінуюся, фотографії опублікую.

І, заодно, я випробую свій новий наплічник. Я довго збирав його, чомусь складав туди багато речей. Чи влізли вони всі? Важко сказати "влізли" - скоріше "зі свистом залетіли". Ну, десь як матерія у чорну дірку. Після того, як я туди все помістив, залишилося іще чимало місця, тому я закинув всередину іще кофр з фотоапаратом, який, зазвич, ніс окремо на плечі. На роботі студенти були в шоці, чув за спиною зойки, напевне не бачили такого великого рюкзака ніколи.

Отже, все, до зустрічі наступного тижня.

Цей допис, на жаль, не вийшов таким, як я хочу — із хорошим сюжетом та інтригою. Більше того, тут не буде навіть лулзів — тут вони не доречні. Ну, зовсім без лулзів не буде, адже вони є основним фізіологічним процесом мого організму, проте вони будуть не такими помітними. Отже, маєте стандартний фотозвіт, горе мені.

Увага! Цей допис містить радіоактивні матеріали, що можуть становити небезпеку для вашого здоров'я. Ви зобов'язуєтеся дотримуватися правил техніки безпеки при знаходженні у радіоактивних дописах — нічого не торкатися, не відходити від затвердженого маршруту, не вживати їжі та напоїв, не палити. Читати цей допис можна тільки в закритому одязі та взутті — ніяких шортів, футболок, маєчок. Іще ви маєте поставити свій підпис тут ________ за те, що ви ознайомлені з правилами поведінки в цьому дописі і тут ________ за те, що ви не маєте медичних протипоказань для прочитання небезпечних матеріалів. Ну і на виході з цього допису ви повинні будете пройти дозиметричний контроль. Ласкаво просимо!

1. Отже, сьогодні мова піде про Чорнобильську зону відчуження, куди мене занесло, чи то завезло вчора. Так як це закрита зона, то потрапити туди так просто не можна, а, тим більше, просто потинятися там. Потрібно завчасно подавати списки, винаймати офіційного супроводжувача — на КПП "Дитятки" будуть перевіряти вас і ваші папери. Фото пунктів пропуску не робив.

Знак радіація

Це — Вільгельм Конрад Рентген. Зустрічатися з ним цілим за один раз — смертельно небезпечно. Можна за декілька років і потроху. Детальніше про це буде завтра, чи післязавтра — як не полінуюся. Фото поцуплено з Вікіпедії

Roentgen

Майже три тижні тому я надумав готуватися до літнього сезону і спитав у ходячого товариства, в чому краще носити свої речі. Серед рекомендацій було два спрямування від тертих туристів на Terra Incognita і їх магазинчик на Чернігівській. Сьогодні я туди добрався. Мені там сподобалося.

Невелика крамниця вщент заставлена туристичними товарами — від всякого розміру та фасону рюкзаків до шоломів, лижних окулярів, одягу та туристичного посуду. Серед цього всього добра намалювався немолодий дядечко, який справно виконує свою роботу — показує, розказує, дає поміряти. Тому я туди піду іще.

Собі я придбав Terra Incognita Vertex 100. Хоча, зовнішній вигляд як у Vertex Pro на їх сайті, але той Pro дорожчий. В ньому багато застібок, шлейок і блискавок. Як одягаєш, то відчуваєш себе космонавтом. Він гігантський і бездонний — всередині, щоправда, бракує світильника — темно ритися. Я там поставлю гіпсокартонні перестінки, організую санвузол, кухню і спальню, буду в ньому жити. Тепер треба навчитися його регулювати — в принципі, на старому маленькому наплічнику схожа система, але простіша і туди не стільки вантажу влазить.

Сьогодні ми закінчимо знайомитися із Житомиром. Взагалі, хочу сказати, що Ярослав нас надурив. Він обіцяв "Пиво і космос", натомість, по факту, ми отримали "Космос і пиво". В тім, фінал закономірний — так закінчуються всі офіційні заходи — неофіційною частиною.

Увага! Я мало петраю в пиві — як в процесі варіння, так і у споживанні, тому в допису можуть бути технічні неточності. Більш грамотну версію мого допису можна почитати у Ольги Фреймут чоловічої статі.

1. Спочатку розглянемо, як же вариться пиво. Це дуже просто — ще простіше, ніж видувати ялинкові іграшки. Все тому, що основну роботу за вас роблять пивні дріжджі. Вони поїдають солод і пукають у сусло, результат називають живим пивом.

Живе пиво

Давайте розпочнемо наше знайомство з Житомиром із колиски радянської космонавтики. Родом звідси видатний конструктор Сергій Павлович Корольов, про що свідчить стела на трасі при в'їзді в Житомирську область. До речі, траса пережила вже дві зими і досі рівна, приємно їхати.

1. Власне, колиска радянської космонавтики має такий вигляд:

Колиска

Вчора я здійснив невелику цікаву прогулянку, то-ж найближчими днями буду з вами ділитися враженнями. В Записках злого викладача ви побачите наступне:

Голуби гадять на меморіальний камінь.

Меморіальний камінь

— Коло того каменя проходять весільні процесії, а обличчя у нареченого не виражало ніякого задоволення.

Сильний вітер здуває людей.

Вітер віє

— При нас одну людину скинуло з високого мосту, проте, на щастя, чоловік залишився цілим та неушкодженим.

Ярослав отримав нагороду і пробує її до пива.

Ярослав і Даніел

— А що ще можна робити з Ukrainian Travel Awards?

Ну і багато іншого та не менш цікавого. Не перемикайтеся!

Куди поїхати?

  • Полтава + філіал авіамузею (тільки не взимку, бо Хюндай ламається);
  • Музей АНТК ім. Антонова (як туди потрапити?);
  • Ужгород + Мукачеве (досі хочу):
  • Піп Іван Чорногірський;
  • Музей метрополітену + екскурсія по депо чи ескалаторному господарстві (є у них на сайті, потрапити не проблема, тільки групу назбирати треба на певний час);
  • Музей "Золоті ворота" (працює в теплу пору року);
  • Черкаси (питання — як зручно туди потрапити, а там мене зустрінуть точно).

Із матеріальних хотінь — спалах. Поки все, далі список буде розширюватися. Приймаю пропозиції на спільні вилазки кудись.

Колись я їхав автобусом із Києва в сторону Житомира. Приміський автобус наповнений людьми, які їдуть з роботи. Коло заднього колеса, де сидіння повернуті один до одного, сидить групка роботяг — такі спрацьовані дядьки і майже такі-ж спрацьовані хлопці. Пролетаріат є пролетаріат і в одного із них знаходиться пляшка горілки, от тільки стаканчиків не знаходиться. Але нічого — є горішок, який розклюють і в дві половинки наливають алкоголь. Не стільки тої випивки, як лулзів і смороду на весь автобус. Хоча, їм нічого ніхто не казав.

1. Я спробував і собі побульбенити в транспорті. Але я не пролетарій, тому в мене вийшло дещо інакше. Ну, по перше, для розпивання спиртного було обрано трамвай.

Трамвай-кафе

Сторінки