24.11.2018 - 12:43
1. Якщо ви думаєте, що в жовтні на ZelGear я закривав сезон, то я теж так думав. Ми помилялися. Бо в листопаді я знову вийшов на воду, цього разу на Neris. Метою походу було познайомитися із Neris Expeditions та іще раз спробувати Neris Smart в рамках програми вибору байдарки. Ну і сплавитися, звісно.
А, взагалі, ця ідея мені спочатку здавалася божевільною — сплавлятися у листопаді на байдарках. Хоча, нічого неймовірного в цій забаві не виявилося. Сплавлялися ми річкою Самара, що впадає у Дніпро коло Дніпра. Але дещо вище за течією, коло Павлограда, тому Самарські плавні я не бачив.
2. Почали ми не зовсім на Самарі, а на її притоці Вовчій. Вранці заїхали дорогою скупитися до відомого супермаркету, чиї пакети мандрують усім світом, та дісталися до точки старту. Погода була вогка та холодна, а тому ми зігрівалися, збираючи байдарки.
3. Мене призначили в екіпаж на Neris Valkure. Я наче каркасники вже збирав, два місяці в моєму користуванні була старенька Таймень 3, яку я навіть складав сам. Але тоді було тепло, я був вдома. А зараз, на холоді, оболонка ніяк не хотіла вирівнюватися, а стрінгери не ставали в пази. Коротше, тут я остаточно вирішив, що каркасної байдарки не купуватиму.
4. Валькірія, коли на воді — хороша байдарка. Вона досить швидка, а всередині багато місця для багажу. Може вона не така стійка, але я звик, почуваюся в ній розслаблено. Та на березі вона важка.
5. Коло точки старту розташовані не то пороги, не то невеликий водоспад і багато каміння. Ми починаємо нижче за нього — на таких каяках бурхлива вода не ходиться.
6. Вид в напрямку сплаву — річка Вовча пропонує невеселі краєвиди. Глинисті береги і майже ніяких дерев навколо. Рівчак з водою.
7. Незручність сплавів у холодну пору року в тому, що треба одягати високі гумові чоботи, щоб сідати та виходити з байдарки. Та ще й глинисті береги радісно чіпляються до підошви і треба мити ноги перед тим, як занести їх усередину — плисти в брудній байдарці не хочеться.
8. Тому деякі учасники відтягують байдарки до порогів — там з камінців сідати виявилося зручніше.
9. Вовча показує якісь ніби штучні краєвиди. По берегах трапляються бетонні конструкції, навколо стовпи електропередач, вся ця глина. І майже немає дерев.
10. Сучасні байдарки мають обв'язки на носі та кормі, що дозволяє зверху чіпляти невеликі вантажі. Два згорнуті в трубочку каремати нагадують турбіни Ту-22. Крім нас на каркасній Валькірії, всі інші йдуть на Neris Smart. І одна дівчина на SUP.
11. Найпростіша перешкода, що трапляється нам на шляху, це рибальська загата. Ця, схоже, давно закинута. Рибальські загати мають прохід збоку щоб вода могла протікати. І каякери.
12. На ходу ми швидко зігрілися, та й у рівчаку досить затишно. Neris Valkure не дуже добре тримає курс і петляє — мій напарник легший за мене кілограм на п'ятнадцять, але попри це захотів сісти назад. Коли я на такій же байдарці катався по Росі, то проблем не було. Хоча, маневреності їй бракує для такої маленької річки.
13. Якби ми були справжніми джентельменами, які не можуть сидіти коли дама стоїть, то мали б проблеми — адже стоячи у Валькірії сплавлятися не вийде. У Смарті, до речі, можна.
14. Ось ми дісталися до першої перешкоди — через річку прокинута труба, якраз над водою. Навіть не здогадуюся, для чого вона — але це був наш перший обнос. Спочатку думали протягнути байдарки під низом, але це було би реально важче, зважаючи на глинисті береги і велику глибину в цьому місці.
15. Але на трубу можна без проблем вилізти із байдарки і ходити по ній — тому скоро ми всі вибралися на беріг і потягли свої човни. Тим більше, що труби там аж дві.
16. Хоча, проти того, як ми ломилися по Корчику, ці пару обносів — так, розминочка, щоб дупця не затерпла від довгого сидіння в байдарці.
17. Скоро краєвиди помінялися — ми дісталися до гирла Вовчої, де він впадає в Самару. Тут починається Самарський ліс, тому навколо річку обступили дерева. Хоча, береги поки лишилися такими ж обривистими та глевкими.
18. Це наш САПпорт. Я цього літа пробував стати на дошку — штука потенційно цікава, але треба час щоб повчитися. В передній частині також є обв'язка, можна закріпити герми з багажем і мандрувати далеко. До того ж, САП менший та легший за байдарку щоб його возити із собою — може розглянути такий варіант? Тільки осінній сплав без неопренового костюма не пропонувати.
19. В місці впадіння Вовчої в Самару стаємо на обід. Власне, вся наша флотилія із Neris — один Smart, два Smart Pro (тільки перші екземпляри, без фальшборта), Valkure і SUP — якого виробника, не пам'ятаю.
20. Міша, наш організатор, дістає свій Primus і гріє чай. Так як джерел мало, веземо воду із собою — це вам не весняні Карпати, де за кожним поворотом джерельце.
21. Вітерець пронизує, але теплий чай зігріває. Туристи оцінили мій похідний набір металевих стаканів — вони його оцінять іще увечері.
22. Ось типовий краєвид Самари в цих місцях. До стоянки іще треба чимало провеслувати, а день в листопаді короткий, тому ми не барилися.
23. Проте закінчувати довелося вже як сутеніло. Два роки тому ми так ходили на Лопату коло Сколе — коли спустилися до міста, то вже сутеніло. Але недовго ми так йшли і скоро вибралися на беріг.
24. Не дуже зручно в темряві готувати вечерю та складати намета — але вечеряти коло вогнища навпаки добре. Ну і допили мою настоянку на айві, привезену з Волині та чийсь коньяк. Тут знадобився мій набір.
25. Так як температура була коло нуля, то я швиденько загорнувся у спальник і ліг спати. На наступний туристичний сезон треба придбати похідний надувний матрац, бо просто на карематі якось твердо — на спині я не сплю, а боки муляє.
26. Вранці я повністю оглянув місце, де ми стояли — півострів, утворений вигином річки. Навколо нас з трьох сторін вода.
27. Увечері ми не доїли борщ, тому його завантажили у мій казанок і повезли з собою — увечері з'їмо. Із борщем я іще не сплавлявся — це вам не з пивом.
28. Організатори про поїсти потурбувалися належно, навіть довелося доїдати добавку. Врешті, так тепліше. Також була кава, чай та всіляке печиво. В байдарці я точив батончики та халву — але то вже взяв собі сам.
29. На другий день я напросився у Smart — усе ж хотів його спробувати. До Валькірії замість мене посадили легенького студента, а я вже сидів ззаду і кермував. Я люблю кермувати.
30. Міша для свого фейсбучика знімає ролики з дрона — а так як наш екіпаж першим вийшов на воду, то він нас і ганяв взад та вперед щоб зафільмувати гарні кадри. У мене це відео є, я змонтую разом із своїм і скоро зроблю відео зі сплаву.
31. Ось його знімок мого екіпажу із повітря. Хто хотів мене побачити, дивіться.
32. Про Neris Smart я розкажу окремо. Але, в цілому, вона сучасна, зручніша та краще підходить для таких річок за Valkure.
33. Але тут почалися рибальські загати — одна за другою, коло кожного села по кілька штук. Думаю, на вудку тут нічого не зловиш. Звісно, вони не важко проходяться — в кожній є збоку протока щоб вода могла текти, але скоро ми замахалися від цього слалому.
34. Другого дня також був один обнос і на всій цій срані ми потратили чимало часу, а тому не змогли до сутінок дійти до запланованої точки і висадилися раніше. Але і так пройшли нормально — 25 кілометрів. Також були перекати та шкурники, на яких ми навіть не порвалися, проте я їх не зняв, бо не було як закріпити камеру.
35. На фініші ми мили байдарки, пакували їх та вантажилися в мікроавтобус. До поїзда було іще багато часу, тому нас чекав борщ на вечерю, чай, кава та лазня з більярдом.
Підсумовуючи, я хочу сказати, що сплав у листопаді пройшов на межі комфорту — було трохи холодно і не дуже добре плавати так сильно одягненим. Я розумію, що є любителі сплавлятися навіть взимку, але вода і холод для мене несумісні. Та, думаю, що з квітня по жовтень, коли трохи тепліше, можна кататися. Наступного року хочу податися на Орель — мені її рекламували.
Компанія добра, я не пошкодував про сплав із Neris Expeditions. Це заводська формульна команда виробника байдарок, створена щоб заохочувати більше людей до водного туризму. Байдарки вони притягли із Києва в купе — провідники, напевне, були в шоці.
Ну і на цьому в мене все, скоро буде відео та порівняння конкуруючих байдарок. Не перемикайтеся.