1. Засидівшись вдома більше двох місяців і пропустивши купу запланованого туризму, я нарешті повертаюся до активного життя. Поки що без використання громадського транспорту, недалеко від дому. Я давно хотів сплавитися по Росі вище за течією від Білої Церкви. Тож сьогодні у випуску — дводенний водний похід від Володарки до греблі в селі Глибічка коло Білої Церкви.

Сплав по Росі

За великим рахунком, можна було би дійти до самої Білої Церкви, але нижче греблі я багато катався і там мені все знайоме. А сама гребля досить незручна в обносі, тож я вирішив нею закінчити.

Маршрут, в загальному, не нудний — були обноси і проводки. Загальна дистанція — приблизно 38,5 кілометри, а якщо йтимете до міста — накиньте іще 10-12. Частина маршруту — не для низької води.

Потихеньку розгрібаю необроблені відео. Ось вересневий похід на Чорногору.

Похід на Чорногору

Текстова версія тут. В наступному відео Дунай.

В лютому, дивлячись як під сонцем на газоні починає пробиватися свіжа, соковита трава, я раптом збагнув, що зима не буде і помацати сніг мені не світить. Я в грудні трішки бачив сніг на Ліснівському хребті, але то було так, косметично. Хочеться багато снігу, щоб замети і показували красиві, казкові краєвиди. Тож довелося знову їхати в Карпати, благо в лютому його там насипали щедро.

Зимова Чорногора

Тож ця розповідь знову про зимові Карпати, але цього разу серйозніші і вищі. Із Колочави я знав, що по снігу в гору йти важко-важко, особливо із моєю підготовкою, тож мене в першу чергу цікавило, як я туди взагалі видеруся. І чи спущуся назад своїм ходом.

Час підводити підсумки туристичного 2019 року. Він видався скромнішим за 2018, утім також є що згадати. Зокрема, набула розвитку тема водного туризму і я брав участь у п'яти водних походах. І закривав сезон аж у листопаді.

Підсумок 2019

Кінець 2019 року в мене вийшов дуже млявим щодо туризму. На жаль, нічим хвалитися, та й з середини осені особливо не було часу на покататися. Тож я вирішив все таки вибратися в Карпати — ну хоч кудись, із друзями. Друзі не були в Татарові та околицях, я там був, тому все показував. Найбільш позитивним для мене в цій подорожі була наявність друзів сама по собі. Тож сьогодні у випуску невеличкий матрацний виїзд та прогулянка околицями Татарова.

Околиці Татарова

1. В листопаді я не зміг кудись виїхати, певне не зможу і в грудні, тому на безриб'ї взявся відвідувати виставки. Їх в цей день було дві — інтерактивна виставка Ukraine WOW від Укрзалізниці та Train Hobby Days від Українського клубу залізничного моделювання. Ось на першу ми з друзями і пішли — подивитися, яке "вау" нам може показати наша залізниця.

Ukraine WOW

41. Продовжимо нашу подорож осіннім Дунаєм. В попередньому випуску ми дегустували вино, глянули на місто Вилкове і трішки позирили на румунський беріг із човна. Сьогодні ми попрямуємо на нульовий кілометр, оглянемо рукави дельти Дунаю та погуляємо на човнах по Вилково та околицях. Також побачимо шматочок Міжрічинського парку.

Осінній Дунай

1. Сьогодні я розкажу про подорож із жовтня у вересень в складі організованої туристичної групи. Подорож у дельту Дунаю — я декілька років не хотів туди їхати через рибне меню, а цього разу мені пояснили, що рибу замовляти не обов'язково, тож я зібрався поїхати. І в цьому випуску я розкажу про виноробство, канали та єрики Вилково, трішки про Дунай, а також покажу гарні нічні та ранкові фото.

Осінь на Дунаї

Зараз йде мова про перетворення Бессарабії в аналог Закарпаття у туристичному плані. Відкриваються зелені садиби, розвиваються традиційні промисли та ремесла, будують бази та готелі щоб приймати гостей. Так само як і Закарпаття, Бессарабія мультинаціональна — тут живуть українці, росіяни, молдовани, румуни, болгари. Немає, щоправда, замків (хіба що Білгородський, до якого я ніяк не дістануся) проте є дуже гарна дельта Дунаю. Садиби теж дещо схожі — акуратні, доглянуті, із квітниками та виноградниками, лишень немає таких хоромів, як у Нижній Апші.

1. Я вам обіцяв відео, але його іще немає. Я його не зробив: відпустка закінчилася, інші клопоти. Тому я вам покажу фото. Фото із невеликого походу на Чорногору — цього разу я фотокамеру почепив спереду і таки знімав нею, не як на Боржаві. Але відео теж буде ... не знаю коли. Тож сьогодні у випуску похід із села Дземброня в село Дземброня. Через Вухатий камінь, Попа Івана та Смотрич. І десь там ми заночували.

Похід на Чорногору

Сторінки