Туристичний елементаль

1. Продовжуємо гуляти Кам'янцем-Подільським і сьогодні у нас фортеця. Я тут теж раніше був, можливо дещо пам'ятаю із тої екскурсії, але дуже-дуже мало. Тому невеликі книжечки, придбані у туристично-інформаційному центрі історико-культурного заповідника, на моє переконання, значно корисніші, бо дозволяють переварити усю інформацію вдома.

До слова, за час перебування в Кам'янці-Подільському, пару раз чув пропозиції екскурсії, але і чув, як кисло гіди розказують свої екскурсії відвідувачам, тож ні. Може я не дізнаюся декілька цікавих фактів, чи міських легенд, може пропущу якийсь напис латиною на стіні вежі — але, попри це, я дізнався і так багато нової інформації.

2. Отже, перейшовши Замковий міст йду до входу у фортецю. Почали будувати її іще з кінця XII століття, тоді це були земляні та дерев'яні оборонні споруди. Але під кінець XV століття виявилося, що фортифікація не відповідає сучасним вимогам і не готова до оборони, тож усе XVI століття було в активних перебудовах та добудовах.

Тобто, всі ці вежі, що ми зараз подивимося, датовані 1500-ми роками. Більше того, збереглися навіть деякі давні таблички з написами та датами на стінах.

Для переконливості, вставлю шматок мапи.

3. Ворота дивляться на місто, на схід. Коло воріт Східна вежа із колодязем коло неї. Туди ми зайдемо в кінці, підемо оглядати замок за годинниковою стрілкою.

4. Замок має форму неправильної трапеції і досить великий — тут поміщається майдан народу під час фестифалів. Людей у цей день значно більше, аніж я бачив попереднього дня в Хотині.

5. Зліва від входу знаходиться темниця, де зараз функціонує, як сказав один із гідів, "споруда невідомого автора — туалет". Ну і Папська башта. Вежі тут називаються або за призначенням (тому неодноразово міняли назви), або за тим, хто спонсорував їх побудову. У Папську башту можна зайти.

Іще там знаходиться загратована дірка, підписана як боргова яма. Хоча, література стверджує, що таке призначення — то одна із екскурсоводських байок. Туди садили осіб, засуджених до страти. А інших тримали у більш закритих приміщеннях.

6. В Папській башті знаходяться темниця Устима Кармелюка та гончарна майстерня. Також є велике вікно в стіні, що дає гарний вид зі стіни замку. Взагалі, Кам'янецька фортеця мені в цьому плані сподобалася найбільше — є куди зазирнути. Хочеш у башту, хочеш у стіну, хочеш оглядові майданчики, хочеш підвали. Хотин тут програє, але там замок куди менший розмірами.

7. Устима Кармелюка, якого по іншому називають Карманюк, я пригадую іще під час організованої екскурсії. Тоді гід(есса) нам медовим голосом пропонувала кинути монети у відерце коло нього на щастя. І коли пощастить, то наступного разу екскурсанти приїдуть сюди на Лексусах. Я-же не повівся, не кинув, тож приїхав на маршрутці, так ось. Але приїхав.

До слова, придбана мною література говорить, що Кармелюк у цій вежі не сидів, ця легенда є наслідком художнього твору про нього. Але коли сидів, то був блатним, бо мав багато свобод, зокрема і можливість любовних походеньок.

8. За Папською баштою знаходиться башта Ковпак, куди ходу немає, а далі, вздовж південної стіни замку, тягнуться галереї з бійницями, куди можна піднятися. А під ними — всілякі розважальні заклади (не працювали в той день), сувенірка та фудкорти зі столиками. Ціни, звісно, не найнижчі, але прийнятні, тож я там робив привал з глінтвейном, розігрітим у мікрохвильовій печі.

9. Підйом на галереї можливий коло Тенчинської башти, названої на чиюсь честь. В самій башті нічого немає, але всердину можна зайти.

10. Із башти та із бійниць відкривається гарний вигляд на південний бік, де розташований бастіон Урсули. Я туди також спускався — замок можна обійти з усіх боків, що я рекомендую неодмінно зробити.

11. Башти Папська, Ковпак (напевне із-за форми даху) та Тенчинська, вид знизу. Стіна ескарпована, якщо я правильно зрозумів значення цього слова. Тут на бастіоні дуже багато місця з вільним доступом — можна після екскурсії посидіти із видом на замок.

12. Побудований цей бастіон був дещо пізніше, у XVIII столітті і до його складу входила вежа, що контролювала Стару хотинську дорогу та Карвасари. Ми туди підемо.

13. Галерея з бійницями впирається в Лацьку вежу, але вхід до неї там зверху загратований, а знизу просто зачинений. На жаль, не всі місця замку доступні для огляду. А справа видно сходи та Денну вежу, в яку вони ведуть. Йдемо туди.

14. Вид на двір замку і на сцену для битв реконструкторів з південного боку. Взагалі, замок був досить обжитим, тут була своя церква, від якої лишилися тільки рештки фундаменту, а іще купа всілякого господарства — житлові приміщення, склади, конюшні, комори, адміністративні будівлі. Місця вистачало. Також замок мав свої млини та сільськогосподарські угіддя для забезпечення залоги харчами.

15. Денна вежа знаходиться уже на південно-західному розі замку. Вона одна із найбільших та найдавніших тут, побудована на місці іще давніших оборонних споруд. Тут постійно чергував сурмач, а у XIX столітті була в'язниця.

16. Всередині немає нічого, просто можна зайти. Іще є перехід у Нову західну вежу, що ніби прибудована скраю замку до неї. У Денній вежі даху немає. Взагалі, у них передбачалися водостоки, але взимку сніг доводилося викидати вручну. Уявляю, які там кучугури були під стінами — по них же можна було влізти до замку.

17. Знизу в Денній вежі знаходиться музей артилерії. Якщо у Хотині подібна експозиція присвячена механічним облоговим машинам, то тут уже вогнепальна зброя. Тобто, гармати є і в Хотині, але тут їх більше і цікавіше.

18. Експозиція гарно ілюстрована, представлені гармати різних калібрів. Є спуск іще нижче, але він закритий.

19. Показана обладнана бійниця для артилерії. У Вірменському бастіоні теж стоїть гармата і за 150 гривень пропонується покликати гармаша, щоб бахнув із неї. Цікаво, чи тут так можна?

20. Мортира. Напевне, робила дуже гучно і потужно. В туристичному путівнику наведена орієнтовна кількість різної зброї, що була у замку в різні часи — чим далі, тим більше. Також було чимало залоги.

21. Далі від Денної вежі знаходиться Західний каземат. Він двохярусний, тут можна походити, позазирати, а зверху є великий оглядовий майданчик. Звідси також є входи в інші вежі. Справа вхід у наступну вежу — Рожанку.

22. Із оглядового майданчика Західного каземату відкриваються цікаві краєвиди. Тут видно нову фортецю, побудовану вже у XVIII столітті для прикриття найбільш вразливого західного боку фортеці. Я спочатку думав, що ці бастіони мають такий вік, як Тараканівський форт, але ні — вони старіші. Про них у наступному випуску.

23. Вид на вежу Рожанка. Названа вона так тому, що знаходиться на розі замку і під нею пролягав шлях до міста із заходу. Раніше від вежі був перехід до великої брами, що перекривала шлях до міста, а від неї — до Водяної вежі. Туди я, на жаль, не спустився, про що шкодую.

24. Вид із оглядового майданчика на Денну та Нову західну вежі. Нова західна вежа була зруйнована турками у свій час, але десять років тому вона, не дочекавшись нової облоги, зруйнувалася сама. З того часу вежу відраставрували, накрили дахом і залишили зачиненою. Туди можна зазирнути через грати, видно, що щось там має бути.

До речі, був невеликий обвал стіни Західного бастіону, у 2018 році, здається.

25. У Новій західній вежі зовні можна побачити двері — так, це був інший вхід до старої фортеці із бастіонів нової. Фактично, фортеця тут не закінчується, просто значна її частина ще не реставрована і ніхто нею не опікується.

26. Західний каземат — зручний спосіб підійнятися на Рожанку. Можна увійти через той вхід, за який я говорив у абзаці 21. Там доведеться подолати пару поверхів дуже вузькими та незручними східцями та сходовими лазами. Якщо ви з рюкзаком на спині, то доведеться його зняти. Тут же заходити легко.

27. Дах, що ми бачимо на Рожанці та на наступній Лянцкоронській вежі — то сучасний, як написано в путівнику — консерваційний. Оригінальний дах знаходиться всередині нього у вигляді великого кам'яного соска. Сюди можна піднятися і подивитися гарні краєвиди у всі боки.

28. Двір замку, господарські сарайчики, галерея, Ласька вежа і там, в далині, пам'ятник семи культурами. Про нього теж в наступному випуску.

29. З Рожанки можна потрапити в північну стіну — тут є внутрішня галерея. Мені подобаються замки, в яких можна ось так полазити по всіх стінах і вежах. Ну, нехай не по всіх — деякі приміщення зачинені, але-ж є куди зазирати.

30. Галерея довга-предовга, проходить через чотири башти. Починається із Рожанки, далі Комендантська (комендант у ній не жив, під нею було його житло), Лянцкоронська, Нова комендантська і далі стіна переривається, а вийти в порожнечу відвідувачам не дають грати.

31. Дизайн Комендантської вежі, чи то Нової комендантської. Вони подібні. Виконували наглядову та оборонну функції.

32. Вид стіни зовні. Під нею музеї. Музей історико-культурного заповідника не працював, натомість працював інший, за окрему плату. І я туди не пішов через надто нав'язливу рекламу їх працівниками, хоча початково планував.

Башти зліва на право: Тенчинська, Ласька, Денна, Рожанка, Коменданська (пиптик коло неї) та Лянцкоронська із аналогічним до Рожанки дизайном.

33. Спуск у Лянцкоронській вежі не такий тісний, як у Рожанці. Але не думайте нею виходити чи заходити — коло дверей вас будуть хапати за рукав і пропонувати за вісімдесят гривень подивитися на середньовічний "експериментаріум". Типу, ось дивна чаша — якщо налити в неї рідини більше, аніж належить, то геть усе витече. Звісно, всередині сифон.

34. Нова комендантська вежа, а під нею приміщення із нав'язливим музеєм, а зліва — кав'ярня. Там-же, як видно, мур обривається.

35. А обривається він тому, що на цьому місці колись була Чорна вежа. У ній були порохові склади. І коли місто зайняли турки, а полська залога виходила із фортеці, то відбулося кричуще порушення техніки безпеки і великий шабадум. Зараз тут огороджений фундамент і весільна фотозона. А ще можна вийти за стіни на північний бастіон.

36. Виходимо на північний бастіон. Ми ніби як вийшли за стіни фортеці, але іще в фортеці. Від башти Рожанка, що на задньому плані, вправо відходили ворота, що контролювали дорогу і мали ходи до Водяної вежі. А в підвальчику — загратований хід до департаменту тортур та покарань — ми сьогодні зайдемо туди.

37. Під північним бастіоном знаходиться парковка та дорога, що зараз контролюється лише будкою зі шлагбаумом. Ну і види на Польські фільварки та долину Смотрича.

38. Інший вид на північний бастіон із Лянцкоронської вежі. Видно місце, де була Чорна вежа та Нову східну вежу.

39. Йдемо до Нової східної вежі, там вхід до колодязя. У штатному розписі замку була вакансія тягниводи — це такий великий хом'як, який залазив у це колесо і підіймав воду із 55-метрової глибини.

40. Колеса було два, зараз відновлене лише верхнє, а взагалі споруда має два поверхи і вниз можна також спуститися. Тут я застав групу із екскурсоводом, що напередодні водив їх у Хотині.

41. Ось колодязь, звідки підіймалася вода. Підсвітивши потужним ліхтарем, бачу, що вона на дні ніби є.

42. Ну і мій улюблений департамент тортур та покарань. Наскільки я зрозумів, покарання виконувалися не в замку, а на площі, якщо публічно, або в магістраті, якщо без шоу. Приміром, там шмагали повій. Хоча, в самому замку була в'язниця.

43. Але після Хотина місцевий департамент якийсь уже не цікавий і не такий багатий. Звісно, тут теж є різноманітні пристрої та стенди із довідковою інформацією. Але велосипедних сідел я тут не знайшов, не серйозно.

44. Є колесо, є диба, скрипка пліткаря, є навіть темниця, є ще якісь інструменти, але нічого нового я вже тут не побачив. Йдемо нагору.

45. Повертівшись іще трішки в дворі замку, подивившись на відвідувачів, які почали масово сюди прибувати, я пішов далі — адже мені іще ходити і ходити, багато не побачених місць.

Тож на сьогодні все, в наступних випусках — місця, куди екскурсанти не доходять, або доходять мало, та фотографії вечірнього Кам'янця. Не перемикайтеся.