Прогулявся я по Карпатах із великою чорною дзеркалкою — швидко працює, добре знімає, зручна в керуванні, ось тільки велика і важка. Діставати із сумки довго та незручно, постійно носити на шиї погано, а поки заміниш об’єктива, так взагалі стане пізно щось знімати. Ну, можна тягати на собі дві великі чорні дзеркалки, проте я не верблюд, та й гаманець мій не настільки товстий, такий варіант не підходить.

Тому я задумався над компактнішою альтернативою, що дозволятиме знімати віддалені об’єкти. Тобто про ультразум. Так, я розумію, що за універсальність об’єктива доводиться платити світлосилою та якістю зображення, проте мене цікавило наскільки великою буде ця жертва? Наскільки добре може знімати топовий ультразум? З цими думками я поклав до рюкзака Nikon CoolPix P900, попрощався із офісом Nikon Україна і пішов додому.

Загальний вигляд
Загальний вигляд

Всі знімки можна збільшувати. Чесно кажучи, огляд вийшов трохи лінивим — я нікуди не виїжджав, тому мало знімків різних жанрів як для такої камери.

Чим далі, тим більше я думаю про те, що щось пояснювати студентам на заняттях — це зло. Чим більше пояснюєш студенту, тим менше він знає. Тому останнім часом я намагаюся поступати так — ось вам орієнтовний перелік джерел, ось вам гугол, ось вам технічне завдання, а ось дедлайн. Не без того, щоб підказати на важких моментах, але здебільшого на занятті в мене є час пописати журнал, почухати потилицю, перевірити попередні роботи (іноді на плагіат — і таке буває), почитати новини.

При цьому основна турбота викладача полягає в тому, щоб підібрати завдання і чітко сформулювати умови: так, щоб студент, виконуючи його, набув саме тих знань та умінь, що заплановані у програмі. Студенти спочатку стогнуть, ниють, але роблять — тупих немає. Мені однозначно легше — бо якщо торохтіти цілий день, увечері почуваєшся як ганчірка.

Не я це придумав, такий підхід називаєься тьюторинг і зрозумів я його після онлайн-курсів Prometheus та CodeAcademy. Для повного щастя можна і в себе підняти онлайн систему керування навчанням (навіть для локальних курсів), технічну частину я навіть зробив, а по методичній іще руки не дійшли.

І так, Microsoft безкоштовно дала нам "першу дозу" — 50 ліцензій на Office 365: по 1 ТБ онлайн-сховища на людину і ліцензії на їх офісний пакет.

Якщо у вас є парк професійної техніки від Nikon, то ви можете її обслуговувати не в звичайному сервісі, а у Nikon Professional Services або NPS: у них там особливі умови, тільки я не уточнював які, ні з чим до них іти. Те ж стосується Canon і Sony, але сьогодні мова саме про Nikon.

Так як професійна техніка Nikon досить надійна і при дбайливому ставленні служить довго та безвідмовно, то люди в NPS сидять без роботи. Щоб виправити цю ситуацію, вони запросили свого постійного клієнта — мандрівного фотографа Антона Шевельова, який їздить по самих важкодоступних місцях — пустелі, гори, гейзери — і часто псує там свою техніку. Вони організували йому майстер-клас з фотографування в складних погодних умовах, запросивши туди потенційних клієнтів NPS.

Антон Шевельов

Canon робив майстер-класи зі зйомки та по фотобізнесу, а у Nikon Антон поділився своїм деструктивним досвідом: де він фотографував, як захищав камери від погодних умов і похвалився тим, як і скільки він їх поламав. Показав різні чохли, свій рюкзак та розвантажувальну жилетку. Розказав, куди треба залізти щоб екзотично угробити свою камеру та скло. і, головне, показував усім свій об'єктив 70-200, що багаторазово був у ремонті та фотографію затяганої попередньої фотокамери.

Тепер дивуюся, як я не залив свою камеру в байдарці і не розламав у печері. Правда, я не такий завзятий мандрівник. А ви залазьте куди подалі, ламайте там свою техніку та несіть в Nikon Professional Services. Сам захід відбувався в приміщенні магазину Paparazzi — сюди треба йти, коли ремонтувати вже нічого.

На цьому в мене все, розкажіть як ви ламали свою фототехніку, бо я іще не умудрявся, хіба що згубив заглушку від гнізда спалаху і накладку на видошукач. Навіть кришечки від об'єктивів рідні. А іще я хочу купити розвантажувальний жилет.

Рекламні фотографи вміють робити із сірої буденності яскравий, соковитий глянець. Але цього разу вони зазнали невдачі. Коли мені запропонували на огляд Acer TravelMate P658-M, я подивився на знімки із офіційного сайту виробника та почитав основні характеристики і подумав, що ця модель буде для моїх читачів не цікавою. Проте коли в офісі взяв ноутбука до рук, то поміняв свою думку. А тепер, потримавши його пару тижнів, дуже хочу собі такого само. Цікаво, що означає літера М в індексі — напевне, модернізований.

Загальний вигляд

Продовжую брати участь в срачиках на пейсбуці з приводу піратських сервісів і противники їх закриття кажуть, що не проти платити по 200-300 гривень в місяць за те, щоб легально дивитися контент. І тут мене осяяло — нам треба український BBC! Півтора роки тому я дрочив на британське суспільне мовлення — всі британці платять телевізійний податок, натомість отримують доволі якісний контент (10 телеканалів + жменя радіостанцій), який до того ж можна вільно качати із сайту після показу в ефірі. Серіали Шерлок і Друзі, передача Top Gear непогано розходилися по наших торентах, а ще в них в ефірі немає реклами, що мене колись здивувало.

Іще я сьогодні зазирав на Amazon — річна підписка Amazon Prime коштує $100, що десь ~220 грн/міс, і дає доступ до їх відео/аудіо та текстового контенту + необмежене фотосховище для передплатника. От тільки це лише на території США. На теж таке не завадило б.

Більше того, така телекомпанія генерувала б якісний україномовний контент, що закривало б питання засилля російськомовної попси і всіляких квот.

Геть з нуля починати не треба — просто вивести UA:Перший із державної власності та фінансування і залучити туди всіх зацікавлених українських релізерів та створювачів контенту — спочатку на добровільних засадах, а коли справа піде — то за винагороду.

Звісно, казка швидко мовиться, але шлях до реалізації цього не такий і простий та швидкий, як мені тут в блозі написати чотири абзаци, поки це моє бачення.

В силу закриття двох популярних українських постачальників піратського медіаконтенту в соціальних мережах закономірно виникло бурління і всі забули про Трампа і тарифи на комуналку. Одні пишуть про те, що так і треба піратам, ату їх. Інші наполягають на те, що це все зрада, наводячи ряд аргументів, зокрема про те, що сервіси видаляли роздачі за запитом правовласників і про те, що середній український глядач не зможе при наших середніх зарплатах дозволити собі ліцензію GTA V. Іще звучали аргументи про те, що там розміщений контент, який легально купити неможливо — старі фільми, або із нелегальним українським перекладом.

Я сам не святий, качав із обох цих сайтів, або дивився прямо із них — хоча дуже нечасто. Ігри я здебільшого проходжу на Youtube, переважна більшість фільмів мені не цікаві, серіали тим більше. Музло слухаю або по радіо, або на каналах Vevo. Попри це захищати піратські ресурси не буду, тут я на стороні копірастів.

В дитинстві я читав Жуля Верна, зокрема його пригодницький роман “Навколо світу за 80 днів”. Ясна справа, що таку круту подорож хотілося б повторити, проте я не настільки забезпечений, щоб кататися між континентами, та й 80 днів вільного часу в мене не знайдеться. Тому довелося трішки спростити програму, прогулявшись по горах навколо карпатського містечка Сколе із фотокамерою Canon EOS 80D. Плюс багато інших спрощень — приміром, по дорозі не підібрав ніякої тян. Утім, вийшло непогано, я залишився задоволеним, як походом, так і апаратом.

Краєвид

Далі буде багато фотографій та довга розповідь.

Nikon випустили нову любительську модель із п’ятитисячної лінійки — D5600. Це добре.

Загальний вигляд

Зовні вона схожа на оглянуту мною D5500. За характеристиками — матриця, автофокус та процесор — просто ідентична. Із нового — додали NFC та Bluetooth. Піду перекину по синьозубу пару десятків RAWок.

Вигляд зверху
Вигляд ззаду
Вигляд збоку
Підключення

Більше того, матриця, автофокус та процесор такі само, як у позаминулої моделі D5300. В Nikon розслабили булки, мабуть почитали моє порівняння з Canon. Це погано, врахую в наступному порівнянні.

1. Минулої п'ятниці я вирішив сходити в бар і познімати там дрони. Буквально познімати дрони, тобто квадрокоптери, а не напитися до вертольотів, як дехто думає. І, як виявилося, я не один такий дивний: в барі зібралася публіка з фотокамерами.

Публіка

Першим пристроєм, що я взяв колись на огляд, був планшет-трансформер-нетбук Acer Aspire Switch 10. Це був недорогий комп'ютер на Атомі із док-клавіатурою, що швидко відстібалася. Сам формат доволі цікавий для того, щоб всюди брати його з собою, але продуктивності вистачало тільки для найпростішого. З тих пір виробник розширив лінійку, додавши пристрої із більшим екраном - 11 та 12" та більш продуктивними процесорами. Тож сьогодні ми познайомимося із топовим планшетом від Acer: Aspire Switch Alpha 12. Коротше, це альфа-планшет.

Aspire Switch Alpha 12

Сторінки