1. На відміну від ландшафтних дендропарків Софіївка та Олександрія, ботанічний сад імені О. В. Фоміна з самого початку був створений як науковий. Сад належить КНУ ім. Шевченка (як обсерваторія в Лісниках та Канівський заповідник) Наразі він виконує і функцію громадського простору, тому розділений на дві частини — загальнодоступну і закриту, наукову. Утім, потрапити можна і в другу, записавшись на екскурсію. Їх проводять регулярно, при вході навіть висить розклад.

Наукова частина ботанічного саду Фоміна

Після екскурсії вас відразу ніхто виганяти не буде, можна трішки прогулятися і пофотографувати. Більше того, на сайті саду написано, що можна домовитися щоб прийти і познімати. Можна і весільну фотозйомку провести. Коротше, закрита частина вона не така вже й закрита. Цікаво, чи можна напроситися на ніч?

2. Зайшовши в сад, ви із центру Києва відразу переміщаєтеся в інший світ. Шум столичних вулиць хоч і чути, проте він відходить на далекий задній план. Іноді між деревами проглядаються висотні будинки — поки їх не набудували, взагалі не було видно, що ви у великому місті.

Доріжки

3. Тиша, спокій, пташечки і комарі. Частина території має алеї, лавки, пострижені зелені огорожі і виглядає як публічна частина.

Дерева з підписами

4. Коло багатьох рослин розміщені таблички з підписами. Деякі доріжки оформлені в стилі регулярних французьких садів.

Доріжка з кущами

5. Присутні навіть дерева із формованими кронами. Екскурсовод зазначала, що їй трохи шкода ці рослини.

Формовані крони

6. Альпійська гірка, де ростуть відповідні рослини. Іще тут росли якісь маки, чи інша наркотична рослина і після однієї із екскурсій вночі їх поцупили.

Альпійська гірка

7. Університетські бухгалтери настільки суворі, що інвентаризують навіть каміння. Насправді, то частина фонтану.

Злі бухгалтери

8. Архітектурною домінантою саду є велика оранжерея — кліматрон. Вона була побудована іще при заснуванні саду (йому зараз 175 років) для розміщення високих пальм. Надалі оранжерея добудовувалася і збільшувалася її висота.

Кліматрон

9. Туди також можна потрапити на екскурсію, навіть взимку. Думаю, що я відвідаю кліматрон.

Кліматрон

10. Різноманіття флори саду настільки велике, що сюди можна приходити напевне в будь яку пору року і щось буде цвісти.

Теплиці

11. А ось з грибами тут сутужно, тому їх просто намалювали. Жартую, просто красивий мурал на одному із підсобних приміщень.

Графіті з грибами

12. Частина території нагадує городи. Тобто, тут господарчі ділянки, де розводять та культивують певні види. Сюди приганяють на практику студентів.

Городи

13. Сад хвалиться великою кількістю червонокнижних рослин, колекціями фауни різних куточків світу. Ботаніка це мій слабкий бік, тому переважну більшість назв я не запам'ятав. До деяких рослин я знімав таблички, як ось до тамарикса стрункого.

Тамарікс

14. Тому я просто намагався знайти гарні ракурси — попри те, що це була екскурсія для організованої групи, зробити гарний знімок тут було не важко. Наступного разу слід спробувати писати відео екскурсії від початку до кінця щоб нічого не забути — тепер в мене є чим.

Хвоя

15. Сад зібрав велику колекцію хвойних рослин — різні на смак та на колір сосни та модрини. Ось цей знімок надрукований на А3 висить у мене вдома поруч із холодноярськими первоцвітами.

Хвоя

16. Також ми проходили величезних розмірів папороті. Деякі екземпляри дозволяли зробити знімки із палеозойської ери.

Папороть

17. Одним із ключових моментів екскурсії був огляд степової ділянки із ковилою. Степова частина України мною поки не відвідана, якось треба розбавити Карпати та каякінг новою тематикою.

Ковила

18. Ясенець білий або неопалима купина. Рослина виділяє ефірні пари навколо себе і в разі щільного зростання великої кількості ясенця, концентрація ефіру може бути достатньою щоб гарно спалахнути. Проте температура горіння низька і самі рослини не страждають, тому й неопалима. Шкода, що я не мав із собою запальнички. З цього приводу є якась біблійна легенда і навіть відома ікона. Також від контакту з цією рослиною можна отримати хімічний опік шкіри.

Ясенець

19. Просто маки.

Мак

20. На момент мого візиту магнолії вже майже відцвіли, хоча планувалося подивитися і на них — травень видався досить теплим, природа внесла свої корективи. UPD: це таки рододендрон.

Магнолія

21. Деякі рослини я не ідентифікував — їх назви вже забув, а табличок серед знімків не виявилося — або не було, або я пропустив.

Невідома для мене рослина

22. Проте на знімках вони виглядають досить гарно, тому публікую. Так як серед моїх друзів є біологи, вони прийдуть і визначать — фото я пронумерував для цього.

Невідома для мене рослина

23. Де є квіти, там є і бджоли. Фотографувати їх важче, бо вони рухаються, крім того треба дуже точне фокусування за однією точкою. При чому, макрооб'єктив не завжди допоможе, адже вони досить повільні. Тут краще брати репортажний телевик на 200мм.

Бджола і рододендрони

24. Рододендрони якраз квітували в повну силу і їх тут також багато, на різний колір та смак. Цікаво було б спробувати мед із рододендронів.

Рододендрони

25. В саду їх, напевне, найбільше — цілі алеї із кущами.

Рододендрони

26. Власне, вони були заключним пунктом нашої екскурсії. Після них екскурсовод попрощалася і кудись побігла, лишивши нас фотографувати і блукати садом.

Рододендрони

27. Тут цілі зарості рододендронів. Я пробував захопити в кадр одночасно декілька сортів.

Рододендрони

28. В цьому кадрі їх аж чотири. І нехай друзі-біологи підпишуть.

Рододендрони

І на цій кольоровій ноті ми залишаємо столичне царство ботаніки. Скоро буде дуже багато рівненщини і психлікарня, не перемикайтеся.