15.10.2018 - 15:54
Я мріяв заночувати на території якогось цікавого об'єкта з метою поробити фотографії у вечірньому, нічному та ранковому світлі, заморочитися до ладу над цікавими кадрами. Зокрема, думав як би це домовитися про ботсад Фоміна чи замок Паланок, але поки не займався цим питанням. Аж ось зовсім зненацька випала нагода заночувати на території одного із найвідоміших парків в Качанівці.
Про те, що я буду тут ночувати, не знав до останнього моменту, коли мікроавтобус заїхав на територію парку, ми висадилися прямо в його центрі і пішли заселятися в один із службових будиночків. Хоча, ця можливість офіційна — там є готельні номери і розцінки на них. Плати і ночуй. На території є кафе та магазин з нормальними цінами, там можна жити.
У цьому випуску ви побачите фотосесію у вечірньому, нічному та ранковому світлі, а денна екскурсія із інформацією про парк та палац буде в наступному.
Взагалі, Качанівський історико-культурний заповідник мені дуже сподобався і всім охочим фотографувати рекомендую його відвідання із ночівлею. Екскурсію також можете замовляти, екскурсовод розповідала з толком, та й показувати є що.
Ось будиночок, в якому ми жили, він знаходиться поруч з парком. Тут є декілька номерів різних категорій, я обрав самий простяцький — мені треба де поспати та умивальник, ось і весь комфорт. Раніше це був службовий будинок, де жила прислуга, знаходилися кухня, пральня та інші потрібні для життя палацу приміщення.
До вечері залишалося півтори години і ми пішли оглянути територію. Якби знав, що ми тут ночуватимемо, взяв би штатива. Обійшовши палац, ми потрапляємо на широку галявину, що плавно спускається до ставка. Це західна сторона, сонце якраз опускається до горизонту і кольори тут дуже гарні.
Осінь тільки-тільки переходить в стадію золотої, тому природа іще переважно зелена. Але вечірня палітра складається переважно із теплих кольорів.
Білий палац поступово стає жовто-гарячим. Які види відкриваються із його вікон та балкона на галявину та ставок, побачите в наступному випуску.
Архітектори залишили галявину чистою, але спуск до пристані виконаний зі сходами. Я би сюди приволік не лише штатива, а й байдарку. В принципі, тут можна і з наметом стати — але потреби в цьому немає, адже наша нічліжка поруч і вийти на територію познімати в будь яку частину дня чи ночі не проблема.
Що з низу догори, що з верху донизу відкриваються однаково гарні ракурси. А хтось тут жив понад сто років тому (в 1918 році палац націоналізували комуністи).
Тим часом сонце вже сідає, пристань та галявина опиняються в тіні, а фасад в останніх променях стає рожевим. Кому рожевий палац? Палітра на очах, із теплої вечірньої, перетворюється на холодну темно-синю нічну.
Зазвичай при зйомці у вечірньому чи вранішньому світлі постають деякі проблеми. Вранці удосвіта дуже важко вставати, а увечері, як правило, треба поспішати до готелю чи додому. Цього разу нам поспішати не треба нікуди, хоча ... ой, це ж вечерю скоро накривають. До того часу сонце вже сіло і тепла вечірня палітра поступилася холодно-синій нічній.
Після вечері ми повернулися назад — подивитися на зорі, послухати тишу, поговорити про туризм. Тим часом навколо палацу увімкнули ілюмінацію. Чи вони її вмикають щоночі, чи ця музика спеціально для групи гостей — але виглядає гарно.
Люди увімкнули ліхтарики на телефонах і спускаються донизу. Знімок постановочний, бо коли я зловив спонтанне фото, підвела карта пам'яті. Треба якось занести апарат на чистку, бо вже таке траплялося — після виймання та вставляння знову починає працювати.
Погода ясна і безвітряна й ідеально гладке плесо відбиває зоряне небо. За відсутності штатива, довелося імпровізувати і ставити камеру на перила та тумбу.
Тут я пожалкував, що досі не купив дротового пульта — адже бездротовим на моїй камері не можна знімати в Bulb. Максимальна витримка 30 секунд, тому доводилося збільшувати ISO. Не вдалося зробити довільну витримку навіть через дистанційне керування із смартфона. Тим часом, на іншому боці ставка чути музяку та видно світло — не в одних нас сьогодні гарний настрій.
По ідеї, пристань також має бути освітлена — у всякому разі прожектори стоять. Проте там темно, а ось задній фасад палацу виглядає казково. Під чорним зоряним небом і на чорній нічній галявині він ніби летить в космосі.
І тут в чиюсь світлу голову прийшла ідея. Цікаво, що про нас думали охоронці, які там ходили?
В історіях про палаци з привидами завжди фігурує зрада, отрута та інші неприємні речі, але це не про нас. Після невеличкої фотосесії тіней від прожекторів ми пішли спати.
Наступною проблемою було не проспати ранок. Вранці Качанівський парк також відкриває велику кількість чудових краєвидів. Попри те, що мені завжди важко вставати удосвіта, цього разу було доволі легко. Просто напередодні я добре вдув пива, дуже добре спав і виспався. Палац поки в тіні і палітра холодна та нічна, а небо в рожевих тонах. Схоже, що не я один вирішив подивитися на досвітній парк.
Анонсували, що вранці буде холодно, але побігавши трішки із фотоапаратом, я зігрівся. Тим часом, сонце показується із за палацу і розфарбовує дерева на протилежному боці водойми.
Хоч осінь іще не золота, але палітра парку досить широка. Багато кольорів та відтінків. 50 відтінків Качанівки — еротика для фотографа-пейзажиста.
Яскравий прапор в досвітніх променях майорить на сіро-синьому тлі. Там зверху оглядовий майданчик і я навіть бачив фотографії, зроблені з нього. Проте, наразі, на жаль, доступ туди неможливий.
Познімавши коло палацу, я пішов до парку. Там якраз пробивалися перші промені і я шукав гру світла та тіні. Щоправда, через великий контраст, знімати важко.
Кольори вже стали теплими, нічні фарби зникли, розчинилися в тінях.
Я сподівався на ранкові тумани, особливо коло ставка, проте повітря було чистим, тому фотографії вийшли не зовсім такими, як я хотів.
Тим часом прокидається палац — він поки рожевий, як і увечері, але скоро стане жовтим та білим. З бокових будиночків висовуються люди подивитися на ранок, але саме цікаве вони вже пропустили.
Світло стає різким, хоча по парку можна знайти цікаві кольорові композиції — крони деяких дерев вже пожовтіли.
А ще мене кликали на каву, чи то сам напросився, тому я закінчив фотографування, знайшов у наплічнику не з'їдені за вчора кекси і пішов в гості. Далі сонце піднімається все вище, освітлення стає різким а краєвиди звичайними. Утім, фотозйомкою я залишився задоволений.
І на сьогодні все, в наступному випуску екскурсія по Качанівському парку та інтер'єри палацу. Не перемикайтеся.