05.08.2018 - 23:54
1. Цього року ми з товаришем вдруге взяли участь в Поліській регаті. Коротко кажучи, ми і цього разу не перемогли, проте значно покращили свій результат. Але могли пройти іще швидше, якби не ... . Читайте далі.
Цього разу я приїхав за два дні до змагань на розвідку маршруту, а тому прихопив фотокамеру і трохи познімав сам. Якщо ви бачите гарні знімки, це я взяв у Олі Дарчич-Корець, якщо такі собі — то мої.
2. Початок змагань відбувся ідентично минулому року — урочиста частина із промовами на стадіоні Колос в Любешові. Але то не довго і майже не боляче і ми пішли до місця старту спускати каяки на воду.
3. Принцип змагань також не змінився — екіпажі стартують по одному із інтервалом в дві хвилини, який потім віднімається від їх часу. Почати всім відразу не дозволить ширина річки. Команд цього разу двадцять, на одну менше, ніж минулого року. Географія учасників приблизно та само, за невеликим винятком — одна команда приїхала аж із Дніпра.
4. Також дуже різняться плавзасоби — каркасні Таймені та Неріси, надуваси, жорсткі каяки на всякий смак та гаманець. Цього року з'явилися навіть дерев'яні байдарки, про які я згодом розкажу. Ось хлопці стартують на Perception вартістю під тисячу єврів.
5. Фотографії "на марші" я зробив під час розвідки маршруту. Власне, про розвідку — минулого року ми досить сильно блукали, тому цього року я вирішив не допустити цього. Оглянув маршрут через Google Earth, натикав точок, де можна блуданути і де, потенційно, можна скоротити і всі їх перевірив. На весь маршрут знайшов з десяток місць, де можна скоротити. Одні були досить очевидними, інші — приховані.
6. Але не один я був таким розумник — хлопці із Дніпра, команда Злюки бобри, також приїхали за два дні. У них стрімкий пластиковий каяк, карбонові весла, тренування і досвід перемоги в інших змаганнях. Ну і навалюють вони солідно.
Коло Любешова на човні рибалять діти. Повз них на стрімкому каяку пропливають спортивного виду хлопці. Ззаду на дерев'яній байдарці поважно веслує зовсім неспортивний чувак із пивом на борту:
— А ви тренер?
Я, чесно, не знайшов, що відповісти на це питання.
7. Стохід, за винятком одного, засипаного зрубаним очеретом місця, легкий для навігації та для веслування, тому скоро ми дійшли до урочища Попівка. Контрольних пунктів тут іще немає, їх розставлять вранці дня змагань.
8. За Попівкою русло уходить в Бучинський ліс і виходить з нього коло села Бучин. Воно там дуже покручене. Проте Гугол показує, що поруч є іще одне русло — більше пряме. І ми знайшли до нього вхід. Воно дуже заросле, проте цілком прохідне. І приблизно на кілометр коротше за основне.
9. Місцями здається, що плисти нікуди — каяк впирається в кущі чи зелений килим, проте вода там є і ти собі веслуєш. Головне в Попівці щедро политися репелентом, бо ґедзі радо всіх приймають.
Я записав трек на весь маршрут, з усіма скороченнями вийшло 40 кілометрів. Але лишилося іще одне скорочення в кінці, де інші учасники тягнули каяки через півострів між Прип'яттю та озером Люб'язь. Ми ним не скористалися.
Під час змагань ми з товаришем пішли цим руслом. Там нас наздогнали місцеві хлопці, екіпаж спонсора Аква-Принт. Із неприхованим здивуванням, ніби ми залізли до них на город:
— А чому ви сюдою пішли? — А чому ви це русло розвідували?
Утім, в кінцевому результаті ми їх обійшли на пару місць. Хоча, хлопці хороші — на проміжному фініші пригощали напоями для зняття стресу.
10. Так як із навігацією я все передбачив і не залишив нам шансів на поблукати, то стався інший, зовсім неочікуваний фейл. Ми сіли на невипробувану дерев'яну байдарку. Вона дуже легка, але переднє місце винесене сильно вперед і у двомісному варіанті каяк зариває носом у воду і дуже виляє кормою. Настільки сильно, що ми постійно заїжджали в зарості і думали про Віталія Веремчука самі погані думки. Ну і прийшли аж сімнадцятими в перший день.
11. Ще й на фініші пустився дощ і я був злий як грозова хмара. Утім, вживши напоїв для зняття стресу і помізкувавши, знайшов вихід із ситуації на наступний день.
12. Табір учасників регати розташувався за селом Сваловичі. Там нас теж діставали ґедзі та комарі, але не довго, допоки не утворилося захисне поле із диму та алкогольних випарів.
13. Я прикупив собі турбокаструльку, що дозволяє приготувати їжу із дуже невеликою кількістю дрів, точніше навіть із хмизом. Вона працює трохи не так гарно, як мені розповідали, проте голодним я не лишився.
14. Так як нам не треба було тягати рюкзаки на плечах і брати можна було все, то ми з другом вирішили не тіснитися в одному наметі, а просторо спали кожен у своєму. Мій намет і цього разу традиційно накликав дощ.
15. Тим часом у альтанці відбувся традиційний святковий брифінг. Організатори розказали наші результати, повідомили порядок старту на наступний день і учасники продовжили знімати стрес після важкого дня змагань.
16. Коло вогнища розмовляли і співали пісень допізна. Я трохи там посидів і пішов спати.
17. Тепер трохи про дерев'яні байдарки. Віталій Веремчук, працівник НПП "Прип'ять-Стохід" зробив їх декілька штук на додачу до тих пластикових, що в нього були. Каяки досить легкі, із непоганими сидіннями, проте у двомісному варіанті не надто добре тримають курс, особливо та, в яку сіли ми. Віталій пообіцяв виправити проблему, а також зробити більш вузький каяк для перегонів — подивимося, що в нього вийде.
18. Світанок я, традиційно, просипаю, а Оля не полінувалася зробити гарних знімків. Запрошуйте її на весілля та інші ваші події, будуть гарні світлини.
19. Щоб виправити ситуацію із курсовою стійкістю, я завантажив в задній відсік контрабандного білоруського бухла наколядував по табору пляшок (їх там не бракувало) і довантажив зад. Веслувати стало важче, але було можливо тримати напрямок. Ось так бухло допомагає рухатися рівно і не петляти.
20. До слова, в одномісному варіанті ця байдарка просто чудова — ковзає по воді як фея, легка і маневрена.
21. В перший день Злюки бобри всім показали як треба веслувати і збираються показати і на другий.
22. Прип'ять більш підступна в плані навігації, ніж Стохід — бо за широкою та очевидною протокою може таїтися тупик — і вертатися доведеться за добрий кілометр. Але з відчуттям напрямку цього року в нас було все гаразд.
23. Корови, які тут зажди тусуються, означають, що ви пройшли десь дві третини шляху.
24. І птахи тут не поспішають втікати, дозволяють знімати себе. Звісно, коли на змаганнях валить натовп учасників, то вони швидко розлітаються, але під час розвідки я спокійно відзняв цю чаплю.
Завдяки пляшкам ми відіграли чотири позиції. Тепер я гризу лікті і підраховую, де ми були б, якби був правильний каяк. І думаю про наступний рік. До слова, після чотирьох днів і близько 90 кілометрів з веслом, я просто втомився — весняно-літні покатушки не пройшли дарма.
25. На фініші, як і минулого року, цілий фестиваль і багато народу.
26. На сцені виступають і самодіяльні колективи, так і запрошений цього року джаз-бенд із Луцька. Я, правда, його не дочекався, бо ми побігли на автобус.
27. Злюки бобри всіх перемогли. В цьому, можливо, є трохи мого, адже я з ними ділився розвідданими і вони використали мій трек альтернативного русла Стоходу. Але. В обох родини і по двоє дрібних дітей на руках. Обоє їхали за тисячу кілометрів. Змогли! І не знайшлося жодної відмазки щоб не поїхати. Я цю світлину роздрукую на великому форматі, повішу в рамку і буду молитися на неї.
Інформація прозвучала на правах великої каменюки в город деяких моїх друзів, які не можуть, бо ... .
28. На фестивалі було все — швидке харчування, напої, атракціони, майстер-класи, сувеніри, флеш-моб, спортивні змагання. Не було лише мерчу із символікою регати — з цим у нацпарку якось не вийшло.
На останок хочу сказати, що НПП "Прип'ять-Стохід" обігнав Міжрічинський парк за часом, проведеним мною на території. За кількістю випитого поки ні. Отже, на наступний рік я хочу приїхати сюди іще. Подбати завчасно про хороший каяк і, як мінімум, вписатися в десятку, а ще краще, в п'ятірку. От тільки мені треба новий напарник, якого поки немає. На цьому в мене все, не перемикайтеся.