24.07.2018 - 10:23
В Холодному Яру я вже був і про нього писав — про Мотронинський монастир, озеро коло нього, село Буда і дуб Залізняка. Тому цього разу розповідь лише про підсніжники, що там ростуть.
Взагалі, сніжний березень цього року має свої переваги — на жіночий день я не бачив торгашів із першоцвітами. І я їх уже колись знімав під Ставищем — але там їх було куди менше.
Дорога до підсніжників починається коло Мотронинського монастиря — слід звернути на грунтову дорогу, яка в цю пору ще й мокра та розвезена.
Трохи помісивши бруд, заходимо у ліс, там сухіше і чистіше.
На краю лісу знаходимо старий оборонний вал, на ньому вже кілька пролісків та грибів.
Тоді як на відкритих ділянках сніг давно зійшов, у лісі він іще лежить суцільно.
І ось ми дійшли до того місця. Там просто дохуя підсніжників. При чому, дохуя — це в даному разі не матюк, а ємне слово, що передає водночас їх кількість та щільність зростання і мої емоції від побаченого.
Там просто очі розбігаються, з якого боку їх краще фотографувати.
Там просто встелено все ними вщент.
Згодом очі починають розрізняти окремі групи квітів, які можна красиво зняти.
Починаєш шукати ракурси, прибирати зайві гілочки та листочки.
Навіть згадуєш, що підсніжники — вони під снігом і знаходиш відповідний ракурс.
Ну а щоб ви окрім фотографій звідти більше нічого не виносили, слідкують ось ці молоді люди на громадських засадах. Кажуть, що люди навіть вночі з ліхтариками ломилися туди.
На цьому в мене все, незайманої вам природи, не перемикайтеся.