12.06.2014 - 17:29
В 2011 році мене покусав блогер і я почав вести блог. Весь 2012 рік мене гризли фотографи, я купив фотокамеру і почав фотографувати. В 2013 році мене покусав турист і я почав більше їздити.
1. В 2014 році мене покусали ...
Отже, сьогодні ви побачите квінтесенцію моїх укусів — допис у блозі з фотографіями про туризм на воді.
2. Коротше, у нашій групі знайшовся бородатий сепаратист Бабай, який відколов частину групи кататися на байдарках замість їхати на озеро. Нам запропонували простенький маршрут, десь на 18-20 кілометрів лабіринтами Стоходу, від Любешова до села Бучин. Я спочатку думав, що непідготовленим людям буде важко стільки веслувати, проте коли сів у байдарку і спробував пару кругів, то зрозумів, настільки вона легко йде.
3. Місцеві сарайчики над водою, ще крутіші, ніж учора. Нас було семеро і один інструктор, який спочатку розказав основні принципи, а потім лише показував дорогу.
4. Для того, щоб рухатися, достатньо ліниво ворушити веслами. Якщо обидва байдарники почнуть синхронно ліниво ворушити веслами, то байдарка прискорюється. Спочатку здалося, що вона сама рухається. Може для великих озер та річок ця швидксть і незначна, проте на вузенькому зарослому Стоході місцями доводилося гальмувати.
5. Коло сарайчиків плаває всяка домашня птиця — людей не боїться, байдарки, напевне, бачить не вперше.
6. В капітанці наш інструктор, який тут займається водним спортом. Взагалі, на Прип'яті та Стоході відбуваються перегони на байдарках, туристичні сплави та інші прогулянки. Минулого літа я бачив спортсменів на Росі, тепер допитуюся, чи немає в когось знайомих водників, щоб приєднатися.
7. Освоївшись з веслами, народ починає обгони, проте це закінчується заїздом у зарослі. Заїжджали і ми, після того, як відволікалися на фотографування. Стрьомно кататися на байдарці з дзеркалкою, проте ви побачили ці чудові кадри.
8. Стохід в останні пару тижнів серйозно заріс очеретом і доводиться між ним маневрувати — зате навчилися, після скількох заїздів у траву. Місцями крізь траву доводилося пробиватися, так як нею заросло усе русло.
9. Їхали ми не поспішаючи, так як не у всіх однаково гарно виходило справлятися з веслами. Наш екіпаж, незважаючи на широку "нубську" байдарку, постійно виривався вперед, хоч ми сильно не налягали. Тоді ми зупинялися, паркувалися в тіні очерету і трішки чекали. А ще ми бачили боброву хатку.
10. Коротше, враження я отримав незабутні. Це зовсім інші відчуття, ніж у моторному човні — ти сидиш геть близько коло води, пропливаєш де хочеш, слухаєш звуки природи, розглядаєш всяке латаття. І через 3,5 години ми добралися до фінішу, що є теж непоганим місцем для відпочинку.
Цікаво, а хто мене покусає наступного року?