11.06.2014 - 22:13
Як нормальні люди відзначають Зелені свята? Ну, наприклад, приносять додому оберемки очерету і розкидають його по кімнатах. Згодом, коли очерет висохне, прибирають його і викидають геть. Як відзначають Зелені свята туристи? Вони самі себе несуть в зарості очерету, а коли закінчаться запаси горілки, а туристи просохнуть, то забираються звідти. Отже, сьогодні в моєму блозі:
1. Вранці тверезі люди сідають у туфель з моторчиком.
2. Вдень корови пасуться коло води.
3. Увечері Ярослав свиснув гармоніста із весілля поруч. (Фото з телефона)
Ну іще двадцять цікавих фоточок під катом, приєднуємося. Зазначу, що цей допис написаний заради лулзів, тому не сприймайте його всерйоз. Більш серйозні тексти будуть на днях.
4. Отже, ми завантажили до човнів стратегічні запаси питва і закуски та пішли вниз по Прип'яті — на Волині вона чиста і без радіації.
5. Місцеві сарайчики нависають над річкою. Цікаво, як тут живуть люди серед комарів та жаб'ячого хору по ночах?
6. Прип'ять різко розходиться в сторони і моторні туфлі виходять на озеро Люб'язь. Екіпажі потихеньку починають хом'ячити стратегічні запаси, не дочекавшись найближчої стоянки. Посеред озера є цікавий острівець з альтанкою та дерев'яною оглядовою вежею.
7. На вежу всі полізли, не впустивши можливості пофотографувати околиці. В тім, нічого цікавого поруч не було — тільки очерет, трава та гладь озера.
8. На труЪ туристів, які ночують на природі, а не в готелях, чекає приємний сюрприз у вигляді комірчини з лавками та столом під вежею. Тут якраз можна спожити наші стратегічні запаси, проте нас іще чекає далека дорога.
9. Я все не можу ніяк згадати ІТшну байку про постріл собі в ногу — може підкажете, ілюстрація до неї вже є. Коротше, телевик такий важкий і великий, що фотограф втомився тримати його горизонтально.
10. Ось вам фотографі соковитої трави. Му-у-у-у!
11. Поки одні хом'ячать на ходу стратегічні запаси, інші серйозно задумалися над тим, що покажуть своїм рідним вдома та читачам у блозі.
12. А поки всі іще тверезі, то пробують займатися авіаспоттингом. Літак летить по глісаді і його наближення видно здалеку, а лелека неочікувано вискакує із очерету і летить куди хоче — коротше, я крутий споттер.
13. В цьому місці річка Прип'ять досить мілководна і заросла очеретом та іншою гідрофільною рослинністю, серед якої живе багато птахів. Також тут багато риби. Вода темна через болотисту місцевість.
14. Але тут виявилося, що закуски в нас уже немає ... схом'ячили по дорозі. Довелося настріляти дичини і ми продовжили дорогу.
15. Ось наш флагманський туфель з металевим носком, в якому перевозилися стратегічні запаси і ваш покірний слуга. Поки він був тверезим, то навіть мав нагоду трішки покермувати.
16. А ви зможете витягнути ноги із туфля, одночасно залишаючись в ньому? Якщо так, то матимете відмінний гідромасаж ніг.
17. Розворотним пунктом нашої подорожі був ось цей прекрасний пляж із чистим піском, роздягалкою, укриттями від сонця та чудовим спуском у прозору воду. Тут майже не було залишених пляшок — ні, не нами, ми лишаємо лише спогади та фотографії в інтернетиках.
18. Споживання стратегічних запасів не пройшло безслідно — ось керманич не вписався у поворот і заїхав у очерет.
19. Жартую — керманичі були тверезими, проте інші учасники назбирали прибережної м'яти, щоб зажувати запах спожитих стратегічних запасів.
20. По дорозі ми зупинилися погодувати оводів — ну, тобто, нам сказали, що ми зможемо побачити доти часів Першої світової і ми їх побачили, але згодом зрозуміли, що працівники Національного парку "Прип'ять-Сто́хід" підтримують популяцію оводів шляхом регулярного завезення до них туристів.
21. Люди з фотоапаратами неодмінно полізли всередину.
22. Ключовою точкою нашої водної прогулянки була база в селі Сваловичі, де ми прикінчили наші стратегічні запаси. Про село буде написано в наступних дописах, двома словами — канонічна глибинка.
23. Просохнувши, ми подалися додому — так як водна прогулянка забирає багато сил та енергії, то нас чекала святкова вечеря.
Але це ще не все, Зелені свята продовжуються, завтра буде саме цікаве, не перемикайтеся.