Про харківський музей історії Південної залізниці мало що розказують — я думав, що там немає чого й дивитися. Проте знаходиться він дуже близько від залізничного вокзалу, а в мене до поїзда лишався час, тож я вирішив відвідати цей музей.

Музей історії Південної залізниці

Дивитися тут є що — експозиція значно багатша за той музей, що тулиться за 14 платформою Київ-Пасажирського. Більше того, вхід безкоштовний. Але, на відміну від київського музею, тут не можна залазити всередину експонатів. Декілька вагонів відкривають під час екскурсії, але на неї вже не було часу до закриття музею.

Донедавна самою східною точкою, відвіданою мною, була річка Самара, тепер географія моїх подорожей розширилася трохи далі. До Харкова я хотів понаїхати давно і нарешті це сталося.

Харків

В місті я був два дні, відвідав більшість із запланованих точок, хоча якщо відвідувати музеї, то можна зробити програму і на три дні — дивитися тут є що. Відвідані локації знаходяться переважно в центрі міста і їх можна обійти пішки, хоча є декілька, куди треба під'їхати.

1. Я до телебачення ставлюся негативно і переважно його не дивлюся. Тобто, я пасивний телеглядач, як є пасивні курці — дивлюся краєм ока, коли хтось із домашніх увімкнув. Іноді прошу вимкнути, коли показують вже крайній треш. Але подивитися на музей телебачення хотів давно. Але туди треба назбирати компанію, оскільки індивідуальна екскурсія то трохи задорого.

Музей телебачення

Утім, назбирати компанію для мене часто проблема, тож я упав на хвіст до інших, тож сьогодні в програмі музей телебачення, телестудія та гарні види із київського телецентру Олівець. Не перемикайтеся. Майже чотири роки тому я вже побував на радіо, але там було зовсім по іншому.

1. Колись, в середині 90-х однокласник приніс до школи комп'ютерний журнал. Уже не свіжий, але гарний та глянцевий, з яскравими кольоровими фотографіями. В ньому були комп'ютери — настільні та портативні, з кольоровим дисплеями, принтерами та іншою периферією. Багато раз я переглядав той журнал, мене так не цікавили машини. Зараз комп'ютери оточують нас повсюди і не викликають взагалі ніяких відчуттів. Тоді вони мали дизайн, а зараз вони безликі, як і телефони. Але напередодні я відвідав музей, що повернув мене у ті часи, нагадав старі відчуття, дозволив поностальгувати.

Software and Computer museum

Музей називається Software and computer museum, знаходиться він в Києві, на Саксаганського 40/85 (майже в центрі) і безкоштовний для відвідання — тільки варто в них на сайті записатися на екскурсію. А так як про нього мало хто знає, то можна вибрати момент, коли екскурсій немає і зависнути там надовше.

В ті вихідні я не планував нікуди їхати, але товариш запропонував подивитися на паровози — мовляв, в Цвіткове збираються робити залізничний музей, там є всіляка ретро-техніка.

База запасу Цвіткове

Мені їхати туди дуже просто і дешево — вранці електричкою із пересадкою в Миронівці, назад так само. Тільки дуже довго, чотири години в сусідню область — ніби до Рахова їхати через всі Карпати Але подивитися на паровози мені завжди цікаво. А коли там буде відомий на всю країну та за межами музей, зможу написати — а я там був, коли все лише починалося.

Минулого року я побував у науковій частині ботанічного саду імені Фоміна. Тоді якраз масово цвіли рододендрони, а ще ми побачили ковилу, неопалиму купину та інші візуально цікаві рослини. Візуально цікаві — ключовий критерій для мене, бо я не ботанік і все решта мені не цікаво.

Іще тоді я звернув увагу на кліматрон — велику оранжерею, куди також можливо потрапити. І зробив замітку це зробити.

Оранжереї ботсаду Фоміна

Як ви вже побачили, сайт змінив назву. Стара — /dev/blog не сприймається гуглом і людьми, я з нею поспішив.

За цим я хотів перейменувати сторінки у Фейсбуці і Твіттері. Твіттер заблокував акаунт і попросив номер телефону. Я його послав. Тепер у мене немає Твіттера.

Фейсбук відхилив запит на перейменування, бо The name you requested suggests that the subject of your Page has changed or may be misleading. This can be confusing for people who like your Page.

Те, що перейменувався сайт, їх не цікавить. Апеляцію відхилили без пояснення причин. Але я маленький, мені втрачати нічого, тому я створив нову сторінку, а стару просто закидаю, а через деякий час видалю. Прошу заходити і вподобати.

Ви нас золотом, сріблом, калачами,
А ми вас щастям, здоров’ям, многалітами!

Я звик до того, що у нас колядування на Різдво — це дитяча забавка. Сьомого січня, вранці менші, увечері старші — ходять групами по хатах і колядують. Хтось не заморочуються, вивчає примітивну колядку колядую-колядую, я горілку носом чую і йде збирати лут¹. Інші ставляться до процесу серйозніше: вивчають красиві вірші та споряджаються зіркою і костюмами — таких приємно приймати. Але цього разу я розкажу вам про дорослих людей, які ставляться до коляди дуже серйозно.

Гуцульська коліда

Час підводити підсумки туристичного 2018 року. Рік, що став закінченням однієї епохи та початком другої. Рік, що був справді туристичним: насиченим та цікавим. Коли є що пригадати та погортати фотографії. Подорожей було багато, подорожі були хороші. Великі та маленькі, далекі та близькі, у великій компанії та вдвох. 2018 рік був рекордним по їх кількості та тривалості — я здійснив 21 поїздку, провівши в мандрах півтора місяці. Це більше, ніж у 2016 та 2017 разом.

Туризм 2018

1. Так вже склалося, що я другий рік поспіль виграю подорож. Минулого року я їздив так дивитися на садибу Даховських, цього року потрапив із Добре поїхали до парку природи Беремицьке. І це вже буде двадцять перша за рахунком подорож за рік — досить продуктивно вийшло.

Парк природи Беремицьке

Парк природи Беремицьке молодий, почав працювати минулого року, а будівництво розпочали в 2015. Знаходиться він за 10 кілометрів від Остра між селами Поліське та Беремицьке. Це зовсім недалеко від Міжрічинського парку. Основне призначення — відновлення притаманного лівобережному Поліссю природного середовища: рослинного та тваринного світу. Також парк виконує рекреаційну функцію, маючи певну інфраструктуру для відвідувачів.

Гід Ростислав добре розповідає, не звучить книжною мовою, відповідає на всі питання. Але судячи із частого вживання слова "проблематика", його покусали педагоги. І справді — на сторінці у ФБ вказана перша освіта педагогічна.

Сторінки