Напередодні у Києві відбулася щорічна виставка споживацької електроніки та розваг CEE 2017 і я знайшов там дещо цікавого:

Холодильник Samsung відвідує мій сайт.

CEE2017

Електробритва Philips цікавиться ноутбуками.

CEE2017

HTC пропагує важкі наркотики.

CEE2017

Організатори розширили виставку і вона, цього разу, займала півтора павільйони і дещо вийшла за рамки своєї початкової тематики. Більше учасників, більше стендів, розіграшів, музики та відвідувачів. Зрозуміло, що оглянути все я не міг, дивився ближче до тематики блогу. Допис буде із двох частин.

Я, зазвичай, не займаюся телефонами, проте мій дуже несвіжий Lenovo P780, схоже, бажає бути на щось заміненим. Хоч я й не захаращую його сміттям — іграми та купою програм, залишаючи лише самий основне та потрібне, але сил слабенького MediaTek та гігабайта оперативки починає дедалі більше бракувати. Та й працює він вже дуже нестабільно, самовільно вимикається коли не треба.

Я не можу просто піти в магазин і віддатися на волю продавця-консультанта, мені треба добре розібратися в предметі перед придбанням. А для цього бажано спробувати власноруч сучасні апарати. Ситуацію ускладнює те, що я ігнорую продукцію Xiaomi та Meizu, а також побоююсь іншого новоприбулого на наш ринок китайпрому як от Doogee, LeEco та багато інших.

Спочатку я, як покусаний туристами, дивився на броньовані смартфони, але в них слабеньке начиння — лише в топових і дуже дорогих моделях більш менш пристойна електроніка. В принципі, я не екстремал, тому вирішив, що мені достатньо звичайного смартфона із захисним чохлом. Тож основними критеріями вибору для мене стали автономність, продуктивність і швидка робота GPS-системи.

Першим телефоном, що я спробував, став Motorola Moto G5 Plus, з яким я їздив у Карпати, на який зняв частину фотографій, коли діставати велику камеру було ліньки чи довго і з якого радував друзів по вечорах свіжими знімками.

Moto G5 Plus

Я вже мав на тесті попередні покоління Acer Aspire V Nitro Black Edition — сімнашку із GTX860M та п’ятнашку із GTX960M. Нову модифікацію — сімнашку із GTX1060 я взяв в першу чергу щоб познайомитися із Tobii EyeTracking, але ноутбук має ряд суттєвих вдосконалень, тому заслуговує на новий повноцінний огляд.

Загальний вигляд

В попередніх поколіннях це був так званий DTR — заміна настільному комп’ютеру, тобто великий ноутбук із хорошою швидкодією. Проте цього разу Acer потягнули лінійку в ігровий бік і ноутбук цілком конкурує із молодшими Predator’ами.

Іще я збираюся дещо змінити формат огляду, уникаючи великих суцільних масивів тексту.

Цей Acer Aspire V17 Nitro Judgement Day Edition не намагається вас вбити. Поки що. Зате він слідкує за вами, для цього в ньому є Tobii EyeTracking — система відстеження зіниць гравця, про яку й піде мова в цій статті. Це іще одне намагання більше занурити людину у віртуальний світ та урізноманітнити її ігровий досвід. Ми вже мали справу із шоломом віртуальної реальності HTC Vive — але то важкі наркотики, тоді як Tobii EyeTracking — легкий косячок коноплі щоб похіхікати з друзями.

V17 Nitro Black Edition
— А у вас комп’ютер побільшав!
Мої студенти помітили різницю між 22 та 27”

Раніше ми розглядали круті монітори — ґеймерські, увігнуті, 4К, G-Sync, 160 Гц та інші цікаві речі із видатним цінником. Але рано чи пізно я беру на огляд товари із цілком народною ціною — так уже було із ноутбуками Lenovo IdeaPad 510 та Acer Aspire E5. Цього разу в мене буде монітор для повсякденної роботи — простий та невигадливий AOC I2775PQU. Він настільки невигадливий, що виробник навіть не вигадав назви, а залишив простий індекс, що важко запам’ятати.

AOC I2775PQU

Утім, це практичний, універсальний і не дуже дорогий монітор, що чудово підходить для повсякденної роботи. Такого ж класу і дуже схожий мій Dell UltraSharp — єдине, з чим я можу зараз його порівняти.

Acer запросили мене на свою презентацію із промовистою назвою Back to school. Я подумав, що там будуть рішення для комп’ютерних класів, “стобаксові” нетбуки, шкільні сервери, термінальні сервери із тонкими клієнтами, проектори та подібне. Тому з радістю записався, але коли прийшов на місце, то побачив там Swift’и та Predator’и. Ну, це теж безумовно треба сучасному школяреві, але я очікував побачити інше.

Люди на презентації

Виявляється, Back to school — це назва сезону серпня та вересня і до освіти воно ніякого відношення немає. Компанія показала та розказала про техніку, що збирається постачати на кінець літа та про зміни в лінійках ноутбуків. В цьому я бачу деякі позитивні моменти, про які хочу розказати.

Я раніше не тестував техніку Sony, за винятком фотокамери від Xiaomi, де стоїть їх матриця (єдине хороше, що там є). Знайомство ж ми почнемо із екшн-камери Sony HDR-AS300, з якою я сплавлявся у верхів’ях Прип’яті.

Загальний вигляд

Почалося все з того, що спускаючись із Ґорґан у на початку травня я мусив сховати Nikon D3400 в рюкзак через мряку та часті переправи через Бистрицю Солотвинську — але потім шкодував, що не зняв, як я власне переплавлявся.

Не скажу, що на каяках був такий екшн, адже річка тиха та спокійна, проте брати звичайну камеру в тих умовах усе одно незручно — мають значення розміри, захисти від вологи та можливість дистанційного керування. На пристрій я записав більше трьох годин медитативного відео та таймлапси, склав із них невеликий медитативний фільм. Для кріплення якраз згодився міні-штатив, присланий моїм читачем — знизу до нього прикрутив струбцину і ставив на каяк.

HDR-AS300 має старшу сестру — FDR-X3000, що на вигляд така само, різниця лише у підтримці відео в 4К та частоти 120 fps при зйомці у FullHD.

Коли я тестував моноблоки Z3-600 та Z3-700, вони видалися для мене малопродуктивними. Потім був Veriton - у нього все гаразд із швидкодією, але це бізнес-машинка, що не завжди підійде простому користувачеві. Цього разу я захотів щось продуктивне і для дому. Acer пошукали по закутках і дали моноблок Aspire Z3-715. Ця домашня мультимедійна система прийшла до мене в максимальній, для нашого ринку, комплектації із процесором Core i7 6700T та дискретною відеокартою GeForce GT940M. За ним можна як виконувати досить важкі завдання, так і трохи погратися.

На відміну від двох попередніх моделей, ця не має вбудованого акумулятора і не може бути використана як планшет.

Загальний вигляд

Я скептично ставлюся до суперзумів. Незважаючи на очевидну зручність, вони досить повільні у роботі і не радують якістю зображення через складну універсальну оптичну систему.

Подолати мій скепсис спробували в Panasonic, запропонувавши на огляд камеру Lumix DMC-FZ1000. Тобто, я хотів у них взяти щось із крутішої техніки, але вона на той момент вся була на руках — не їхати ж у Карпати зі своїм апаратом.

Загальний вигляд

Фото продукту потягнув із сайту Panasonic. Цей огляд трохи ретро, адже DMC-FZ1000 не нова модель — випущена була іще 2014 року, проте наразі має актуальні характеристики. Це помірний, всього 16х, суперзум із дюймовою матрицею та досить широким функціоналом лінійки Lumix. Камера мені нагадала один суперзум від Canon — вони наразі й коштують однаково, можна буде порівняти.

На сьогодні Panasonic продає також його оновлену версію FZ2000, яка, щоправда, суттєво дорожча.

Хочу зробити круту базу даних для контролю свого робочого процесу — підкажіть, який засіб краще обрати, що опанувати. Робити вона має ось що:

  1. Метапрограма. Я вношу всі-всі можливі теми занять — із вказанням пріоритету та залежностей (яку тему після якої іншої можна читати, яка головніша). Також враховується, яке питання можна давати на самостійне опрацювання, а яку треба давати тільки в аудиторії. До кожної теми теоретичні запитання, самостійні та практичні завдання для аудиторної роботи, список джерел.
  2. Списки всіх груп, з якими я працюю та інформація про те, який предмет в яких семестрах вони вивчають.
  3. Робоча програма. Коли я отримую від адміністрації тарифікацію із зазначенням груп та кількості годин на предмет, система автоматично, на основі інформації із п1, генерує робочу програму на цей рік (в PDF). Також генерує питання для заліку або білети на екзамен (в PDF, щоб відразу друкувати і розрізати). За потреби, пріоритет тем із п1 можна змінити вручну.
  4. Електронний журнал. Генерується для кожної групи на потрібну кількість годин на основі інформації їі пп 2 та 3. Коли я приходжу на пару, він повідомляє мені сьогоднішню тему, генерує PDF для студентів із завданнями на основі п1. За кожне завдання очікує від мене виставлених оцінок для всіх студентів — в разі порушення дедлайну автоматично ставить їм двійки (так, ми ще не на Болоні).
  5. Враховує деякі робочі обставини — перенесення пар, хворобу студента чи його участь в заходах, олімпіадах (відсовує дедлайн).
  6. Рахує всіляку статистику — середній бал на кожного студента, кількість студентів із різними оцінками. Видає попередження про критичні "хвости" у студентів.
  7. Веде облік зданих студентами робіт (містить посилання на здані файли), нагадує мені їх перевірити. Також рахує, чи я віддавав роботу на доопрацювання.
  8. Містить шаблони титулок та всіляких звітних документів. Генерує їх коли треба.
  9. Окремо — робота із студентами за індивідуальним графіком (індивідуальники на 3-4 курсі), у яких інші дедлайни.
  10. Критерії оцінювання до кожної практичної роботи. Я не ставлю оцінки сам, а відповідаю (ставлю прапорці) на прості питання — чи зроблено в роботі А, Б, В ... . На основі цих відповідей програма вираховує оцінку (заодно зберігає інформацію про те, чому саме така оцінка — студент може працювати над помилками).
  11. Зовсім круто: доступ до системи студентів — вони можуть здавати свої файли, бачити свої оцінки їх розшифрування, отримувати за бажанням на пошту автоматичні попередження про критичні борги та наближення дедлайнів.

Сторінки