Про харківський музей історії Південної залізниці мало що розказують — я думав, що там немає чого й дивитися. Проте знаходиться він дуже близько від залізничного вокзалу, а в мене до поїзда лишався час, тож я вирішив відвідати цей музей.

Музей історії Південної залізниці

Дивитися тут є що — експозиція значно багатша за той музей, що тулиться за 14 платформою Київ-Пасажирського. Більше того, вхід безкоштовний. Але, на відміну від київського музею, тут не можна залазити всередину експонатів. Декілька вагонів відкривають під час екскурсії, але на неї вже не було часу до закриття музею.

Донедавна самою східною точкою, відвіданою мною, була річка Самара, тепер географія моїх подорожей розширилася трохи далі. До Харкова я хотів понаїхати давно і нарешті це сталося.

Харків

В місті я був два дні, відвідав більшість із запланованих точок, хоча якщо відвідувати музеї, то можна зробити програму і на три дні — дивитися тут є що. Відвідані локації знаходяться переважно в центрі міста і їх можна обійти пішки, хоча є декілька, куди треба під'їхати.

Ви нас золотом, сріблом, калачами,
А ми вас щастям, здоров’ям, многалітами!

Я звик до того, що у нас колядування на Різдво — це дитяча забавка. Сьомого січня, вранці менші, увечері старші — ходять групами по хатах і колядують. Хтось не заморочуються, вивчає примітивну колядку колядую-колядую, я горілку носом чую і йде збирати лут¹. Інші ставляться до процесу серйозніше: вивчають красиві вірші та споряджаються зіркою і костюмами — таких приємно приймати. Але цього разу я розкажу вам про дорослих людей, які ставляться до коляди дуже серйозно.

Гуцульська коліда

Час підводити підсумки туристичного 2018 року. Рік, що став закінченням однієї епохи та початком другої. Рік, що був справді туристичним: насиченим та цікавим. Коли є що пригадати та погортати фотографії. Подорожей було багато, подорожі були хороші. Великі та маленькі, далекі та близькі, у великій компанії та вдвох. 2018 рік був рекордним по їх кількості та тривалості — я здійснив 21 поїздку, провівши в мандрах півтора місяці. Це більше, ніж у 2016 та 2017 разом.

Туризм 2018

1. Якщо ви думаєте, що в жовтні на ZelGear я закривав сезон, то я теж так думав. Ми помилялися. Бо в листопаді я знову вийшов на воду, цього разу на Neris. Метою походу було познайомитися із Neris Expeditions та іще раз спробувати Neris Smart в рамках програми вибору байдарки. Ну і сплавитися, звісно.

Сплав по Самарі

А, взагалі, ця ідея мені спочатку здавалася божевільною — сплавлятися у листопаді на байдарках. Хоча, нічого неймовірного в цій забаві не виявилося. Сплавлялися ми річкою Самара, що впадає у Дніпро коло Дніпра. Але дещо вище за течією, коло Павлограда, тому Самарські плавні я не бачив.

Цієї осені я знову відвідав Трахтемирів. Але уже не просто щоб прогулятися, а приєднався до доброї справи — небайдужі люди прибирали сміття на Зарубинецькому мисі.

Трахтемирів

Історія буде коротка, фотографій небагато, адже там нічого принципово не змінилося, а я вже публікував минулого року випуск по цих місцях.

Формально в цьому місці — регіональний ландшафтний парк Трахтемирів. Фактично його тут не видно — лише в місці згорілої мисливської садиби поставили будиночків і загородилися шлагбаумами.

По дорозі із Сокиринців до Качанівки ми завітали до Тростянця — там напевне, найпопулярніший об'єкт із цих трьох, судячи із кількості відвідувачів. Тож сьогодні піде мова про Тростянецький дендропарк.

Тростянецький дендропарк

На шляху до Качанівки ми відвідали іще два цікавих об'єкти, про які можна розказати окремо. Це садиба Галаганів в Сокиринцях та Тростянецький дендропарк. Ми не ночували в цих місцях, часу провели менше, тому фотографій буде менше. Почнемо ми із Сокиринців і залитого сонцем ландшафтного парку коло палацу.

Палац в Сокиринцях

Я мріяв заночувати на території якогось цікавого об'єкта з метою поробити фотографії у вечірньому, нічному та ранковому світлі, заморочитися до ладу над цікавими кадрами. Зокрема, думав як би це домовитися про ботсад Фоміна чи замок Паланок, але поки не займався цим питанням. Аж ось зовсім зненацька випала нагода заночувати на території одного із найвідоміших парків в Качанівці.

Качанівський парк

Про те, що я буду тут ночувати, не знав до останнього моменту, коли мікроавтобус заїхав на територію парку, ми висадилися прямо в його центрі і пішли заселятися в один із службових будиночків. Хоча, ця можливість офіційна — там є готельні номери і розцінки на них. Плати і ночуй. На території є кафе та магазин з нормальними цінами, там можна жити.

У цьому випуску ви побачите фотосесію у вечірньому, нічному та ранковому світлі, а денна екскурсія із інформацією про парк та палац буде в наступному.

Сторінки