Збігав сьогодні до Києва — хотів іще на минулих вихідних збігати, проте тоді лило. І сьогодні теж не сухо, проте нікуди тягнути далі.

Придбав трішки обладнання для фотографії. Зокрема, треногу (хотів маленьку, вийшла велика, проте повністю металева і міцна). Іще взяв теплоізоляцію.

В Оушн-Плазі навігація — фігня. Присутні якісь там стрілочки, але коло входу їх не було. Присутні мапи поверхів — проте чому на них не вказати точку "ви тут"? І музика гидотна з динаміків лунає.

Хотів щось пофотографувати, навіть взяв камеру, але погода сказала гайда додому. Тому нічого не покажу. Ось і все.

Я тут переглянув і виписав старі дописи, в яких мала місце хоч якась більш-менш цікава дискусія в коментарях. Впорядкувавши їх в таблиці за кількістю коментарів, я отримав наступну картину:

Назва допису URL Кількість
Коментарів
Тема дискусії
Як ви яхту назвете... http://thepiktor.livejournal.com/157740.html 88 ІТ
Про повноцінне життя http://thepiktor.livejournal.com/179059.html 86 Психологія
Про наше тоталітарне майбутнє http://thepiktor.livejournal.com/183196.html 52 Філософія
Про колесо історії http://thepiktor.livejournal.com/108634.html 35 Політика
Необхідність чи піпіськометрія http://thepiktor.livejournal.com/97866.html 33 Техніка
Про політику http://thepiktor.livejournal.com/70359.html 30 Політика
OSDN Conference 2012 http://thepiktor.livejournal.com/124553.html 28 Суспільні відносини
Про нэзалежнисть http://thepiktor.livejournal.com/69866.html 27 Суспільні відносини/Політика
Мегагойдалки http://thepiktor.livejournal.com/172491.html 27 Подорожі
Фотослоненятко http://thepiktor.livejournal.com/142523.html 24 Фото
Трололо http://thepiktor.livejournal.com/112799.html 23 Філософія

Те, що вилізло на перше місце, можна до уваги не брати, оскільки це був мій діалог із знайомим прихильником операційної системи Gentoo — і йому і, очевидно, мені нічим було зайнятися. А от далі йдуть дописи про політику, психологію, суспільні відносини. Відповідно, я звідси роблю висновки про те, на чому слід акцентувати увагу на майбутнє.

Я тут переглядав свої старі дописи та коментарі до них — у пошуках старих лулзів. Знаю, не мене одного обурюють написи deleted comment. Хоч бери і роби знімки екрану на всі цікаві дискусії.

deleted comments

Отже, я навіть куплю платний обліковий запис, якщо там буде можливість налаштовувати можливість чи неможливість вилучення коментарів. Наприклад, коментар блокується автоматично через 10-20 хвилин після публікації — ну, щоб можна було якусь описку виправити. Або блокується автоматично після того, як на нього відповіли. Або якщо і не блокується, то при спробі вилучення заміняється словами "Я не відповідаю за свої слова", "Я зливаю" чи чимось схожим. Звісно, відвідувачі мають бачити чесне попередження про це.

Як ви ставитеся до таких ідей?

Більше року тому я завів собі титульний допис у ЖЖ, куди написав трішки про себе і складаю посилання на свої, більш-менш цікаві, дописи. Списки їх поступово поповнюються і на даний момент по деяких категоріях виходять довгі простирадла, що не зручно читати. То-ж у мене виникає бажання зробити невеличку реформу — титульний допис оформити у вигляді ілюстрованих картинками категорій із посиланнями на службові дописи із списками у цих категоріях. Ну чи просто додати туди якихось ілюстрацій та пояснень аби розбавити сухі списки. Це не просто із-за того, що так модно — зараз багато блогерів із претензією на цікавість їхнього журнальчика так роблять — просто це, по ідеї, має бути зручно. Це, ніби, автореферат до власної наукової роботи.

На жаль, я трішки обмежений технічно — із-за блокування ЖеЖешечкою атрибутів class та id, що не дає можливості мені використовувати псевдокласи для всяких спадних списків. З іншого боку, не всі читачі використовують Flash — я міг-би у ньому зробити красиво. То-ж доведеться робити статично.

На останок — запитання до моїх читачів — хто з вас дивився верхній допис до того як почати мене читати і чи вплинуло це на ваші наміри мене читати? Ну і які-б у вас були побажання до такої титулки?

Коли я тільки повернувся із Карпат і тонами викладав фотографії, проскочило у моїй френдстрічці згадування на україномовного блогера з власним контентом vova-comment, який скаржився, що коли ти пишеш власні дописи, а, тим більше українською, то в топ українського ЖЖ потрапити не вдасться на відміну від усіляких копіпастерів із сіськами та котиками. Потім він іще скаржився на одного російськомовного копіпастера, але допис не про те.

Я не думав з цього приводу нічого калякати, аж доки не прочитав сьогодні допис головного ЖЖста Іллі Дронова про те, як рахується соціальний капітал. Тоді все стало ясно і цим ясно я хочу поділитися.

Отже, по перше — рулює Живим Журналом російська фірма, розраховуючи свій продукт на ринок країн СНД, де розуміють російську мову. Тобто, фактично, це країни колишнього СРСР + мігранти із-за кордону. То-ж вважайте ЖЖ таким собі інтернет-СРСРом, звісно з російською мовою як головною.

Згідно статті за вищенаведеним посиланням, система розраховує соціальний капітал за кількісними показниками — скільки до тебе в блог за добу прийшло відвідувачів. Тобто, не якість — ваша класна фотографія і цікавезний текст не може бути проаналізований ЖЖ, тільки кількість тих, хто зайшов до вас. Отже, хочете в топ — наганяйте кількість. Серед іншого — написання блогів на мові, зрозумілій цій кількості. Не варто забувати за інші методи накрутки.

Хоча, варто сказати, що в російському топі є некопіпастери — Сергій Доля, Лєбєдєв, Ілля Варламов. З ними у копіпастерів тягатися не виходить, тому вони переселяються в ЖЖ-УРСР, де конкуренція за топ нижча і там мають успіх.

Колись я трішки пробував займатися енікеєм — ходив до людей, заставляв їх комп’ютери нормально працювати. Спочатку до знайомих, а потім до не дуже знайомих. А ще пізніше я взагалі відмовився від цієї ідеї.

По перше, налаштовувати комп’ютер людям, які не вміють ним користуватися і не навчаються, собі дорожче — через тиждень вони нахапаються всяких mail.ru агентів та іншої зарази і будуть телефонувати знову. Можна було-б пояснити, що вони роблять не так, але так як люди навчатися не хочуть, то це марна справа. Особливо, якщо там неповнолітні діти, які тримають за пазухою мільйон іграшок. Поставити адміністративні обмеження

По друге, купувати ліцензійний софт ніхто, звісно, не хоче, очікують, що я принесу свій диск із піратською віндою. Я завважав таку справу досить стрьомною — ставити контрафактний софт незнайомим людям.

Звісно, є люди, у яких виходить усе це робити і ввічливо чи не дуже посилати ламерів, але я до таких не належу.

Я не любитель купувати речі з рук. Можливо, мені така критична думка дісталася від батьків. Можливо, мав значення мій перший невдалий досвід купування речі, що була у вжитку. Врешті, нове є нове. Деякі речі я все-ж купував.

Першим був органайзер Casio, приблизно такий, як на малюнку нижче. Дістався він мені всього за 30 грн., тому до продавця претензій не маю, бо купив чисто із-за цікавості — а що-ж воно таке. Там був записник, калькулятор, будильник, нагадувач і аж 64 кБ пам’яті (на тому, що на малюнку — лише 32). Прожило воно десь два-три місяці, трішки встиг погратися.

Casio organizer
Фото нахабно поцуплено з old-organizers.com

Далі був стаціонарний кнопковий радіотелефон Panasonic із автовідповідачем. В принципі, він робочий і понині, якщо замінити батарею і знайти пасика для стрічкопротяжного механізму. З нього я мав певні зручності, доки не закинув у шафу. Його мені віддали за послугу, еквівалентну 50 грн. Теж брав чисто із цікавості.

Третім був ультрабук Fujitsu-Siemens Esprimo Mobile v5535. Ультрабук, бо ультрабюджетний, мені його віддали за 2000 грн (Новий був за 2900, ще за курсом бакса 5.). разом із сумкою. При чому, я точно знав його вік (три місяці) і єдиного попереднього власника, тому взяв. Мені треба була машинка, яку можна було-б тягати на роботу та в гості. Потягав я його дещо більше чотирьох років, жаба цицьки дала материнці — кажуть у сервісі, що мікротріщина. Свій новий апарат тягати не хочу.

Ну а як ви ставитеся до придбання потриманих речей?

З'являються в мене думки про те, що поточний формат блогу, коли написане мною залежить від настрою лівої п'ятки, чи правої, не приносить особливих успіхів та аудиторії - ну, воно і не дивно. Але, наразі, я нікуди не мандрую і постачати щодня вас фотографіями можливості не маю. Та-й тревел-блоги самі по собі, останнім часом, піднабридли, хоча повністю від цього я не відмовлятимусь: якщо буде новий матеріал, то викладатиму. Квіточки, пташечки, метелики - також не варіант, банальщина.

Тому хочу надати блогу дещо практичного спрямування. Інструкції, огляди, поради - наприклад. В тім, чітко сформованої позиції на це я іще не маю, тому можу прийняти до уваги побажання та поради, якщо такі видадуться мені цікавими. Копіпаста мені не підходить апріорі - вкрай рідко я ділюся в блозі чимось знайденим в тирнетах.

Також, не заважало-б виконати ряд технічних робіт, як от привести вигляд ЖЖ під стиль стенделону, зробити гарний путівник по дописах із фотографіями, теги попрописувати, чим я лінуюся займатися останнім часом.

Мислитель Родена

Зображення взято із Wikipedia

P. S. А, іще - на тИЦ та PR я не фапаю, перший у мене взагалі нульовий - Яндексу я не цікавий. Мене цікавлять коментарі.

Повітря наповнилося звуками та запахами. Десь палять листя, лагодять паркана, за домами торохтить трактор з плугом. Земля потихеньку зеленіє. Дорожники прилетіли з вирію - я сьогодні їх вперше побачив. На центральних вулицях міста.

Якщо ви багато друкуєте, у вас закінчується тонер в картриджі і з’являються білі смуги, то можна картриджа потрусити, що дасть змогу в економ-режимі виписати іще сторінок з двісті. Що я і робив - в приступах бюрократії згенерував 5 великих тек із паперами.

У небесній канцелярії також потрусили картриджа і надрукували нам іще снігу - потім понесуть його заправляти до наступної зими. А, іще - гарні снігопади у грудні також передувалися масовими моїми друкуваннями.

Сторінки