Туристичний елементаль

1. Взимку, відвідавши парки природи Беремицьке, я захотів повернутися до нього в теплу пору року. Для того щоб самому, без групи, пройтися по всій території і, не поспішаючи, насолодитися краєвидами. Спочатку я хотів зробити це в квітні, коли зелень тільки-тільки з'являється, проте не склалося і я приїхав сюди на два дні на початку червня.

1. Продовжимо знайомство із національним природним парком "Кармелюкове Поділля" і сьогодні у випуску рекреація, екологічна освіта, історія та архітектурні пам'ятки.

1. До національного природного парку "Кармелюкове Поділля" я хотів потрапити іще минулого року, але щось не склалося. Доїхати із Києва туди легко — ходить прямий автобус до Чечельника. Але локації парку розташовані по навколишніх селах і для їх відвідання треба свій транспорт. Можна було би назбирати народу на цілий мікроавтобус, тільки я не знав, які там дороги — Поділля славиться своїми напрямками. Думав про велопокатушки, але це треба бути дещо більш тренованішим.

Цього року національний парк влаштував прес-тур, в якому максимально показав свої принади. Цілий день, зранку до темна, ми їздили по локаціях. Побачили дуже багато — за насиченістю оглянутими об'єктами день поступається хіба що мандрівкою околицями Конотопа (архітектурні пам'ятки, читати раз, два, три). Фотографій маю багато, розповідь поділив на три частини. І в цьому випуску я розкажу про природні об'єкти національного парку та покажу гарні краєвиди.

Минулого року я побував у науковій частині ботанічного саду імені Фоміна. Тоді якраз масово цвіли рододендрони, а ще ми побачили ковилу, неопалиму купину та інші візуально цікаві рослини. Візуально цікаві — ключовий критерій для мене, бо я не ботанік і все решта мені не цікаво.

Іще тоді я звернув увагу на кліматрон — велику оранжерею, куди також можливо потрапити. І зробив замітку це зробити.

1. Так вже склалося, що я другий рік поспіль виграю подорож. Минулого року я їздив так дивитися на садибу Даховських, цього року потрапив із Добре поїхали до парку природи Беремицьке. І це вже буде двадцять перша за рахунком подорож за рік — досить продуктивно вийшло.

Парк природи Беремицьке молодий, почав працювати минулого року, а будівництво розпочали в 2015. Знаходиться він за 10 кілометрів від Остра між селами Поліське та Беремицьке. Це зовсім недалеко від Міжрічинського парку. Основне призначення — відновлення притаманного лівобережному Поліссю природного середовища: рослинного та тваринного світу. Також парк виконує рекреаційну функцію, маючи певну інфраструктуру для відвідувачів.

Гід Ростислав добре розповідає, не звучить книжною мовою, відповідає на всі питання. Але судячи із частого вживання слова "проблематика", його покусали педагоги. І справді — на сторінці у ФБ вказана перша освіта педагогічна.

По дорозі із Сокиринців до Качанівки ми завітали до Тростянця — там напевне, найпопулярніший об'єкт із цих трьох, судячи із кількості відвідувачів. Тож сьогодні піде мова про Тростянецький дендропарк.

В Холодному Яру я вже був і про нього писав — про Мотронинський монастир, озеро коло нього, село Буда і дуб Залізняка. Тому цього разу розповідь лише про підсніжники, що там ростуть.

Взагалі, сніжний березень цього року має свої переваги — на жіночий день я не бачив торгашів із першоцвітами. І я їх уже колись знімав під Ставищем — але там їх було куди менше.

1. Сьогодні у випуску: олень пристає до жінки в червоному, кобила пристає до чоловіка за кермом, баран виявився зовсім не бараном та багато дорогих понтів.

Ми уже з вами дивилися на резиденцію легітимного Межигір'я — зараз там музей несмаку, чомусь названий музеєм корупції. Сьогодні ми глянемо на його дачу — Сухолуччя, яка теж Межигір'я, тільки в мініатюрі. Територія знаходиться на одному і тому ж березі, складається із аналогічних дерев'яних будиночків, альтанок містків та схожого парку, лише менша за площею. Можна назвати це Межигір'я на вихідні.