17.12.2018 - 00:12
1. Так вже склалося, що я другий рік поспіль виграю подорож. Минулого року я їздив так дивитися на садибу Даховських, цього року потрапив із Добре поїхали до парку природи Беремицьке. І це вже буде двадцять перша за рахунком подорож за рік — досить продуктивно вийшло.
Парк природи Беремицьке молодий, почав працювати минулого року, а будівництво розпочали в 2015. Знаходиться він за 10 кілометрів від Остра між селами Поліське та Беремицьке. Це зовсім недалеко від Міжрічинського парку. Основне призначення — відновлення притаманного лівобережному Поліссю природного середовища: рослинного та тваринного світу. Також парк виконує рекреаційну функцію, маючи певну інфраструктуру для відвідувачів.
Гід Ростислав добре розповідає, не звучить книжною мовою, відповідає на всі питання. Але судячи із частого вживання слова "проблематика", його покусали педагоги. І справді — на сторінці у ФБ вказана перша освіта педагогічна.
Загальний огляд парку
2. Парк природи Беремицьке розташований на площі 300 гектарів і поділений на декілька зон. Тут є господарча частина, рекреаційна та зона дикої природи із екостежками. Територія поєднує в собі лісостеп та ліс в ярах.
3. На відміну від заповідників, що зберігають вцілілі шматки дикої природи, в Беремицькому її навпаки реконструюють. Парк розташований на колишніх землях колгоспу та лісгоспу, а тому зараз вони намагаються відновити землю після багаторічної господарської діяльності та зробити щось схоже на притаманні цій місцевості природні краєвиди.
4. В парку прокладено три екостежки різної протяжності, обіцяють зробити четверту. Маршрути розраховані так, щоб відвідувачі могли побачити місцеву флору та фауну.
5. Стежки перетинають яри — в цих місцях перекинуті підвісні мости.
6. Там, де стінки яру не дуже високі, поставили східці. В цілому вийшло гарно, от тільки з велосипедом не дуже зручно буде кататися.
7. В парку також є декілька реконструйованих культових місць, таких як це капище. Скрізь є інформаційні стенди.
8. Окремим місцем для відвідання є міні-зоопарк. Міні він тому, що тут зібрані маленькі тварини. Щоправда, міні-зоопарк ще мало наповнений, його тільки створюють. Щоб люди могли вільно проходити на територію з тваринами, поставили обертові ворота.
9. Поруч із міні-зоопарком є конюшня. Парк надає можливість покататися, є коні різних порід та розмірів.
10. Окремим пунктом стоїть музей котячих — клітки із рисями та лісовими котами і будиночок із моніторами для презентацій.
11. Окрім сервісу для туристів, парк пропонує сервіс для хижих птахів. Так як вони не будують самі собі гніздо, а віджимають хати у інших птахів, працівники парку розвісили на високих деревах майданчики для гніздування сов та всіляких яструбиних.
Свійські тварини
12. Бик із великими рогами, добрими очима та кільцем в носі — українська сіра степова порода. Дуже охочий до того, щоб його почесали — як всяка нормальна домашня корова. Добре чесати такого бичка через паркан.
13. Маленькі корови — декстери — попри свої розміри дають до десяти літрів молока в день. Завбільшки вони трохи більші за козу, тож можуть бути хорошою альтернативою для тих, хто не любить козячого молока.
14. Маленькі коні фалабелли походять із Аргентини і вони не є поні. Пропорції тіла цих малюків як у великих коней. До нас приїхали із Бельгії, проте Тьяго Тучович народився вже тут. Підходити до великого натовпу він не поспішав, хоча й не тікав далеко.
15. Тьяго гарно одягнений, натуральний кінь в пальто — власне, всі фалабелли мали одяг. Чому не одягнені інші малі тварини — хтозна.
16. В іншому загоні гуляють дві кобили — Лоліта та Фйана. Вони більш контактні і менші за Тьяго. Їм бракує ручок на спині для перенесення.
17. Народ тиснеться до паркану щоб сфотографуватися з фалабеллами, морква допомагає.
18. В конюшні, серед інших, стоять великі норікійські коні. Ця порода виводилася римлянами для парадів, а зараз це просто ваговоз. Моріц має масть чубара леопардова, хоча вони бувають різними.
19. Кінь явно зрадів появі туристів і намагався їх дістати. Ні, не кусав. В ТТХ коло дверей конюшні написано, що вага вершника має бути до 90 кілограм — який же це ваговоз.
На Моріці та інших норікійцях можна кататися і, в принципі, не дорого. Десять занять з інструктором коштують 1000 гривень. Може на весну приїду і повчуся їздити.
20. Мінісвині призначені для зоопарку, проте взимку вони живуть в конюшні. Це досить чисті тварини, привчаються ходити на лоток, а тому їх часто тримають замість котів. Бонус — вони не точать кігті об меблі.
Дикі тварини
21. Антилопа з хоботом — сайгак. Це ще не доросла особина. Але так як їй треба компанія, поруч поселили двох кіз.
22. Маленький веприк живе в клітці і всіх боїться. Із невдоволеним хрюканням він ходив в різні боки, намагаючись сховатися.
23. Проте туристи були з усіх боків, тому він просто бігав туди-сюди.
24. Лісовий кіт поводився як домашній — кликав до себе людей, терся об сітку та мурчав. Потенційно ручна тварюка.
25. А ось рись навпаки, виказувала глибоке занепокоєння присутності чужих людей, явно сердилася.
26. Маленький лось Аслан гуляє на просторах. Він жив в Міжрічинському парку, але браконьєри застрелили його матір, а лісник врятував і передав сюди.
27. Люди вигодували лося і тепер він прибігає, коли бачить будь яку компанію. Адміністрація просить не пригощати лося, але він такий мімімішний і туристи не втримуються. Де ви іще обійметеся з живим лосем.
28. Символом парку є тарпани. Точніше, польські коники, що є найближчими родичами тарпанів, винищених у ХІХ столітті. Тут проживає 24 особини в трьох табунах. Щоб прогодуватися, одному тарпану потрібно гектар землі, парк пропонує вдесятеро більше.
29. Табун складається з одного самця та декількох самиць і молодняка. В одному із табунів парадокс: два самці — один головний, а другий ходить десь поруч. Перший іноді дає другому пограти своїх кобил — щоб не було інцесту. Гід казав, що тарпани самі по собі не допускають інгібридингу. Їжі коням тут вистачає, вони помітно ситі.
30. Також є позафракційні самці: вони бродять десь поруч і намагаються пристроїтися до табунів, звідки їх виганяють. Коли пристроїтися до кобили не виходить, іноді вони пристроюються один до одного. Рудий тарпан — один єдиний такий, всі інші сірі. В нього є навіть сторінка у ФБ, називається Тарпан Беремицький.
Пригощати диких коней тут категорично не можна, бо вони до хорошого звикають і можуть нахабно вимагати від людей їжі, можуть навіть вкусити чи вдарити. Буде таке ж гоп-стоп-ігого, як у Сухолуччі.
Після екскурсії
31. Як я вже писав, в парку є рекреаційна зона. В ній знаходяться конференц-зал, кухня, їдальня, душові, туалети, WiFi, місце для наметів (шестимісні намети здаються напрокат), будиночки, альтанки з мангалами, спортивний майданчик. Тому після екскурсії ми провели святкову вечерю.
32. Щоб відлякати всіляких алкоголіків, правилами парку заборонено вживання алкоголю. Але ми не алкоголіки, тому не злякалися. Якщо ви орендуєте альтанки з мангалом, вас забезпечать дровами.
33. Ціни, в принципі, непогані. Великий шестимісний намет коштує 600 гривень на добу, 100 з особи. При цьому вам доступний душ, туалет та WiFi. Але що робити, якщо вас скажімо двоє? Опція зі своїм наметом поки не передбачена, хоча парк готує майданчик для цього.
Вартість двомісного будиночка не така цікава — 1200 гривень на добу, хоча будиночок — будка будкою. Але за добу то нехай, а за місяць вони просять 27000 гривень. За ці гроші я винайму велику квартиру в центрі Києва. Хоча, на такий великий термін навряд чи хтось винаймає, а на Новий рік тут вже майже все забронювали.
Узагальнення
34. Парк природи Беремицьке — хороше місце. Чимось він схожий на Сухолуччя, але тут немає потворної Хонки та понтів, натомість є більше природи. І є вся інфраструктура щоб залишитися тут на кілька днів. Маю намір понаїхати сюди з фотоапаратом весною — цікаво, чи буде можливість на світанку погуляти в зоні дикої природи, як я знімав Качанівський парк.
І на цьому в мене все, це певно була завершальна подорож цього року. Скоро буде підсумковий випуск, а наступний туристичний рік я розпочну дуже-дуже цікаво. Не перемикайтеся.