09.02.2022 - 21:16
1. Коли ми ходили на Ігрець, вітер був помірний. Проте пізно увечері здійнявся шторм. А так як наша садиба знаходилася на самому перевалі, то від поривів вітру будинок буквально ходив ходором. Нам на другому поверсі було дещо лячно.
На ранок я не був впевнений, що будинок досі знаходиться у Верховинському районі. Іще не був впевнений, чи ми взагалі по такому вітру підемо. До Писаного Каменю із перевалу також не дуже далеко, і не дуже високо — 6,5 кілометри в один бік і перепад висот всього 400 метрів.
2. Але вранці вітер трішки вщух, тож ми таки пішли. З одного боку, маршрут дуже не складний, з іншого — все-ж зима, а ми без снігоступів. Але, за планом, якщо будемо гарно йти, то по дорозі назад пройдемо до Буковецьких водоспадів — вони в селі, лише треба зробити невеликий гак. Погода вранці виявилася сонячною і красивою.
3. В перший кілометр дорога пролягає за хребтом і в затишку. Утім, вночі зверху сюди намело снігу і ми ступаємо по свіжих переметах. Тут іще майже немає слідів, десь на під парканами стоять машини.
4. Вид на долину села, ми туди підемо до водоспадів по дорозі назад. Дорога веде до іншого села Черетів, але ми перед ним піднімемося на хребет.
5. Чим крутіший джип, тим далі йти по трактор. Чувак на червоному позадорожнику умудрився з'їхати з дороги і хотів витягнутися лебідкою. Від вітру захлопнулися двері з ключами всередині і заведеним двигуном. І вони вночі сиділи в Тойоті, яку замело снігом.
Ну, ви знаєте мої теплі почуття до джиперів, квадроциклістів та інших дирчиків в горах. Я цього року прагну сходити на стежки, куди вони не заїжджають.
6. Тим часом ми підійнялися на хребет, де стало вітряно. Якщо сніг здуло вниз, значить зверху його не лишилося. І правда — деякі ділянки дороги йшлися дуже легко. Ну і, куди без нього, традиційний західноукраїнський fast pray. Попереду гора Копілаш.
7. Під Копілашем лафа закінчилася і ми забрели у сніг. Там стали на привал, заховавшись за копицею сіна. Взагалі, в цьому місці, як і на Ігреці, суцільні господарчі угіддя — пасовиська, сінокоси, колиби.
8. На Копілаші дуже вітряно. Хоч температура була не дуже низькою, а ми ходили дуже не високо — до 1200 метрів на рівнем моря, без нормального туристичного одягу тут було би погано. Вітрозахисні утеплені курточка та штани з мембраною, а під низом термобілизна дозволяють не промерзати на привалах. Черевики з мембраною та гамаші вирішили проблему намокання ніг в глибокому снігу. В джинсах та міській курточці тут було би погано.
9. Але на самий вершечок Копілашу ми не виходили, а обійшли його зліва, де є стежка. Там видно, що до нас хтось ходив на лижах. Взагалі це мене навело на думку спробувати скітур, але то досить забарна справа — слід спочатку гарно навчитися катати на лижах, а до програми кожної подорожі включати відвідання пунктів прокату, бо купити своє по вартості вийде значно більше, ніж я потратив на байдарку чи на велосипед.
10. Хоча, можна було піти долиною, через Черетів, там навіть магазин є. А уже коло самого Писаного Каменю піднятися доверху. Але ми захотіли краєвидів. На горизонтів Покутсько-Буковинська частина Карпат. І у мене є деякі плани на них.
11. Як і на Ігреці, краєвиди дещо псують опори високовольтних ліній, але за Копілашем вони звертають донизу і нам більше не заважатимуть.
12. Попереду Писаний Камінь та Синя Кичера і влітку можна було би сходити навіть до неї, але зараз ні. Тут уже трапляються ділянки з глибоким снігом. Я подивився на вартість недорогих снігоступів — в принципі, можна придбати, так як кожну зиму я уже не раз їжджу в Карпати. Хоча, тут такий пухкий сніг трапляється, як то кажуть — павдер.
13. Окрім наших слідів та ледве помітних від невідомого лижника, тут більше ніхто не ходив, хіба що якісь звірі. Казали місцеві, тут є вовки. Погода сонячна, краєвиди гарні.
14. Перед самим Писаним Каменем трапилася знову відкрита ділянка, а далі в лісі ми знову поборсалися у снігу. Але там уже не далеко, якихось півкілометра.
15. Але в лісі затишніше, ми знову трохи відпочили. Середня швидкість пересування зовсім невелика, два кілометри за годину. Тому на зиму не варто планувати за день більше п'ятнадцяти кілометрів.
Це без великих рюкзаків. Із вантажем же може буде іще менше, навіть на снігоступах.
16. Зайшли в ліс. Писаний Камінь то також місце сили, тут є іще якісь дуже давні написи. Хоча, по факту, ви побачите написи сучасні. Раз Писаний, значить треба писати.
17. Думаю, влітку тут тирлується багато людей. Не виключаю, що сюди їздять і джипери. Але взимку тут нікого, лише сліди вандалізму.
18. І то, в більшості, заметені снігом. Частина каменю знаходиться за деревами, там затишок. Але столик із лавками уже відкритий вітрам.
19. Снігові замети. Тут ми недовго відпочили, щось познімали. Якби не було вітру, можна було би випити чаю за столиком.
20. Вітер, столик, хрест і Синя Кичера на тлі. Туди геть не далеко, але я вже не мав бажання туди борсатися по снігу.
21. Тож по наших протоптаних слідах ми вийшли із лісу і пішли назад. По часу вписувалися дуже добре, можемо іще сходити до водоспадів.
22. До речі, там є сироварня і влітку також можна покуштувати продукти з овечого молока. Села близько, в них садиби приймають туристів, тож влітку тут народу немало.
23. Обійшли Копілаш і глибокі сніги закінчилися. Далі приємний спуск — наскільки він може бути приємним на такому вітрі. Але ми скоро спустилися в долину. Один джип лишився в канаві, інший поїхав.
24. А, так, про водоспади. Їх там два каскади, ми дійшли до верхнього і виявили, що він замерз вщент і присипаний снігом. Іще й знайти туди спуск серед нетоптаних снігів було непросто. Коротше, на водоспади треба влітку ходити. Але так, вони там є.
Ось такий був у мене початок нового туристичного року. Зовсім скоро (уже є квитки і все заброньовано) буде продовження, тільки на більших висотах. Не перемикайтеся.